Спадщина. Розділ. Монастир кармелітів та церква св. Трійці. Експедиція 2018 року.

Місто Розділ самовільно заснував у королівських лісах не пізніше 1569 року М. Чернєєвський. Згадка про перший дерев'яний костел у Роздолі з'являється у 1615 році. Вже у 1620 році його знищили татари, а священика о. Кацпера з Ярослава замордували біля вівтаря. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

У 1616 році власники Чернієвські розпочали будівництво мурованого храму, який досягнув лише висоти вікон. Чверть століття римо-католики не мали власної святині. У 1647 році Станіслав Жевуський та його дружина Анна з Чернійовських запросили до Роздола отців кармелітів, передавши їм незакінчений костел. Костел, що мав оборонний характер, було освячено у вересні 1648 року. При освячені в храм внесли відомий образ Матері Божої Ченстоховської, який, за народними переказами, був написан євангелістом Лукою у Єрусалимі. Нині ця знаменита ікона зберігається у монастирі, який розташований у польському місті Ченстохові.

В середині XVIII століття костел мав 7 вівтарів. В 1743 році живописець Михайло Адамович із Роздолу намалював у костелі образи св. Іоана та Михаїла та балдахін. У 1763 році ченці з дерев'яних будинків переселились до новозбудованого монастиря, а в 1774 році храм було освячено під титулом Св. Трійці архієпископом В. Сераковським. 

У 80-тих роках XVІІІ ст. при монастирі було засновано шпиталь для важкохворих, так отці забезпечили свою обитель від закриття, яке загрожувало їм зі сторони тогочасної австрійської влади. У середині XІX ст. коштом графів Лянцкоронських двічі (за деякими джерелами – тричі) у костелі були здійснені ремонтні роботи.

Монастир мав бути закритий австрійською владою у 1780 році, але щоб цього не сталося, тут було засновано шпиталь для невиліковано хворих. У 1837 та 1858 роках здійснено ремонт костелу на кошти Лянцкоронських. Після закінчення Другої світової війни кармеліти були змушені виїхати до Польщі разом із частиною свого майна. У монастирі розмістили лікарню для розумово відсталих дітей, а храм розділили на два поверхи: зверху був клуб, а внизу — котельня і лазня. 

захристя — раніше це була вівтарна частина

У січні 1992 храм було повернуто віруючим і освячено під титулом Матері Божої Скальпулярної. 11 січня 1992 року архієпископ Мар'ян Яворський освятив повернений верхній поверх костелу. Розділ обслуговують дієцезіальні священики з парафії Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях.

листівки, історичні фото та фотографії раніших років з різних джерел

З розповідей місцевих парафьянок: Маленькими дівчатками вони вчащали сюди, до кармеліток, займатися в недільній школі. «Ось тут, збоку, були прегарні клумби, там такі півонії цвіли! А там, де зараз гаражі та підсобні приміщення, був садочок, тут береза росла...» Та найцікавіше діялося не біля храму, а в його криптах. «Малими часто лазили в крипти дивитися на мумії панів. Всі були Лянцкоронські, в дерев'яних трунах, але найцікавіше було розглядати скляну домовину пана Міхала Жевуського. Він лежав в синьому камзолі з золотим позументом, а я малою чомусь надумала собі, що як витягну з камзолу хоч одну ниточку – буде вона мені талісманом на щастя. Чи боялася? Ні, зовсім. Цікаво було, а не страшно».

фото з підвалів

А де ж потім ділися вельможні кістяки? А там само, де і сім розкішних різьблених вівтарів, барокові казальниця та сповідальні, орган з храму: порозкрадали-порозтаскували, і сліду не залишилося. Все, що вдалося зберегти — розп'яття, яке й прикрашає зараз побілені стіни костелу. Склепінчаста стеля в святині зараз низько-низько, а підлога — з «підогрівом»: котельня знизу знай собі працює. 

фото з архивного альбому костела

Саме серед котлів збереглася єдина на сьогодні прикраса храмових стін: мармурова плита на смерть Міхала Йозефа Жевуського, воєводи подільського (11 січня 1770 року). Саме Міхал Йозеф фундував у 1730 р. в Роздолі дім для убогих — він все ще стоїть, саме в ньому й містяться кімнати жителів інтернату. Францішка з Цетнерів Жевуська в 1780 р. звела поблизу монастиря кляштор сестер милосердя св. Вінцента а Пауло зі шпиталем. Так що генеалогія у місцевого інтернату цілком шляхетська.

перші служби, отці та парафіянє

Селище Розділ знаходиться на відстані 45км від м. Львова і розкинулося на лівому березі Дністра на автодорозі Миколаїв – Ходорів. Добирання сюди зручне, адже лише менше ніж 10 км непоганої дороги відділяють містечко від магістральної траси Київ-Чоп. В 2018 році йшов активний ремонт дороги. 

Джерела:

http://andy-travel.com.ua/rozdil

http://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=olvmy&p=lvmyromb&l=u

https://www.livejournal.com/update.bml

https://www.castles.com.ua/rozdol-stary.html