Спадщина. Соколівка. Латинська церква Святої Трійці. Експедиція 2013 року.

Храм знаходиться в селі Соколівка, перша письмова згадка якого відноситься до 1389 році.

Соколівка з 2-ї половини 16 століття та аж до 19 століття мала статус міста.

Пізнє поселення цього статусу позбулося і перетворилося в село.

До кордону XVI та  XVII століть Соколівку знали під назвою Сенява.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0180_middle.jpg

Середина XV — кінець XVI століття.

Поселення знаходилося під владою знаменитого шляхетського роду Сенявських. Городок був родовим гніздом Сенявських, представники якого надалі багаторазово збільшили свої володіння, залишивши Сеняву на периферії своєї уваги.

1558 рік. Сенява отримує Магдебурзьке право.

1593 рік. Перша письмова згадка парафії (приходу) в Сеняві. При цьому варто відзначити, що формальна фундація парафії відбулася дещо пізніше — 2 березня 1594 року що і було засвідчено в акті, виданому Ганною і Софією, дочками Сенявського. У цьому ж документі зазначено, що вже тоді в Сеняві існувала плебанія (двір священника): «даємо в містечку в Сеняві землю Костьольну, на якій є плебанія» («dajemy w miasteczku w Sieniawie grunt kościelny, na którym jest plebania"). Священником в той момент був Міхал Монторс з Бржожі, пізніше його називатимуть першим священником Сеняви, а крім того саме йому почнуть приписувати будівництво храму.

Точно не відомо, коли в Сеняві почали будувати церкву. Є думка, що роботи зі зведення храму почалися ще до того, як парафія була згадана в документі 1594 року окремі фрази документа побічно на це натякають. В якості місця для будівництва храму був обраний один з пагорбів в долині річки, на південь від дороги, що веде з боку Бібрки в напрямку Рогатина. Парафія Сеняви — Соколівки до 1787 року знаходилася під контролем рогатинського деканату, пізніше перейшла під владу Свірзького деканату.

1600 рік. Цікаві відомості можна знайти в документі авторства архієпископа Яна Димитра Соліковського. По-перше, архієпископ зазначив, що будівництво храму в Сеняві було розпочато Ганною Сенявської, дружиною Станіслава Стадницького, а, після її смерті, добудовою храму займався новий власник містечка белзький каштелян Станіслав Влодек. По-друге, Соліковський писав, що будівництво храму повинні були закінчити в тому ж році, коли він писав свій документ, тобто в 1600-му. Таким чином, перший етап будівельних робіт можна віднести до 1590-х років. Храм, пристосований для оборони, був не єдиним укріпленим пунктом Сеняви — Соколівки, також тут знаходився оборонний двір (невеликий замок) і, можливо, містечко було оточене лінією власних укріплень, про які, втім, немає ніяких згадок у відомих письмових джерелах.

Окремі польські дослідники вважають, що можна простежити ряд аналогій в архітектурі храму в Соколівці та храму в Щирці, побудованому в XV — 1-ої половини XVII століття. Крім того, вони відзначають подібність структури склепінь костелу в Соколівці зі структурою склепінь каплиці, побудованої в 1568 році в Меджибізькому замку, який також належав Сенявським. Втім, поки не ясно, чи була випадковою схожість архітектурних рис згаданих храмів, або ж між будівництвом цих будівель все ж існував якийсь зв'язок.

Храм, зведений в Соколівці, був тричастинним. Він витягнувся уздовж осі захід-схід. Спочатку матеріалом для побудови храму служив камінь, пізніше, в ході перебудов наступних століть, частину будівель відновили, використовуючи в якості матеріалу цеглу. Із зовнішнього боку стіни храму покривало тинькування. Обсяг храму складався з прямокутної в плані нави, до якої зі сходу примикає 5-гранна апсида, а з заходу квадратна в плані вежа-дзвіниця, що колись виконувала оборонні функції. В інтер'єрі апсида відокремлена від нефа масивної напівкруглою аркою. З нефа на 2-й і 3-й ярус дзвіниці можна було потрапити гвинтовими сходами, влаштованими у шахті в середині стіни, розташованій в північно-західній частині храму. Зовні ця шахта була виділена у вигляді четверть сферичного обсягу. Неф і апсиду перекривали хрестові склепіння.

Будівництво перших укріплень навколо храму відносять ще до рубежу XVI та XVII століття. Згодом вони, безсумнівно, неодноразово перебудовувалися. Так на зміну ранньої кам'яної кладки з часом прийшла цегла, з якої була зведена верхня частина оборонних споруд що дійшли до наших днів. Спочатку храм оточили кам'яною оборонною стіною з 3-ма (?) кутовими вежами — досить рідкісний збережений до наших днів (на жаль, в руїнах) приклад організації укріплень храму. Як спочатку виглядали ці башточки — точно невідомо, згодом їх перебудовували та вони втратили риси свого первісного вигляду. Головний вхід на територію храму знаходився в нижньому ярусі квадратної в плані 2-ярусної вежі, розташованої в східній стіні комплексу. Який вид мали перші ворота зовнішньої огорожі — невідомо (збережені руїни надбрамної вежі належать до періоду однієї з перебудов храму).

Побоюючись секуляризації цінностей церкви у зв'язку з можливістю його переходу під владу священників-протестантів, меценати храму спочатку передали храм під верховну владу львівського митрополита і його капітулу. Це верховенство було дійсним аж до 1812 року, коли храм перестав вважатися власністю релігійних чинів і перейшов в підпорядкування власника містечка, яким на той момент був Станіслав Мрожовіцкій.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0188_0193_middle.jpg

1648 рік. У розпал козацького повстання під керівництвом Богдана Хмельницького Соколівка потрапила під удар повстанців, які, крім усього іншого, розграбували та спалили храм.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0194_middle.jpg
 

?. У товщі зовнішньої північної стіни храмової огорожі була влаштована арка ще одного проходу. Поява другого входу на територію внутрішнього двору храму була викликана, очевидно, зниженням ймовірності нападу на Соколівку татар та інших легкоозброєних ворожих сил.

1741 рік. Найстаріший з відомих описів храму було знайдено в актах візитації архієпископа Миколи Ігнація Вижицького. Він зазначав, що на той момент в церкві було 4 вівтарі: головний — Матері Божої, три бічних — Святої Трійці, Святого Антонія і Святого Станіслава.

2-а половина 18 — початок 19 століття. Соколівкою володів рід Мрожовіцкіх. В актах візитів цього періоду споруду храму часто приписували не Ганні Сенявської, а Міхалу Монторсі, першому священнику Сеняви.

1761 рік. Бенедикт Хмелевський, Рогатинський декан, лаконічно описав храм в протоколі своєї візитації. У документі значилося, що він був присвячений Святій Трійці, а його покровителями вважалися святі Станіслав, Анна і Софія. Крім цього було згадано різноманітне та елегантне внутрішнє оформлення храму («supellex templi et sacristiae sat numerosa et elegans [est]"). Цікавою деталлю документа була згадка якогось дерев'яного огородження, яке в той момент оточувало храм.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0208_0219_middle.jpg
 

1765 рік. У візитаціонному акті в черговий раз згадувалися 4 вівтарі храму. Число заступників церкви до цього моменту збільшилося. Серед них значилися святі Анна, Ядвіга, Софія, Феліціан, Никорий (Никифор?) та Колумб. В акті згадувалася лікарня при храмі, в документі вона значилася як "miserrimum". Документ також повідомляв, що цвинтар, колись примикав до храму, не було обгороджено, а місцевий священник тоді лише заклав фундамент для майбутньої стіни.

?. До апсиди храму  з півночі та півдня були прибудовані прямокутні в плані приміщення ризниці (?).

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0220_0225_middle.jpg

1772 рік. В результаті Першого Розділу Речі Посполитої Соколівка, поміж багатьох інших населених пунктів, перейшла під владу Австрії.

1774 рік. Під час візитації Соколівки архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський освятив храм.

1779 — 1782 роки. Австрійськими військовими картографами була складена так звана "Карта Мига", на якій, серед інших населених пунктів, була відображена і забудова Соколівки. На карті схематично було відображено розташування храму Святої Трійці щодо інших будівель містечка.

Соколівка на австрійській карті фон Мига. Замчище відзначено жовтою стрілкою, оборонний костел — помаранчевий.

 

1785 рік. Зафіксовані перші тривожні ознаки наближення реквізиції. В цьому році за наказом австрійської влади (?) був складений список цінностей і предметів, що знаходяться в храмі. Очевидно, після складання списку почалася реквізиція, описана в документах буквально кількома словами: "sacra vasa pretiosa officiose recepta", тобто цінності церкви були поблажливо віддані.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0226_0237_middle.jpg
 

1787 рік. Було ліквідовано Рогатинський деканат, за яким довгий час була закріплена парафія в Соколівці. Після цього парафію закріпили за Свіржським деканатом, який контролював Соколівку до початку 20 століття.

Кінець XVIII — початок XIX століття. Австрійська влада кілька разів проводили конфіскацію срібних предметів з храму, про що збереглися згадки в візитаційних актах Соколівки 1828 року.

1810 рік. Бережанський циркул видав наказ про чергову конфіскацію цінностей храму. У документі від 1 грудня 1812 року зафіксовано вилучення срібних цінностей з храму. Ймовірно, вилучені цінності можна було викупити, оскільки в 1814 році частину з них викупив у австрійської влади Францішек Салезій Раковський, священник з Соколівки.

1811 рік. Замість 4-х вівтарів, наявність яких неодноразово фіксувалося в більш ранніх документах, в описі храму були згадані лише 3 вівтарі.

1819 рік. Архієпископ Андрій Алозий Анквіц, який відвідав Соколівку, зазначив в акті візитації, що стіни, вікна, двері, а також орган храму потребують ремонту. Крім того, в поганому стані перебуває одяг для богослужінь, який необхідно було заново пошити. Цікаво, що в документі не зустрічається згадок жодного зі срібних предметів, викуплених в 1814 році. В акті згадується Братство Святої Трійці, утворене невідомо ким і коли при церкві.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0248_0252_middle.jpg

1829 рік. Візитаційний акт цього періоду дає мало відомостей про стан храму. Побіжно згадані три вівтарі. Цікава деталь — в той момент в храмі, як і в ряді інших Свірзького деканату, було встановлено меморіальну плиту на честь Франциска фон Ауера, губернатора Галичини. Ця деталь явно демонструє утиск прав католицької громади з боку австрійської влади. В цілому, конфіскації ніяк особливо не позначалися на самій споруді, про що може свідчити використання описів храму 1811 в актах візитувань більш пізнього часу.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0253_0257_middle.jpg

Загальний вигляд на руїни костелу та його укріплень з півдня. Автор фото: Filin (квітень 2011)

 

2-а половина XIX століття. Власником Соколівки був Микола Явір.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0258_0260_middle.jpg
 

Кінець XIX століття. Соколівка перейшла Антонію Лодінскому.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0261_0266_middle.jpg
 

Кінець 19 — початок 20 століття. Про стан храму цього періоду мало що відомо, оскільки у відкритому доступі немає документів, що відносяться до цього періоду історії храму.

Початок 20 століття. Власниками села були Гедеон і Софія з княжого роду Гедройців.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0360_middle.jpg
 

1916 рік. Згадується вилучення австрійськими властями з храму 2-х дзвонів, один з яких важив 162 кілограми, другий — 62 кілограми.

?. Десь у проміжку між Першою і Другою Світовими війнами храм отримав скромний дар від архієпископа Болеслава Твардовського —  одяг для богослужінь і начиння.

1 березня 1944 року. Соколівку, у зв'язку зі наростальною загрозою з боку УПА, покинув останній священник — Ян Ясинський. Він відправився в довколишню Бібрку, забравши з собою останній вцілілий раритет храму — книгу 2-ї половини XIX століття, на сторінках якої фіксували дати появи на світ нових жителів Соколівки. Пізніше ця книга була передана на зберігання львівської католицької курії.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0354_middle.jpg
 

6 березня 1944 року. Бійці УПА атакували Соколівку, в результаті чого загинуло 14 осіб з місцевого населення. Серед убитих був і Адам Шмідт, у якого знаходилися ключі від храму. Однак ключі бійцям УПА не дісталися, тому їм довелося рубати двері храму сокирами. Потрапивши всередину, вони розграбували його, деякі речі спалили, намагаючись влаштувати пожежу в ризниці. Частину цінних речей, захованих парафіянами в товщі стіни дзвіниці, вдалося врятувати від розграбування.

?. Після Другої Світової війни територія храму відійшла місцевому колгоспу. На території старого кладовища облаштували майданчик для розміщення сільськогосподарських машин, сам храм перетворили на гараж, а прибудову храму біля вівтаря використовували для зберігання добрив.

Початок 1990-х. Хоча зсередини костел був ґрунтовно понівечений за роки правління радянської влади, зовні він все ще виглядав досить непогано, до аварійного стану споруди було ще дуже далеко. В такому стані він знаходився до початку 2000-х років.

Погляд на храм з північного заходу, фото зроблено до 1939 року. По матеріалах книги "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego", Część I, Tom 11. Зображення надане паном A_Wolkoww

погляд на храм з та оборонну стіну з північного сходу, фото 1993 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

погляд на апсиду храму, фото 1993 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

погляд на хори храму, фото 2002 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

Склепіння храму, фото 1993 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

портал, фото 1993 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

200(?) Рік. Завалилася покрівля над нефом, що прискорило руйнування, як збережених деталей інтер'єру храму, так і його стін.

Конфіскований (?) предмет інтер'єра, що знаходяться в храмі у Бібрки, фото 2002 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

Розп'яття з храму, зараз знаходиться в місцевій церкві, фото 2002 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

Різні дерев'яні фігури храму, фото 1989 року. Зображення надане паном A_Wolkoww

Наші дні.

Костел, ще донедавна знаходився у відмінному стані, зараз швидко руйнується. Покрівля над нефом зруйнувалася повністю, впавши вниз разом зі склепіннями та балками перекриттів. Покрівля над вівтарною частиною поки тримається, хоча в такому стані їй судилося простояти недовго. Дзвіницю храму поки ще вінчає старе завершення. Усередині частина нефа завалена цеглою і дерев'яними балками склепінь. На стінах збереглися фрагменти розписів XIX століття. У вівтарній частині храму під цими розписами проступають фрагменти більш ранніх фресок, датованих XVIII століттям. Руйнування покрівлі нефа було фатальним для інтер'єру храму, який, втративши захисту від впливів атмосфери, став швидко руйнуватися. У деяких частинах храму в стінах видно тріщини, які свідчать про аварійний стан споруди.

Оборонний периметр навколо храму уцілів частково. З 3-х кутових башточок в стані руїн до наших днів дійшли 2. Вціліли окремі фрагменти стін між кутовими вежами, а також надбрамна 2-ярусна вежа в східній частині комплексу. Нижні яруси стін і веж зведено з каменю, верхні — з цегли. У верхній частині оборонної огорожі можна побачити фрагменти цегляного бруствера з бійницями. З боку внутрішнього двору бійниці влаштовані в нішах кладки, з зовнішньої сторони вони виражені вузькими щілинами, що пробивають рівну поверхню стіни. Територія біля храму використовується місцевими жителями як звалище.

Загальний вид на північно-західну ділянку валу оборонного двору. Автор фото: Filin (квітень 2011)

ну і на останок

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/autumn_2013/05. Sokolovka/IMG_0241_0247_middle.jpg

2016-2017 роки. Ініціативною групою небайдужих громадян проводяться зачіски та прибирання території від сміття. Встановлено нову покрівлю над вежею ...

Джерела:

- http://zamki-kreposti.com.ua/lvovskaya-oblast/kostel-sokolovka

- "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego", Część I, Tom 11, Kraków, 2003 (стр. 243-256).

    Дякуємо Олександру Волкову за наданий матеріал

- "Укріплені міста, замки, оборонні двори, та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст.", Володимир Пшик, Львів, 2008 (стр. 66-67)

- "Замки і фортеці Західної України", Орест Мацюк, Львів, 2005 (стр. 105-106)

- "Карта Ф. фон Міга" (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини", Галина Петришин, Львів, 2006 (стр. 218)