Спадщина. Приозерне (Псари). Садиба Реїв. Експедиція 2018 року.

Приозерне, яке станом на 2001 рік налічувало 462 людини, відоме ще з ХVІІІ століття, хоча звісно село є набагато старішим. До 1961 року Приозерне звалося Псарами. За совєтів такі «псячі» асоціації комусь не сподобались, і населенний пункт перейменували на Приозерне.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

ще на під'їзді до Приозерного помітний шпиль вежі ...

"Нова" в'їзна брама до маєтку, що веде до паркового фасаду

Но ми їдимо далі, до старої брами...

Попетлявши по селу в пошуках під'їзду виїжджаємо на велику галявину. Ми на місці ...

Стара брама з замурованим проїздом...

від великої вежи що справа зараз вже її половина, ще трошки і вона згине

через хвіртку зліва ми потрапляємо на територію садиби

тут повинен був за задумкою партфункціонерів стояти калмицький сифілітик

ця алея (яку через хащі вже не впізнати) веде до палацу

Першим відомим власником цього села був галицький підканцлер Юзеф Яблоновський, з яким і пов'язана певним чином історія палацу. Він же будує в другій половині XIII століття і перший в Псарах палац, що був в стилі класицизму. Про цю будівлю збереглося дуже мало свідчень. 

А ось і він. Палац-красень!

пійдем навкруги

Юзеф Яблоновський, передав маєток у спадок своїй дочці від другого шлюбу Урсулі (народилася в 1779 році), дружині Вінцента Глоговського, придворного короля Станіслава Августа. Їх син Станіслав, не маючи дітей, відписав Псари брату Людвіку, а той, своєю чергою, — дочці від другого шлюбу Вільгельміні (1849-1907), дружині графа Станіслава Рея (1833-1873). 
Ось! Нарешті прозвучало епохальне для Приозерного прізвище! 

Саме з аристократичним родом Реїв найбільше пов'язують палац в Приозерному. До речі, рід Реїв є одним з відгалужень відомого магнатського клану Потоцьких. Шляхтич на поганий фінансовий стан не нарікав, мав будинок в Парижі, а влітку полюбляв навідуватися до родинних пенатів на Рогатинщині.  Тут теж бідністю й не пахло: величезний, повний екзотів, парк ховав чималий палацовий ансамбль, що складався з величної в'їзної брами, фантазійного палацу, флігеля (для прислуги, напевно?), зерносховища та — ну як же без цього! — конюшні. 

Первісний палацовий комплекс виник в Псарах в другій половині XVIII століття і був типовим дітищем епохи — класицистичним. З колонадою, портиком — все як слід. Вже на 1880 рік ця споруда, зведена з дерева та (так пише Р. Афтаназі) глини не надавалася до нормального життя.

В  70-х роках ХІХ століття за розпорядженнями графині Вільгельміни Рей (1849 – 1907) ведеться будівництво нової садиби. Архітектором її виступив відомий львівський фахівець Юліян Захаревич. Цікаво, що будуючи нову садибу, старий палац не розбирали аж до 1880 року. У 1880-му старий палац в стилі класицизму розбирають.  В 1882 році будівництво нового "графського гнізда" в еклектичному стилі було завершено.

Вільгельміна Рей

Навколо нього було закладено парк площею в 30 га. Там росли дуби, клени, липи, модрини, ясени. А ще були мальовничі ставки, по яким можна було поплавати з вельможами на човнах.  Коли Вільгельміна померла, Псари дісталися її онукам Станіславу Костці (1894-1971) і Людвіку (1896-1978). Брати поділили спадок між собою — і Псари дісталися Людвіку Рею. Аристократична садиба приваблювала бомонд з усього регіону. Так було до 1939 року, поки не прийшла Друга Світова війна. Зі смутком граф Людвік назавжди виїхав до Франції. 

зала перед домашньою каплицею

каплиця

За радянської влади з замкоподібної споруди знущались як могли: тут навіть влаштували колгоспний свинарник. Бідні пацята шкрябали ратичками паркетну підлогу, гасаючи по вестибюлях і палацовій капличці та спускаючись парадними сходами у парк.  
Цікаве призначення пам'ятка архітектури отримала за незалежної України, а саме тут до 2004 року функціонував жіночий монастир. Пізніше садиба стала власністю УПЦ Київського патріархату і в будинку поволі йшла "реконструкція". Планувалося тут розмістити єпархіальне училище, яке б випускало регентів та псаломщиків. У 2008 році за не зовсім встановлених, "туманних" обставин садибу Реїв купили невідомі громадськості приватні особи. Сумно, що держава на цей продаж історичної спадщини ніяк не відреагувала. 

велика, мабуль бальна зала

В наш час палац стоїть та милує своїм оком туристів, але тільки зовні. Всередині – картина жахлива. На жаль, останні власники не потурбувалися про належну реставрацію історичної спадщини українського народу. Ще в травні 2005 року був "живим" ліфт, яким з цокольного приміщення подавали нагору гарячі блюда, розкішні дерев'яні рами дверей, старі сходи. Більше в палаці мало чого лишилося. Фактично все розікрали та спаплюжили.

пійдем на другий поверх

Крім палацу цікавим об'єктом є в'їзна брама, яка побудована аж в 1822 році. Колись в'їзний проїзд був наскрізним, однак в 1970 році він був замурований місцевими радянськими функціонерами. Причина – гарне місце для пам'ятника Леніна. Можна також простежити під'їзну дорогу до помешкання Реїв. Збереглися до наших днів паркові дерева, зокрема, столітні липи. А ставки сильно вже позаростали. Загалом, треба сказати, щось є в цьому палаці містичне. Особливо страшно в ночі. Тому голлівудські режисери фільмів жахів могли знайти гарне місце для свого фільмування. Головне ж, що треба нині нічого робити, єдине що, це врятувати цю пам'ятку архітектури. Бо простояти вона довго без реставрації не зможе.

замурований прохід що веде до круглої вежі

До речі, 31 січня, на першому у 2008 році засіданні постійна комісія обласної ради з питань культури, національного і духовного відродження, підтримала клопотання Міністерства культурної та національної спадщини Республіки Польща щодо створення на базі палацово-паркового комплексу "Садиба графа Рея" в селі Приозерне Рогатинського району Українсько-європейського центру діалогу та співпраці. Комісія вирішила звернутися до Державної служби з питань Національної культурної спадщини України при Міністерстві культури та туризму України щодо розв'язання питання права власності на "Садибу графа Рея" та створення на його базі спільно з Міністерством культури та національної спадщини Республіки Польща Українсько-європейського центру діалогу і співпраці".

подивимось на палац з небес

Маєтком цікавився Українсько-польський фонд "Псари", який очолюється Марчином Реєм, онуком останнього власника. Фонд провів інвентаризацію споруд і навіть замутив відповідний сайт — www.psary.org (зараз this site can"t be reached). У європейських традиціях прозорості. Які, навіть попри формальну підтримку з боку "всесильного" Віктора Ющенка, ніякого результату не мали.

в'їздна група будівль

Все це гарно, але віз як кажуть й понині там. Будівля все далі розграбовується, руйнується та заростає непрохідними хащами. Але досі ще зачаровує. Сюди хочеться повернутися, і виявити … що кому то є справа до цього місця і цієї пам'ятки ...

трошки старих матеріалів

19 століття

1930-ті роки

план другого поверху палацу

план другого поверху брами

2008

2010

Джерела:

frankivchany.if.ua

castles.com.ua

mr-brut.livejournal.com

pslava.info