Усі, хто закоханий в Карпати, безперечно неодноразово проїздили через славне бойківське містечко Сколе. Однак далеко не всі за захопленням розкішшю природи намагалися звернути увагу на розкіш, створену людськими руками. А у сколівському передмісті Демня, якщо рухатися в бік Закарпаття, у затишному парку розташувався чудовий палац, чию розкіш не знищили ані дві світові війни, ані цинізм радянської епохи, ані безгосподарність часів Незалежності.




Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 


Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.


Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html














У середині ХІХ століття барон Евгеніуш Кінскій купує сколівські землі у графа Потоцького. Після чого закладає у Демні парк, в якому зводить розкішний двоповерховий необароко вий палац, який оригінально контрастує з довколишньою бойківською архітектурою. Барон цілком міг дозволити собі такі витребеньки, оскільки був у Сколівських Бескидах людиною не просто багатою, а й знаною та авторитетною. Саме він збудував тут перший паровий тартак, а в 1864 році заснував найбільшу на Бойківщині сірникову фабрику. Проте на тлі наступних власників палацу родини Гредлів, яким він у 1886 році продав маєток і довколишні ліси, барон Кінскій міг видатися босяком. Хоча існує легенда, доволі сумнівна, що маєтки Кінского були придбані завдяки грошам, які наймолодший з Гредлів – Альберт виграв у казино і які власне й стали початковим капіталом родини.











Свого часу ґенезу Гредлів детально досліджувала знаний краєзнавець Ірина Пустиннікова. Ми ж зупинимося на основних, так би мовити, чеснотах і здобутках баронів. Отож, брати гебрейського походження Герман, Бернард і Альберт народилися в середині ХІХ століття в сім'ї підприємця Цадика Гредля в німецькому місті Фрідберг неподалік від Гессена, але власну промислову імперію побудували в карпатських лісах. Створена сімейством найбільша у світі деревообробна корпорація називалася «Трансільванська лісова індустріальна компанія», але її штаб-квартира була далеко від батьківщини графа Дракули. Столицею була Демня – присілок Сколе. Зрештою, барони мали землі, ліси та маєтки й власне у Трансільванії, як і в Угорщині, Словаччині, Польщі. Володіння баронів довкола Демні, Славського та інших сіл становили близько 50 тисяч гектарів. Самі ж барони гонорово називали свою територію «Держава Сколе». І головною резиденцією «держави» був палац у Демні.











Аби возити свою деревину по всьому світу, в 1903 році родина заснувала «Теплохідну компанію Гредлів». Її чотири плавзасоби вартістю у чверть мільйона фунтів стерлінгів були приписані до англійських портів, але насправді були угорськими. Три пароплави носили імена дружин трьох братів: «Меланія», «Гізелла» і «Маргіт». Під час Першої світової війни британське Адміралтейство реквізувало флот Гредлів. Австро-угорське громадянство бойківські олігархи отримали лише через 15 років імміграції в імперію, у 1890 році. На той час вони вже кілька років як облаштувалися в Сколе і розвели бурхливу діяльність. Через Бескиди були прокладені три лінії вузькоколійки, перші в Станіславівському воєводстві: возити ліс з гір до тартаків. У 1892 році їх протяжність становила всього 13,6 км. До 1907 року довжина виросла в п'ять разів, лінії перевозили 70-80 тисяч кубометрів деревини в рік. Обслуговували вузькоколійку три локомотиви, близько сотні вагонів і незліченна кількість платформ.











На ділянці від лісопильні в Демні через Свидник до села Тисовця протяжністю 18,7 км колії забиралися на найвищу гору Сколівських Бескидів – Парашку (1270 м). На деяких ділянках нахил колії становив 25%. Крім лісу, вузькоколійки перевозили туристів: на межі ХІХ і XX століть Карпати були у великій моді, в міжвоєнний період їх популярність тільки зросла. Сколе та околиці стали популярним напрямком. Завдяки Гредлям з'явилася перша туристична вузькоколійка  по лінії Демня-Коростів протяжністю 41 кілометр. Барони також створили музей природи в Демні. У Гребенові діяла «пстругарня» – розплідник, де розводили форель. А одне з джерел в національному природному парку «Сколівські Бескиди» донині називають «Альберто». Існує легенда, що Гредль — молодший водою з цього джерела вилікував виразку шлунка.











Біля Демні працювали кілька тартаків, каменоломня, кузня, цегельня, механічні майстерні та гідроелектростанція. Відходами пару з тартака опалювали службові приміщення. На вершині гори був влаштований водозбірник, вода з якого подавалася вниз керамічними трубами. Водопровід, до речі, і сьогодні в цілком робочому стані. Ще одна велика лісопильня була побудована в Стрию і за масштабами мало відрізнялася від розташованої в Демні. Якість місцевої продукції підтверджували державний диплом промислової виставки у Львові в 1894 році, похвальна грамота Першої всепольської дорожньої виставки у Львові в 1926 році та інші дипломи. Саме на бескидських лісопильнях Гредлів англійською королівською сім'єю був куплений паркет для Букінгемського палацу в Лондоні.










Вважалося, що статки Гредлів завдяки нещадним вирубуванням в Карпатах подвоювалися щороку. На баронів працювало кілька тисяч лісорубів, близько сотні чиновників і кілька десятків підприємців. Як і належиться олігархам, Гредлі не тільки давали хліб своїм робітникам, а й влаштовували видовища на великі свята. Мало того, вони спонсорували духовий оркестр і футбольну команду. Палац у Демні був своєрідною візитівкою баронів. Дещо перебудувавши його після купівлі у Кінского, вони часто і гостинно запрошували сюди своїх шляхетних  і впливових гостей. Уже в часи нащадків перших сколівських Гредлів, у вересні 1937 року у маєтку гостював і полював онук цісаря Франца Йосифа I князь Віндіш-Грац. Наступного року тут розважалися граф Лімбург та барони Кьонігсвартер і Улльман. Добре зналися барони й з митрополитом Андреєм Шептицьким, який зі зрозумілих причин у їхніх лісах не полював.

 


360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities














360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities




Цікаво, що свій баронський титул брати-олігархи купили в 1903 році. На той час це було звичною практикою, яка потішала честолюбство нуворишів. Сьогодні можна тільки гадати, чому володіючи нерухомістю у Львові та Стрию, Гредлі обрали своєю резиденцією саме палац під Сколе. Може, через імпозантність будівлі. Може, просто не могли жити без гір. Палац, обмилований бескидськими олігархами і їхніми гостями порівняно легко пережив пожежі двох світових воєн. Пережив, щоб на деякий час стати головним «офісом» місцевого НКВД. Старі господарі на той час уже були далеко. Без них поступово почав дичавіти наповнений колись екзотичними рослинами парк, останній садівник якого Кароль Сідлецькийна з початку Другої світової покинув маєток разом з його останнім власником. СРСР зруйнував всю імперію Гредлів. Усі їхні підприємства були націоналізовані. Понад дві сотні гредлівських службовців і працівників примусово вивезли з рідних місць углиб Союзу.


Архівні фото від castles.com.ua, fotopolska.eu, polona.pl, skole.org.ua
Герман Гредль


Віктор Гредль


Онук цісаря Франці Йосифа І князь Віндіш-Грац (Windisch-Gratz) позує перед палацем з чужими рогами. 1937. castles.com.ua


1915






Нині про минулу розкіш резиденції сколівських олігархів свідчить хіба непідвладний часу фасад палацу, ковані огорожі та наявність фонтану. Інтер'єри практично не збереглися. Хіба хвацько закручені сходи відсилають до барокової естетики будівничих палацу. Маєток Гредлів потребує ремонту і постійної опіки, що, безперечно, перетворить його у туристичну родзинку бойківського краю. При чому, на відміну від багатьох замків і палаців, чию славу втрачено назавжди, сколівський порівняно не зле збережений, що вселяє обережний оптимізм.






1920_39


1930


1938


1950-і роки

 


Джерела:

http://www.kray.org.ua/10769/mandrivky/palats-gredliv-rozkish-skolivskih-oligarhiv/

https://skole.org.ua/palac_gredliv.html

https://castles.com.ua/skole.html

https://fotopolska.eu/Skole_%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5/b270922,Palac_Groedlow.html

https://polona.pl/item/skole-groedlow-duzy-palac-owners-old-residence,MTQ2MTk5NTc/0/#info:metadata

https://skole.org.ua/palac_gredliv.html

 

 

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. 
 
 


Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища. 

 
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту «Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина». 

 

 
Підписуйтесь на сторінки проєкту на: 
 
Patreon 
Twitter 
Telegram 
Instagram 
 
Технічні партнери проєкту:


найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
 

 
 та
 
 


 

 
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.

 

 


ну як то, так =))


P. S. A cup of hot, strong coffee won"t hurt with our project! Come on! It"s only a dollar! 


P R E S S ===>>> and support us!

 


P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.