Спадщина. Нове Місто. Латинська церква св. Мартина. 1512. Експедиція 2019 року.

Коли виникла римо-католицька парафія, невідомо, але вже в 1419 р. в Новому Місті діяла парафіяльна школа, одна з найперших на Перемиській землі. Якщо була парафіяльна школа — була й парафія. Була парафія — був і храм. Напевно, дерев'яний — з чого ще будувати в багатих лісом Карпатах? Напевно, фундований Гербуртами — найбагатшим місцевим родом.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

 
храм видно ще з центральної дороги містечка

1433 рік, згадана дзвіниця отого самого дерев'яного парафіяльного храму. Певно, тоді вона теж стояла окремо — і та, що входить в комплект до храму зараз, теж міститься трошечки осторонь від святині.
Новий храм після руйнації 1498 року взялися зводити у 1512 році, з цегли — і чомусь в пізньоготичному лаконічному стилі. Скільки будували, невідомо, але в 1602 році у святині встановили дерев'яний головний вівтар. За чотири роки додається й бічний вівтар, присвячений св. Анні, в 1617-му з'являється третій, вівтар св. Станіслава.

старий цвинтар

В часи європейської Реформації, наприкінці XVI ст., церква у Новому Місті короткий час належала аріанам.
Чотиритомник "ПГіА УРСР" згадує ще й 1614 рік, як важливий для будівництва храму. Саме цей рік був вибитий на райдужній балці храму (не збереглася). Після 1611 року біля святині було зведено дерев'яний шпиталь. І шпиталь, і дерев'яна брама храму згоріли під час великої пожежі Нового Міста у 1625 році. Відбудували їх вже після 1642-го. 

Орган в церкві було встановлено вже в 1610 році. Освячення храму і трьох його вівтарів відбулося 21 квітня 1639 року.
Протокол візитації від 1642 року повідомляє, що при храмі була каплиця Добриницьких, а церкву було оточено земляним валом. Сліди того валу можна прослідкувати й понині. Отже, інкастельованість в храму таки прослідковується. Тільки от не допоміг той вал: в 1648-му храм розграбували козаки, про що було написано на одній з цеглин храму. 

Польський Географічний словник зазначає, що в середині храму з лівого боку муру через довгий час були сліди крові, про які давній рукопис пояснює так: "Коли у 1648 році козаки під проводом Хмельницького на містечко наїхали, значна частина мешканців подалася до церкви, інші заховалися на його вежах. Козаки вдерлися і міщан, які там були, повбивали; грабуючи храм і шукаючи багатств, виламали двері на горище, а заставши там, напевно, людей, усіх повбивали. Почала, отже, кров стікати через шпару у стелі і стікала по стіні через кілька днів. Цей знак залишався аж до 1725 р., коли його забілювали 6 разів, але його не можна було забілити".

раритет

Ще до 1721 року в храмі було встановлено нові бічні вівтарі (св. Станіслава, св. Антонія Падуанського і св. Ядвіги, а також св. Хреста і Богоматері св. Розарію). У 1743-му Нове Місто відвідав єпископ Вацлав Сераковський, в протоколі його візитації зазначається про спорудження нової дерев'яної дзвіниці та відновлення каплиці Добриницьких, яка тоді отримала титул св. Яна Непомука. Ренесансна каплиця дожила до наших днів.

360º панорама. Для перегляду у весь екран, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities для перегляду панорами в повноекранному режимі.

Єпископ ще раз відвідав храм за 10 років, у 1753 році, коли було повторно освячено церкву, мурована дзвіниця прийшла на заміну дерев'яній між 1796 і 1815 роками. Ці дати розбивають на друзки всі надії на те, що ця споруда могла виконувати хоч якісь оборонно-спостережні функції. Не могла. Часи вже були не ті. З 1746 року храм став садибою власного деканату, куди входило 13 сіл. З 1785 року увійшов до Добромильського деканату. У 1796-му священник Юзеф Лісовський за власні кошти відремонтував вікна та орган у церкві. 

В 1870-х святиню було відремонтовано. Кошти частково надала родина австро-угорського цісаря Франца-Йосифа. У 1875 році перекрили дах храму. Нова сигнатурка на даху з'явилася у 1883-му. Для подальшого ремонту потрібні були гроші — і їх збирали у 1884 році за допомогою лотереї. В Австро-Угорщині тих часів лотереї були можливі лише за погодженням з імператором — і ця теж отримала такий дозвіл. 

підіймаємося по сходах на хори до органу

старі частини інструмента

Храм було ґрунтовно відреставровано в 1889-1890 роках. Роботами керував архітектор Томаш Прилинський (1847-1895). Прилинський був одним з перших спеціалістів у Речі Посполитій, котрий відмовився від принципів Віоле ле Дюка і намагався відтворити споруди не в єдиному стилі, а дотримувався стилістичного плюралізму. Реставратори намагалися повернути святині первісний вигляд. Саме з того часу походять неоготичні вівтарі, котрі є в храмі зараз — стилізовані під готику вітражі походять з того часу пре точнісінько. Всі збережені до того часу інтер'єрні штукенції, всі вівтарі та інші артефакти Прилинський замінив на новоробу неоготику — і хто його знає, що втратив храм завдяки такому підходу. Тоді ж було затиньковано інтер'єр та прибудовано прямокутне приміщення на південь від хорів. Неоготика була гостромодною, тому старий фронтон з XVIII століття зняли, замінивши його щипцем, стилізованим у формах північної полум'яної готики. Так що реальної готики маємо — форму вікон,  - нервюрні склепіння в інтер'єрах, які опираються на чотири колони, — невелику псевдооборонну башточку на північному фасаді.

табличка майстра

В 1897 році новоміським храмом зацікавилися історики архітектури — в принципі, це було перше і єдине таке дослідження пам'ятки. Тодішні спеціалісти датували споруду 1527 роком на підставі надгробка, котрий знаходився у храмі (ймовірно, там був похований фундатор святині).  Станом на 1913 рік храм обслуговував понад дві тисячі католиків з 10 навколишніх сіл, а парохом був отець Ян Галушка. (1919-1939 роки — отець Йосип Будовський). Велетенське дерев'яне розп'яття з Нового Міста (перша чверть XVI століття) давно вже є експонатом перемишльського архидієцезиального музею. Шкода — у нашій країні замало сакральних пам'яток такого віку. 

В храмі зберігся орган, який вражає своїми поважними розмірами. Водночас стиль органа видає його давнину. Довгий час авторство органа було невідоме, але при ремонті храму напочатку 2010 років була знайдена табличка, на якій написане ім'я органо будівника – Роман Духенський, але час побудови невідомий. Розквіт діяльності Духенського прийшовся на середину ХІХ століття, можна припустити, що орган був виготовлений у його третій чверті.  На жаль, при останньому ремонті органа у наші часи значна частина старих металевих і дерев'яних труб була замінена сучасними, що позбавило орган аутентичного звучання.

360º панорама. Для перегляду у весь екран, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities для перегляду панорами в повноекранному режимі.

Цікавий тимпан храму зі сценою вознесіння (скульптури — романський стиль, взагалі для України найдефіцитніший) теж давно на території Польщі, у Кракові. Про походження тимпана багато сперечалися, хтось з науковців висував гіпотезу, що його привезли у Нове Місто з храму св. Петра у Перемишлі. Художник і теоретик мистецтв Владислав Лущкевич вважав тимпан витвором народного майстра XVI століття. Коротше, те, що, на перший погляд, виглядало як чудовий зразок романської пластики, виявилося провінційним барельєфом II половини XVI століття, зразком народного мистецтва. Навіть після II Світової війни, коли Нове Місто стало радянським селом, храм діяв — завдяки старанням пароха Яна Шетелі (1937-1990 роки). Це, безумовно, сприяло збереженню пам'ятки. Поруч з церквою є старовинний цвинтар, на якому збереглося декілька надгробків та статуй з середини ХІХ століття. В храмі є чотири мармурові епітафії місцевих шляхтичів з ХІХ — початку XX століття.

ну і як завжди трошки архивного...

тимпан храму

Джерела:

https://castles.com.ua/novemisto.html

http://organy.lviv.ua/instruments/galychyna-bukovyna/125-nove-misto-kostol-sv-martyna

https://denied.org.ua/kostel-sv-martyna-1512r-nove-misto/

http://www.kray.org.ua/6805/mandrivky/stariy-hram-novogo-mista/

http://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=alvlvss&p=lvssnmmr&l=u