У Сухому (Міжгірський район), як і в сусідніх селах Репинному (1780), Ділу (1924), Тюшці (1808, згоріла в 2000 році), стоїть дерев'яна церква з готичним завершенням – пише М. Сирохман в своєї книзі «Церкви України: Закарпаття.»
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...
Церква в Сухому – ровесниця репинської церкви, тобто походить з XVIII століття, хоч місцеві жителі небезпідставно твердять, що споруда старша за репинську. Церва є подібною до церкви в селі Репинне і, можливо, будувалася тими ж майстрами.
У 1801 році згадують церкву, добре забезпечену церковними речами, що вміщала 120 вірників.
Церква стоїть на невисокому хребті посеред західної частини села, над дорогою. Тридільна, тризрубна, під двосхилим дахом, над бабинцем – вежа під восьмигранним шатром, що завершується шпилем. Вище опасання та під шатром вежі влаштовано аркади голосниць. Стіни над опасанням дуже низькі з маленькими віконечками, стіни під опасанням оббиті дранкою. До бабинця з заходу прибудований рівноширокий ганок.
На головному фасаді – вісім різьблених стовпчиків, тепер схованих за дерев'яною галереєю з вікнами. Світичі до церкви виготовив Д. Фічоряк. Біля церкви – традиційна для Міжгірщини дерев'яна двоярусна дзвіниця під восьмигранним шатровим верхом, а в ній – чотири дзвони, три з яких відлив Ф. Егрі.
360º панорама
Два дзвони виготовлено в 1923 році, на дзвоні 1925 року написано прізвища фундаторів – Івана Ґилбича та Івана Бряника, а четвертий відлито фірмою «Акорд». Не відомо чи церква була чинною в радянський час. У 1991 році церкву повернуто греко-католикам.
Завдяки Юрию Крилівцю маємо можливість на кілька миттєвостей зазирнути всередину...
Юрій Бряник з Репинного повідомив легенду про церкву в Сухому, розказану його дідом. Колись у селі була невелика каплиця, в якій служилося лише на Різдво та Великдень, а згодом селяни вирішили побудувати дерев'яну церкву. Священик запропонував місце на ділянці дідуся Гончара, який мав трьох синів. Дід погодився, і люди взялися до роботи. Незабаром вивели з колод стіни, але на ранок стіни були зруйновані. З'ясувалося, що сини Гончара пошкодували землі і захотіли перешкодити будівництву. Розгніваний люд вимагав, щоб священик прочитав «чорну» молитву і той скорився громаді. Відтоді братів та їх нащадків супроводжували нещастя. Отак стається, коли людина міряється силою з Всевишнім. Церкву спорудили на місці каплиці, але, очевидно, не в XVI столітті, як сказано в легенді, а пізніше.
1981. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття.
2006.Фото Карела Кучі.
і ще пара фото від Юрия Крилівця...
Джерела:
https://www.pslava.info/SuxyjS_CerkSvPetraIPavla,117144.html
http://decerkva.org.ua/zak/sukhyi.html
http://www.derev.org.ua/zakarp/sukhyj_m.htm
https://www.facebook.com/krilivec/photos_albums
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту «Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина».
Підписуйтесь на сторінки проекту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
ну як то так =))
