Скорики — не надто велике село у Підволочиському районі на Тернопільщині, яке розташовується за десять кілометрів на північ від райцентру. Перша згадка про поселення датується 1560 роком, проте більш легендарні події сталися майже за два століття після цього, а їх відгомін відбувся вже в наші часи на межі тисячоліть. Звісно ж, ці події стосуються найбільшої окраси села — церкви святого Іоанна Богослова. Храм справді виглядає дуже красиво, та ще й, на щастя, його оминула доля більшості дерев'яних церков Тернопільщини (та й не тільки) — його не закуто у бляху. Дана церква може служити яскравим прикладом того, що під гонтом дерев'яний храм виглядає набагато гармонійніше.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Щодо року побудови церкви точних відомостей нема. Різні джерела датують храм по-своєму, серед дат зустрічаються ХVII століття, 1695, 1700 і 1744 роки. Проте завдяки легенді, яка досі живе в Скориках хочеться вірити в перший варіант датування.
Так от, легенда говорить, що у 1649 році перед походом на Збараж у цій церкві молились, сповідались і приймали причастя козаки Богдана Хмельницького, при чому сам гетьман брав у цьому безпосередню участь. Окрім того, кажуть, що Хмельницький залишив велику пожертву в храмі.
Завдяки цій легенді у 1999 році вдалось відреставрувати шикарний чотириярусний іконостас, який ніби-то ще у ХVII столітті волами привезли у Скорики козаки.
А сталось все так. В той час у робочій поїздці на Тернопільщині перебував тодішній президент Леонід Кучма. Заїхав він і у Скорики, а також відвідав церкву. Місцевий священик вдало скористався моментом і розповів Кучмі про щедру пожертву Хмельницького і інших гетьманів, тим самим натякнувши йому, що і той міг би таке зробити. В результаті високопосадовцю діватись було нікуди, і кошти на реставрацію іконостасу було виділено.
Саму ж церкву востаннє реставрували у 1989-1991 роках, проте сьогодні храм знову вимагає ремонту, оскільки місцями гонт прогнив і всередину церкви потрапляє вода.
Поруч з храмом стоїть дзвіниця, яка окрім своїх безпосередніх обов'язків, виконує ще й функції брами до церковного подвір'я. Дзвіницю було відновлено одночасно з реставрацією храму.
А ось і красень іконостас:
Роману Бречко пощастило потрапити всередину церкви, оскільки тоді в ризниці ремонтували шафу, а в самій церкві перебували місцеві жінки, які перебирали вміст тієї шафи.
фото 1916 року з журналу Нива
фото 1925 року
Текстове джерело та фото інтер'єру — Романа Бречко
а також — http://sobory.ru/article/?object=35445
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
ну як то так =))
