Спадщина. Поморяни. Замок. Експедиція 2013 року

Стаття з далекого 2013 року. Дороги до Поморян стали значно кращими, чого не скажеш про пам'якию розташовані тут. От же — поїхали...

Містечко Поморяни (близько 2000 жителів) розташований у 27 км на південь від Золочева. Двічі в день сюди, долаючи бездоріжжя, добирається автобус із сусідніх тернопільських Бережан, майже кожну годину приїжджають золочівські маршрутки. Здогадатися про те, що тут є замок, важко: туристів сюди не ризикують возити навіть польські турфірми, які спеціалізуються на «Кресах Всходніх». Хіба ось табличка на будинку «вул. Підзамче, 2 „натякне на близькість чогось старовинного.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4192_4200_middle.jpg

Маневруючи між купами коров'ячих млинців, заходиш на подвір'я колишнього, здається, технікуму і вже зовсім колишнього замку. Два романтично налаштовані місцевих п'яниці та самотня коза біля палацу — ось і весь список відвідувачів споруди на сьогодні.

так виглядає місце в'їзної брами

стежка, що була колись то під'їзною дорогою до замку./тропинка, бывшая когда то подъездной дорогой к замку.

залишки паркану, що огороджував замкову територію.

Здалека замок не позбавлений певної некрофільської привабливості: кутова вежа здається білою, поруч двоповерховий палац у формі букви Г, з ренесансною аркадою уздовж головного фасаду.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_3899__3905_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_3907_3911_middle.jpg

Підійшовши ближче, помічаєш прірву в черепичному даху вежі (колись тут росла береза, недавно ж наклала на себе руки, прихопивши на той світ і великий фрагмент черепиці), і більма порожніх віконниць, і облуплений тиньк.

Ось він, улюблений замок славного короля Яна III Собеського, переможця турків під Віднем, національного героя Речі Посполитої.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_3916_3921_middle.jpg

Кажуть, одного разу молодий Ян, ще тоді просто шляхтич, поїхав на полювання в Красностав, і заблукав по дорозі назад. Випадок вивів його до ченця-самітника, що жив в печері поруч з Поморянами. Там майбутній король і ночував. Вранці монах розповів Яну свій сон: він побачив свого гостя з короною на голові. Через два тижні після цього Собеський був обраний польським королем. Вдячний новоспечений монарх дарує ченцеві землі для майбутнього Василіанського монастиря, підтверджують документи 1665 року. Як і подарунок високохудожній іконостас для монастирської церкви. Так часом чужий сон впливає на прихильність до місця.

Чи снилася корона ченцю насправді, не дізнається вже ніхто. Легенда має свої відносини з часом і простором. Однак вона збереглася в написаній в 1867 році на основі замкового архіву «Хроніці Поморянський» Броніслава Заморського (яка висока концентрація моря в цих материкових краях!), книзі, що описує долю міста з княжих часів до 1845 року. З неї дізнаємося, що замок тут побудували в першій половині XVI століття за наказом подільського воєводи Яна з Сієни. Будували не на порожньому місці: в 1340-1350 роках магнат зі смішним прізвищем Свинка, звів тут дерев'яне укріплення за наказом Казимира Великого.

А в 1619 році ці землі купив батько майбутнього короля, Якуб Собеський — і укріпив його, побудувавши нову порохову вежу та закупивши гармати й зброю. У той час замок з трьох сторін був оточений ровом, заповненим водою з річки Золота Липа.

Саме при Якубі Собеськом містечко відновило Магдебурзьке право від 1456 року, почало розвиватися як торговий центр. До сьогоднішніх днів одна з частин поселення називається Капітанщізною або Райтарщізною: тут оселилися прибулі з Собеським воїни, з якими магнат воював під час Хотинської кампанії 1621 року. У другій, Підзамче, вже жили нащадки запорожців, які прибули в місто в 1623 році. Власник містечка заклав тут католицький храм (1633) і церкву (дерев'яну), наділивши їй стільки землі, скільки зміг зорати плуг за два дні (легендарні подробиці, на казковому скелеті обростають плоттю бувальщини), заснував притулок для убогих і жебраків. Після смерті Якуба Собєського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, а вже після і син Ян III господарював на цих землях. Звідси він повів військо у свої походи. Тут любив їздити на полювання і влаштовував галасливі вечірки. Його улюблена дружина Марисенька, француженка Марія-Казимира, часом відвідувала Поморяни, коли у короля не вистачало на це часу.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_3922__3928_middle.jpg

Завдяки розумному розташуванню замок неодноразово витримував затяжні облоги турецького війська. Так, в 1672 році, коли сусідній золочівський замок зруйнували яничари Магомета IV, Поморянська твердиня вистояла перед численними військами. Але під час другого походу османців на Львів 1675 року ослаблені захисники замку, залишивши таємним ходом фортецю, сховалися у Свіржський фортеці.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_3939_3946_middle.jpg

Залишений напризволяще замок спустошили, однак Ян III незабаром його відбудував, не пошкодувавши 25 000 злотих. Під керівництвом військових інженерів насипаються вали, будуються високі стіни. Сюди завезли турецькі гармати, захоплені під час Хотинської війни.
Щоб перелякані прибульцями жителі повернулися до Поморян, король звільняє їх від податків. Тих, хто відзначився при обороні замку, нагороджує благородним статусом.
Містечко оживає, тут торгували хутрами та шкурами, полотном і сап'яну, виробляли пиво і горілку.

На жаль, фортеця знову була зруйнована в 1684 році татарами. Королівська щедрість і на цей раз не підвела: 20000 злотих на реконструкцію. З цього часу татарам взяти Поморяни більше не вдалося: не по зубах була фортеця. Хоча і намагалися зробити ще щорічно з 1687 по 1692 роки.

Король відвідав Поморяни знову в 1688, зупинившись тут на тривалий час. Тоді ж десь в лісах, на так званій «братській пасіці», побудував літній мисливський замочок. Вже важко хворим, Ян побував тут і 1693 році. Банкет, військовий парад, французька комедія для шляхти, що з'їхалася відвідати монарха ... Останній раз Поморяни бачили Собеського 1695 року, незадовго до його смерті.

Як недоречно змінилося мистецтво ведення війни: тільки укріпили фортецю, як всі ці високі кам'яні стіни з надійного притулку перетворюються в гарну мішень для артилерії. Часи змінилися, Ян III відійшов в інший світ, Поморянський замок, на який пішло безліч коштів, залишається сам по собі та занепадає.

Під час Північної війни місто почергово захоплюють російські війська, поляки, шведи й конфедерати. При Радзивіллах, наступних власників маєтку, фортеця горить (1771). Еразм Прушинський, господарчий тут з 1789 революційного року, розбирає три вежі, північне і західне крило замку: звичайна практика прагматичних австро-угорських часів. Син Еразма Прушински, Юзеф (? -1875), те, що залишилося від фортеці, переобладнує під резиденцію, відновлює інтер'єри, покриває дах залізом, на колишніх валах посадив парк і влаштував теплиці. Колекціонер живопису, він влаштував в Поморянах галерею олійних робіт видатних італійських майстрів, зібрав близько 300 малюнків прославлених художників, в тому числі Рембрандта і Леонардо да Вінчі, колекцію медалей, печаток і монет, автографів польських королів, ікон, посуду. Впорядкування Поморянського архіву — теж його заслуга. І не його вина, що наступні власники Поморян знищили все, що так ретельно збиралося. Цінності продавали за безцінь, архів замку розсіявся ...

У 1876 році замок перейшов у власність Потоцьких, в чиїх руках і перебував аж до 1939 року. Єжи Потоцький (помер 1961 року) відремонтував будівлю після руйнувань Першої світової війни. Бурхливі були часи: під час Листопадового Чину (01.11.1918) замок бачив багатотисячне народне віче. В той день поморянці обеззброїли жандармерію і вивісили на ратуші жовто-блакитний прапор. Влада в місті перейшла до Українського військового комітету. Ненадовго: поляки взяли реванш, все українське заборонялося, закривалися українські кооперативи та читальні. Саме граф Потоцький врятував поморян від жахів пацифікації 1930 року. Долю цілого міста вирішив один дзвінок маршалу Пілсудському.

Потоцькі не часто приїжджали у свою східну резиденцію, але коли приїжджали, то непоміченими не залишалися: четвірка білих коней везла карету повз паркові клумби, на воротах розвивався сімейний чорно-жовто-зелено-білий прапор. Крім полювання (його нетерпляче чекали десятки породистих собак в псарні), Потоцькі займалися і благодійністю: побудували притулок для людей похилого віку.

Друга світова принесла нових квартирантів: в палаці жили два гестапівці, що управляли поморянським маєтком. Можливо, це врятувало садибу від цілковитої руйнації. Але не врятувало німців: їх у фортечних воріт розстріляли хлопці з УПА. Юнацька зла помста обернулася каральною експедицією, коли всіх (!) чоловіків Поморян заарештували та вивезли на примусові роботи до Німеччини.
А що ж меблі, картини, бібліотека? Частина цих скарбів зберігається в Тернопільській обласному краєзнавчому музеї, іншій частині вже і не знайти: часи не сприяли збереженню чужих колекцій.

Замок все ж жив, і подальшими його жителями стали бонзи з райкому КПУ і райвиконкому (протягом декількох років Поморяни раділи статусом районного центру). Після них будівлю віддали під ПТУ. Нарешті в 1980-і роки й бурсаки покинули ці стіни заради новіших (за іншими відомостями після другої пожежі при радянській владі). Були плани з використання замку під санаторій, будинок творчості письменників і художників, але все впиралося в кошти. Господарів не знайшлося.

Китайське прислів'я про те, що поріг, який переступають, не гниє, виникло не дарма. Варто було гучним підліткам покинути цей шматочок міста, як замок почав руйнуватися зі швидкістю світла. Хто повірить зараз, що в 1999 році тут ще зберігалися старовинні кахельні печі? (З інших джерел — в цей час їх вже і не було). Які печі ви? Зараз тут вже обвалилися міжповерхові перекриття.
Стіни виглядають так, ніби загін артилеристів влаштував тижневі маневри: наскрізні діри, обвалені сходи, стіни, з яких, здається, голими руками намагалися видирати потрібну на господарстві цеглу.

Яким беззахисним постає перед лицем жорстокості часу парадний вхід в замок! Двері прикрашені різьбленням, гербом Собєських «Яніна» і таблицею з довгим написом на латині. Вікна обрамлені білокам'яної лиштвою. Підійти до них ближче неможливо: сходи з реальних перетворилися у віртуальні.

Сьогодні, відвідування замку — тільки на свій страх і ризик, гарантувати безпеку в аварійному приміщенні вам ніхто не буде. 

Замок швидко руйнується і скоро він може просто перетворитися на одну суцільну руїну =)

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4011_4028_middle.jpg

Охоронний номер 427 в реєстрі національного культурного надбання України — як тюремне клеймо.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4053_4062_middle.jpg

Борис Григорович Возницький, директор Львівської галереї мистецтв, голова Ради директорів музеїв Львівщини, не раз закликав бізнесменів взяти Поморянський замок в оренду, пропонував створити там музейно-рекреаційний комплекс. Кілька років тому навіть охочий знайшовся, і ціна влаштувала. Але доброволець забрав свої слова назад, коли побачив, який обсяг робіт чекає господаря замку.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4113_4126_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4130_4132_middle.jpg

Просто купити тут мало, потрібно відновити втрачені архітектурні деталі, провести археологічні дослідження. Це не рахуючи такої банальної речі, як встановлення огорожі навколо замкової території або проведення комунікацій ...

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4136_4141_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4147_4155_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4156_4161_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4162_4168_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/TRIP/Pomoryany/zamok/IMG_4179_4190_middle.jpg

Так і чекають Поморяни, як спляча царівна, свого принца-визволителя. Містечко перетворився на звичайне село, замок славного польського короля — в привид. А українські мільйонери, знизуючи плечима, шукають собі щось простіше.

P.S. 22 грудня 2009 року на сесії Львівської облради начальник управління культурної спадщини ЛОДА Василь Івановський повідомив, що 199 млн. гривень, дуже необхідних реставрації замку в Поморянах на Золочівщині, у держави немає (нещасний замок, як давно вже дихає на ладан, в переліку пам'яток, повинен фінансуватися з державного бюджету). Чиновник вважає, що замок може врятувати приватизація. Покупців на цей об'єкт, як розповідають інсайдери, вже кілька років шукають без гарного результату. Загальна площа забудови замку — 1206 кв. м, загальна площа приміщень — 1465,6 кв.м. (З підвалами й горищами — 2509,6 кв.м). Тільки що з тих цифр, коли в замку були розібрані сходи та перекриття між поверхами, в стінах величезні діри, а на даху ростуть дерева?

P.S.S. Але напевно не все так погано, у 2015-17 роках ініціативна група Pomoriany-Castle-Поморянській-замок та Pomoriany розгорнули активну діяльність з надання замку швидкої допомоги, і ... можливо, у них почало виходити, принаймні на наприкінці 2017 року були проведені важливі перші протиаварійні роботи. Будемо сподіватися, що на цьому все не зупинитися, і замок, ця «непотрібна» здавалося б нікому, реліквія, відчує подих нового життя ...

P.S.S.S. Не сталось =( Руйнація продовжується, стіни та дахи по більшості вже лежать на підлозі, замок стає привидом. Що трошки, і врятовувати тут буде нема чого...

погляд з небес/взгляд с небес

Джерела:

http://www.castles.com.ua/pom.html

http://lvivska.com/life/2012/06/18/3383