Спадщина. Раденичі. Римо-католицька церква Успіння Пресвятої Діви Марії. 1754. Експедиція 2017 року.

Римо-католицька парафія в селі була утворена близько 1479 року, його орендарем, Миколаєм Стадницьким; належала до Перемишльського деканату, а після утворення деканату в Мостиськах у 1641 році на завжди увійшла до його юрисдикції. Згідно з документами XVIII століття найстарша церква в Раденичах була зведена при Казимирі Великому, проте переконливішою є версія про спорудження храму разом з утворенням парафії. Чергова церква була побудована між 1641 та 1645 роками за сприяння Львівського єпископа-помічника Андрія Средзинського, котрий і освятив його. Тоді ж повстала при церкві нова дзвіниця.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами! Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

У 70-х роках XVII століття храм потерпів під час турецько-татарського нападу. Нову дерев'яну церкву замість попередньої, яка стала непридатною, збудували у 1754 році (за розповідями старожилів села її перенесли із села Зав'язанці), а 19/07/1768 року її освятив Перемишльський єпископ-помічник Ігнатій Кшижановський. Парох о. Антоній Тропп за власний кошт збудував нову дзвіницю та позолотив головний вівтар, а парафіяни допомогли в оздобленні решти храму. У 1848, 1854 та 1888 роках придбали дзвони та оновили поліхромію склепіння нави. 

У 1720-х роках у Раденичах виникло Братство Провидіння Господнього, яке стало одним з найбільших релігійних об'єднань дієцезії. У 1726 році для нього спорудили каплицю Провидіння Господнього. У 1913 році парафію, яка охоплювала майже два десятки сіл та налічувала понад 2 тисячі вірних, обслуговував парох о. Вінцент Збегневич. У 1924-1925 і 1932-1934 роках церкву в Раденичах відремонтували, а наприкінці 20-х років змонтували, використавши окремі складові частини XVIII століття, частково позолочені 4 вівтарі: головний, св. Антонія, Матері Божої Святого Розарію та у каплиці Провидіння Господнього. 1933 року парафію чисельністю 14 сотень вірних (відділились у самостійну парафію Липники) адміністрував о. Євгеній Оконь. 

У II-й половні ХІХ століття ґрунтовно перемальовано розписи на склепінні головної нави; ймовірно, їх виконав Шимон Лабовіч. 
Після II світової війни храм діяв аж до 1956 року. Останній парох о. Йоан Обара з частиною церковного майна виїхав до Польщі. Значна кількість упорядження була перенесена до місцевої церкви. Святиню, в якій був склад мінеральних добрив, повернули 1989 року римо-католицькій громаді села, яка відремонтувала її та повернула первісне упорядження. Після 1989 року конструкції споруди зміцнено лисицями, фасади оббито ґонтами, дах покрито бляхою, збудовано невеликий ґанок при головному фасаді; на осі головного фасаду зведено нову дзвіницю (стара розташовувалась у північно-західній частині території). 
Тепер церква належить до парафії у с. Стрілецьке Мостиського району (Мостиського деканату), утвореної 1 червня 1992 року.

Церква знаходиться в історичному центрі села, що зветься Клібаня. Зведена на осі вулиці — характерним бароковим прийомом, вівтарем орієнтований на схід. Композиційна роль в середовищі — акцент. Розпланувальна система села — змішана. 
Територія об'єкта (загальна площа — 0,14 га) рівнинна. Впорядкована, довкола загороджена; озеленена деревами та кущами, поросла травою та квітами. На осі головного фасаду церкви — нова дерев'яна дзвіниця, накрита наметовим дахом, зі стінами оббитими ґонтом. Зі сходу — могили священників та хрест. 

За типологією — сакральна споруда. Габаритні розміри об'єкта — 14,25 на 21,95 м. Загальна площа — близько 250 м?. 
Храм дерев'яний, зрубної конструкції, ззовні шальований, на підмурівку з цегли та каміння. Псевдобазиліка, тринавова, п'ятипряслова. До прямокутної в плані нави зі сходу примикає видовжений в плані прямокутний пресбітерій з апсидою, за шириною та висотою рівний головній наві. До південного фасаду примикає прямокутна в плані каплиця з апсидою, а до північного — захристія та невелика крухта. Перед головним входом західного (фронтального) фасаду — невеликий ґанок. Стіни екстер'єру зміцнено лисицями та оббито ґонтом.

Дверні прорізи до головної нави, до крухти, з крухти до нави, до каплиці та до захристії — прямокутні з лучковим завершенням. Двері головної нави — дерев'яні, двостулкові. Дверний проріз ззовні до захристії — прямокутний; двері одностулкові. На одвірку над головним входом до нави напис: ADORATE DOMINUM / IN ATRIO SAN / CTO EIUS / Псалом 95; над входом з крухти до нави — BEATUS HOMO QUI / VIGILAT AD FORES MEAS QUOTIDIE. 
Вікна бічних стін нави (по два у кожній), південній стіні пресбітерія (два) — прямокутні з лучковим завершенням, у західній стіні нави (на фронтальному фасаді) — у формі чотирилисника, в східній стіні захристія — прямокутне. На балці над вікном в захристії напис: CASTA PLACENT SUPERIS PURO CUM CORDE VENITE.

Центральна нава перекрита склепінням, у вівтарній частині — імітація склепіння. На "веселковій" балці — постамент з образом св. Марії Магдалени (дерево, олія). Вище — різьба Розп'яття Ісуса Христа (дерево, поліхромія, золочення). На "веселковій" балці написи: зі сторони пресбітерія — "HAEC ECCLESIA CULTUI Divino Honori(bus) B(eati)ss(i)mae Vig[i]nis MARIAE in Caelum Assumpt(a)e, Aedificata Proprio Sumptu Peril(lustri) R(evere)ndi Valentini Wichrowski S(anctae) T(helogiae) D(octoris) / Can(onici) Cath(edralis) Prem(isliensis) eiusdem Ecclesiae Rectoris Anno Domini 1754", зі сторони нави — "HOC OPUS NOSTRAE SALUTIS". Інтер'єр поліхромований, частково збереглись розписи з XVIII століття. 

Стінопис більшої поверхні — це імітація мармуру. На стінах нави та пресбітерія ілюзорна архітектура — пілястри, а між ними аркади. Над аркадами між навами ілюзорні архівольти з рококовими картушами з гербами Польщі та Литви. У центрі псевдо склепіння пресбітерія — розпис Успіння Матері Божої. По боках — Євангелісти (Матей, Марко, Лука та Йоан) в овальних обрамованнях. На стелі головної нави — Свята Трійця (згідно з твором Рубенса). 
Над навою, пресбітерієм та захристію — дахи двосхилі, над апсидою пресбітерія та апсидіолою каплиці, а також над крухтою — багатосхилі. На гребені даху нави — десятигранна в плані сигнатурка з ліхтарем, звінчана куполом з хрестом. Покрівельний матеріал даху — бляха. 

Дзвони: 
1) оздоблений стилізованим рослинним орнаментом, з написом: "W. X. Stanislaw Mroczkowski proboszcz radenicki / dal przelac r. p. 1848"; 
2) "Anatol" з зображенням св. Йосифа з Дитятком і написом: "Ofiaruja parafianie za Arcypasterza Ks. Bpa Anatola Nowaka";
3) "Eugeniusz" з зображенням Божого Серця і написом: "Staraniem Ks. Eugeniusza Okonia. Krolowo Korony Polskiej blogoslaw nam";
4) "Katarzyna" з написом: "Fundowala Katarzyna Podgorska Dyr. Szkoly";
три останніх виконав заклад Фельштиньських (Перемишль, 1932 р.).

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Погляд на останок

Матеріали про цю пам'ятку (яка статусу пам'ятки, власне, і не має) надані арх. Ольга Мер'є, дослідниця дерев'яних костелів Львівщини. У 2007-2008 роках вона виконувала інвентаризацію та паспортизацію 13 дерев'яних костелів Львівщини на замовлення Львівської облдержадміністрації, для того, щоб згодом їх було подано на внесення до реєстру пам'яток архітектури України.

Джерела:

http://www.derev.org.ua/lvivska/radenychi.htm

https://www.castles.com.ua/radenyczy.html

http://www.rkc.in.ua/index.php?l=p&m=k&f=ozlvmo&p=lvmornud