Перша згадка про Потелич зустрічається в Галицько-Волинському літописі (що входить до складу Іпатіївського Літопису) під 1262 роком, коли в Потеличі зупинявся князь Данило Романович. У 1818 році тут перебував польський археолог Зоріан Ходаковський, який назвав Потелицьке городище «святим городом старих слов'ян — довкола валом обсипаним». Збереглися ще дотепер руїни західної частини валу. У свій час ці оборонні споруди захищали Потелич і старий шлях, що йшов із Белза до Надсяння. У 1498 році місту Потелич було надано Магдебурзьке право. Потелич стає одним із великих економічних центрів. Тут були знамениті гончарні майстерні, фаянсова фабрика, дві гути, броварня, ґуральня, млини, воскобійня і чималий ремісничий промисел — ткацький, кушнірський, шевський, сідлярський, ковальський, боднарський. В результаті нападу татар у 1502 році місто було частково спалене. У 1569 році Потелич знов зазнав нападу татар. У 1648 і 1655 роках через Потелич проходили козацькі полки Б. Хмельницького.

 

 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами! 

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ... 

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: 

https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У 1657 році біля містечка відбулась збройна сутичка між коронними та угорськими військами, у якій загинув, зокрема, брат Еліяша Яна Лонцького Йоахім. У 1875 році в Потеличі були три дерев'яні церкви: Святої Трійці, Святого Духа, Різдва Богородиці, — костел Святого Станіслава. В XVII столітті, після перенесення головного торгового шляху, який з'єднував Люблін зі Львовом так, щоб він проходив через Раву-Руську, місто занепало і вже не відновило свого давнього значення. У XIX столітті Потелич вважався містечком Рава-Руського повіту Королівства Галичини. Містечко мало власну печатку з гербом, відомим ще з XVI століття: у щиті — два перехрещені ключі борідками догори, супроводжувані зверху та знизу двома шестикутними зірками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Святодухівська церква в Потеличі стоїть на підгір'ї, над річкою Тилич, відокремлено від міста. Церква була збудована 1502 року гончарями (чи коштом гончарного цеху) села Потелич на місці церкви Бориса і Гліба, яку спалили татари. За церквою підіймається висока гора, на якій були рештки давнього кам'яного замку, що панував над містом та давнім шляхом з Белза в Надсяннє. В XVII та на початку XVIII століття до церкви відносився ряд споруд – дзвіниця, дерев'яна огорожа, дві кам'яні комори по боках бабинця і одна під дзвіницею. Це був цілий архітектурний комплекс, тісно пов'язаний з життям, гончарського цеху, бо церкву збудували гончарі; цей комплекс до того ж був і оборонним, і тут зберігалось сім гаківниць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В Святодухівській церкві в первинному вигляді збереглися лише стіни бабинця та нефа і, можливо, квадратний намет над нефом, інші ж елементи будови зазнали істотних змін, особливо під час капітального ремонту церкви в 1736 року майстром «тесельного куншту» Казимиром Домініковичем. Можливо, що десь у XVIII столітті був зроблений новий вівтар з восьмикутним наметом на восьмирикові. Є підстави гадати, що форма верха над вівтарем до перебудови була іншою, такою, як форма покриття бабинця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дерев'яна церква св. Духа (1502) у плані тричастинна, з майже квадратними нефом (6,85 х 6,79 м) та бабінцем (4,36 х 5,05 м) та гранованим п'ятистінним вівтарем (5,05 х 6,67м), що має по сторонам неглибокі ніші для жертовника та дияконника. Загальна композиція об'ємів Святодухівської церкви є типовою для цього класичного виду старовинних дерев'яних церков. Низька, підкреслено горизонтальна форма бабинця і вівтаря, що мають одну висоту і ширину і всередині перетинаються поширеним об'ємом нефа з розвиненим квадратним наметом з одним заломом. Архітектурні форми церкви прості, і весь облік церкви визначається не деталями, а пропорціями окремих її елементів. Особливу роль відіграє низьке піддашшя навколо церкви, створюючи чітке горизонтальне членування, яке збагачує загальний силует будови і оптично мовби збільшує розміри і особливо висоту. Церква в Потеличі є найстарішою на Україні, яка збереглася в основних своїх частинах без істотних змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найстаріші розписи збереглися в Святодухівській церкві у Потеличі, які датуються 1620 роком. З невідомих причин весь цикл розписів бабинця і нефа був незакінчений, і нічого не відомо про розписи вівтаря. Можна гадати, що розпис був, бо з нефа у вівтар вів великий трикутний отвір, подібно такому отвору в церкві Здвиження у Дрогобичі, де вівтар розписаний. Найкраще збереглися розписи північної стіни та фрагмент на західній стіні нефа. Вони мають площинний характер з м'яким колоритом. В живопису нефа важливу роль відіграє чорна контурна лінія, яка нагадує контурні лінії в давньоруській мозаїці. Особливо цікавою є композиція поста на південній стіні бабинця, фрагменти якої свідчать про високу майстерність виконання. Незважаючи на те, що палітра розписів небагата, майстри зуміли створити урочисту мальовничу симфонію. Життєвість, тепле людське почуття у зображенні сцен цих розписів відбивають той етап у розвитку українського мистецтва, коли у ньому відбувається поворот від середньовіччя до гуманістичного живопису Відродження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ікона «Деісус» була виконана відомим іконописцем Іваном Рутковичем у 1683 році. У 1718 році пройшла реставрація церкви під орудою майстра Казимира Домініковича. У 1736 і 1753 роках той же майстер провів наступні реставрації, в ході яких було замінено підвалини й перекриття над вівтарем, відремонтовано піддашшя, а також західні та південні двері. Реставраційні роботи проводилися також у 1831, 1903 та 1923 роках, під час яких усі гонтові дахи й обшиття стін замінили бляхою. Під час реставрації 1970—1972 років було відновлено первісний вигляд церкви та відновлено стінопис.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На південному сході від церкви розташована дзвіниця, квадратна в плані (4,5 х 4,5 м), каркасної конструкції, з широким побоюванням, високим четвериком, з арками на завершення та шатровою покрівлею, разом із огорожею та двома маленькими воротами у вигляді капличка з шатровими верхами створює нехитрий ансамбль споруд.

 

1925. Січинський В. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України XVI – XIX ст.

 

План церкви св. Духа в Потиличу «на підгірю»

 

Перекрій пресвитерії церкви св. Духа в Потиличу

 

Двері церкви св. Духа в Потиличу

 

Дзвіниця при церкві св. Духа «на підгірю» в Потиличу

 

 

1967. Історія українського мистецтва.

 

Пієта. Деталь розпису у бабинці

 

Розписи північної стіни

 

Зішестя в пекло

 

Княгиня Ольга

 

 

1968. Логвин Г.Н. По Україні.

 

Марія

 

 

1969. Людмила Міляєва. Визвольна боротьба українського народу в мистецтві 17 ст.

 

План і розріз церкви св. Духа. Обміри П. Г. Юрченка

 

Дзвіниця церкви св. Духа. Вид з півд. сходу

 

Західний портал

 

Західні двері

 

Південні двері

 

Церква Святого Духа — дерев'яна церква у селі Потелич, споруджена 1502 року. Найстаріша дерев'яна церква Львівщини та тридільна в Україні. Видатна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва галицької школи. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, Церква Святого Духа, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.

 

Інтер'єр церкви

 

Царські врата (кін. XVI ст.)

 

Портал іконостаса. Реконструкція Я. Константиновича

 

 

1970. Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України.

 

Реконструкція П. Г. Юрченка: загальний вигляд

 

Стінопис на південній стіні бабинця

 

 

1975. Слободян В. Жовківщина: історико-архітектурні нариси церков (1998).

Фото В.Ольхом'яка

 

 

 

1982. Логвін Г.М. Україна та Молдова

 

Несіння хреста. Розпис північної стіни.

 

Успіння.

 

 

1985. Пам'ятники містобудування та архітектури

 

 

1998. Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. Світлина І. Синкальського. 1992

 

 

2000. Пам'ятки архітектури та містобудування України

 

 

2009. Фото Романа Бречко.

 

 

 

Джерела:

https://www.pslava.info/PotelychS_CerkSvduxa_1970DerevjanaArxitekturaUkrajiny,205139.html

https://www.pslava.info/PotelychS_CerkSvduxa_1982UkraynaYMoldavyja,205144.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/Потелич

https://uk.wikipedia.org/wiki/Церква_Святого_Духа_(Потелич)

 

 

 

 
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. 
 

 

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища. 

 
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту «Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина». 

 

 
Підписуйтесь на сторінки проекту на: 
 
Patreon 
Twitter 
Telegram 
Instagram 
 
Технічні партнери проекту:

 

найпрофесійніший сервис з ремонту квадрокоптерів в Україні

 

 
 та
 
 

 

 

 
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.

 

 

 

ну як то так =))