Спадщина. Розлуч. Каплиця німецьких колоністів (храм св. Фр-ска Борджія). 1902. Експедиція 2019 року

Нічого не заважає автотуристам відвідати дивну пам'ятку, яку відділяє від траси Львів — Турка — Ужоцький перевал не більше двохсот метрів. Звернувши з траси праворуч сільською вуличкою, вони побачать стрімку вежу, гострий шпиль, стрілчасті вікна — це римо-католицька церква св. Франциска Борджія (за іншим варіантом — Борґяша), збудована у 1901-1902 роках. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Первісно дерев'яний храм в Розлучі призначався для німецьких колоністів-католиків з Швабії, які оселилися в селі близько 1780 року; в 1903 році їх налічувалось близько 230 осіб. Будову швабської каплиці в Розлучі було розпочато з ініціативи пароха з Турки отця Ігнатія Кулаковського, а фонди походили із збірок вірних і від товариства "Boni Pastoris" ("Добрий Пастир"). Храм освятили у 1902 році.
В 1917 році конфісковано два з трьох дзвонів. В 1917-1919 роках для каплиці виконано новий "одяг", а в 1935 — дзвони. У 1933 році прибудовано захристію, що видозмінило первісне планувальне та об'ємно-просторове вирішення, а в 1937 році каплиці надано статус філіального храму турківської парафії. 

Після другої світової війни церкву використовували як колгоспний склад штучних добрив. Близько 1976 року храм пристосовано для зберігання збіжжя, запроваджено тимчасові комірки для зерна. Від 1994 році тривають намагання передання його римо-католицькій церкви, як філії відродженої парафії в Турці.
Храм в Розлучі — один з небагатьох об'єктів, що збережений у первісному вигляді, з автентичними елементами.
Входить в число одинадцяти нині існуючих дерев'яних римо-католицьких церков Львівщини першої пол. ХХ ст. Так само як каплиця в Язлівчику на Бродівщині — чи не єдиний існуючий представник "костеликів модернових", так споруда в Розлучі — унікальний приклад одновежевих дерев'яних храмів німецьких колоністів в стилі неоґотики на теренах України. 

Втім, через свій відносно молодий вік і "ненаше" походження костел не має статусу навіть пам'ятки місцевого значення.  Неоготичні деталі, виконані в дереві, мають чудернацький вигляд, а ганок із різьбленими деталями явно запозичений з "ізбушкі на курячих ніжках". Але найбільша екзотика чекає всередині. Стіни і стеля пофарбовані у жовтий, блакитний та синій кольори. А зі стелі вниз спрямовані десятки... червоно-золотих дерев'яних вістрь, чимось нагадуючи китайські декорації.

На думку Ольги Мер'є, їхня поліхромія може бути зумовлена народними повір'ями. І найкраще це видно на стелі, що символізує небо: "Небо створив Бог для мешкання свого разом з ангелами. Небо — синій дах в захмарному просторі... Зірки — це ангели, що сидять на сходинках неба із запаленими свічками в рука. Зірки — це душі людей. Зірки — це палаючі свічі." Це читаємо у книжці П.Чубинського "Ангели на сходах неба. Народні повір'я і забобони". На темно-синій стелі розлуцького костелу зображено зірки та херувимів. 
Ще більш влучна цитата стосується блискавки, яка "показується людям самим Богом для того, щоб вони завжди пам'ятали, що на небі є Бог. Блискавка — це справжнє небо, котре Бог показує в мить свого гніву. Запевняють, що це небо відкриється перед страшним судом". Чи не цим погрожує нам зі стелі гострокіл червоного кольору, що віддалено нагадує блискавку, як її зображують на малюнках?

2010

До глибини душі дивує не лише сам костел, а й ставлення до цієї унікальної споруди. Старші люди ще пам'ятають, як до храму ходили німці і поляки, з Турки приходив католицький священик, але перед Другою світовою війною все припинилося. Тепер костел зовні виглядає надзвичайно, але ще зовсім нещодавно якщо підійти ближче, вжахали його зогнилі опорні колоди, діри у стінах, вивалене з підмурків каміння. Двері буквально висіли на одвірку, лишаючи прохід вільним для всіх бажаючих. Но за допомогою німців та поляків храм отримав своє нове життя, його підлатали і в ньому знову звучить слово Боже.
Для місцевих мешканців це "не наше", польське. Поляки і німці пропонували свою допомогу у реставрації кілька років тому, але їхні наміри, як водиться, наштовхнулися на байдужий бюрократичний бар'єр. Парадокс полягавв тому, що храм, подібних до якого в Україні наразі не лишилося, через свою "молодість" і "чужорідне походження" взагалі не має статусу пам'ятки, хоча б місцевого значення. Гостроту зняли, храм ввиведено з аварійного стану, але... йому все також потрібні 

дзвінниця зсередини

Наявність творів мистецтва та їх опис:
Дерев'яна різьба: гостроколи головного порталу та склепінчастого перекриття інтер'єру (поліхромовані); хорів; проповідальниці (дерев'яна, поліхромована, кош — восьмигранний, низом багатопрофільований "плетінками" у формі простих масверків); балюстрада між навою та вівтарем. 
Поліхромія інтер'єру — стилізована, характерна для храмів німецьких колоністів.
Головний вівтар. ХVІІІ ст. Дерево, столярська робота, різьблення, золочення. Висота — бл. 3,5 м. Походить з іншого римо-католицького храму. Типовий витвір львівської або перемиської шкіл другої половини ХVІІІ ст. Виконаний у стилі бароко. Композиційним акцентом виступає заглиблена ніша з вівтарним образом (тепер втраченим), виділена значними виступами бічних крил вівтаря, оформлених спареними пілястрами та золоченими колонами. Верхню частину вівтарної конструкції оформлює розвинений профільований антаблемент з типово бароковим завершенням. Крім вівтарного образу — Серце Ісуса, втрачені всі скульптурні елементи та різьблений декор. Стан твору незадовільний.
Сповідальниця — дерев'яна.
Втрачені: кам'яна скульптура — Матір Божа на стовпі, напевно — витвір народного митця, що знаходилась біля головного фасаду; дерев'яні скульптури з інтер'єру — св. Тереза та Христос у гробі; образи (11), з них — один великий (олійний, на полотні) і 10 старих на папері; дзвони (2): вагою 32 кг, ще з періоду до І світової війни та вагою 21 кг, фундований Ігнацієм Хеуґером, напевно 1934 року.

2015

Джерела:

http://www.derev.org.ua/lvivska/rozluch.htm

http://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=alvlvtu&p=lvturzfr&l=r

http://andy-travel.com.ua/rozluch

https://castles.com.ua/rozlucz.html