Спадщина. Надвірна. Пнівський замок. Експедиція 2020 року.

Серед середньовічних кам'яних оборонних споруд Карпатського регіону пальма першості належить Пнівському замку. Найстаріший, найвеличніший (до появи Станіславської фортеці), самий більш-менш пристойно збережений.

Про нашу експедиція 2013 року дивимось тут ====>>>>

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

З'явився цей форпост в другій половині XVI століття не без допомоги польських феодалів валаських (молдавських) коренів зі смішним прізвищем Куропатви, які ще в другій половині XI століття одержали ці землі за військову службу від короля Владислава Опольського. Є авторитетна думка, що фортецю побудували ще в XI столітті, але поки вона не підкріпиться не менш авторитетними доказами, вірити цій думці ми не будемо. У XVII столітті, після численних перебудов і реконструкцій, замок досяг свого розквіту.

У плані замок — неправильний п'ятикутник з кутовими оборонними вежами, спорудженими в різний час. Товщина стін — півтора метра! Доступ до замку зі сходу утруднював глибокий рів, із заходу — схил плоскогір'я. Зі сторін, що залишилися, замок оточувала рівнина, що, імовірно, не подобалося Куропатвам, але, як і до Магомета, гори їм назустріч не пішли. Довелося будівельникам в цьому Куропатвам посприяти та створити неприступну фортецю за допомогою високих стін, міцних веж і хитро-пристосованих бійниць.

Потрапити в замок можна було лише через в'їзну вежу, до якої вів перекинений через рів звідний міст. У випадку небезпеки міст підіймали. У цій же вежі був комин, навколо якого в холодні дні грілася замкова варта. Щоби остаточно перетворити в'їзд у замок у вінець неприступності та зразок нездоланності, поруч з вежею будується прибрамний триярусний корпус з численними бійницями.

У польсько-турецьких війнах XVII століття замок відігравав роль форпосту польських сил. Особливо зросло його значення після захоплення Кам'янця яничарами в 1672 році. Армія Ібрагіма-паші в 1676 році вогненним смерчем пронеслася Прикарпаттям, зрівнявши з землею всі місцеві замки — усі, крім Пнівського.

Веж у замку було шість — і всі різної конфігурації, хоча і триповерхові. Не збереглась до наших днів кругла вежа з контрфорсом, як і більшість баштових підвалів — усе це поховано зараз під землею. За однієї з легенд підземний хід зв'язував Пнівський замок з Надвірною. Вихід з підземного лабіринту був нібито недалеко від парку в райцентрі. Дуже може бути. А от реальність другого ходу, аж до самого Манявського скиту, здається віртуальною: до Маняви добрих кілометрів 30, і це якщо не враховувати специфіку Карпатського рельєфу.

Щодо того, чи піддалася пнівська твердиня ворогам хоча б раз, чи ні, є протилежні думки. Польські історики стверджують, що, незважаючи на усі спроби повстанців і козаків, замок щасливо оборонився. А український дослідник В. Грaбовецький вважає, що якраз і навпаки. Хто правий, поки невідомо. До речі, про Надвірну. Вигідне розташування на шляху до Угорщини, близькість лісу і соляних шахт сприяли швидкому розвитку Надвірної як торгового і ремісничого центра. Та й магнати Куропатви не скаржилися: місто приносило їм чималий прибуток. Разом з Куропатвами в передгір'я Горган прибула і численна дрібна шляхетська сошка зі своєю челяддю.

Із замку вибиралися загони шляхти та смоляків шукати опришків (карпатських робінгудів), сюди для суду і розправи приводили пійманих «чорних хлопців». Але, не дивлячись на такі каральні експедиції, опришки таки захопили неприступний Пнівський замок у 1621 році. Напад організував Степaн Буклaшко. Чоловік його сестри Олени — Прокіп Ючевів — показав місце, де можна було підкопатися під валом і потрапити в замок. На допомогу Буклaшко позвав опришків з Буковини під керівництвом Гриня Кaрдaшa. План спрацював, опришкам дісталась багата здобич.

Звістка про захват замку блискавкою рознеслась округою. Шляхта організувала погоню. З 48 учасників нападу на замок 24 потрапили в руки шляхти  після катувань були страчені в Коломиї та Надвірній. Жорстокі були часи. А коли в околицях Надвірної в 1745 році з'явився сам Довбуш з невеликим загоном, шляхта і зовсім втратила сон — і покликала собі на допомогу смоляків та жовнірів.

З Пнівським зaмком по'вязaн і один з епізодів Визвольної війни в XVІІ столітті. Коли Богдaн Xмельницький відправився поxодом у Зaхідну Укрaїну, у Прикaрпaтті почалося повстaння, яке очолив Семен Височaн із селa Вікторовa. А з ним — 15 000 повстанців, серед яких було немало і дрібних шляхтичів. На озброєнні бунтівників були навіть гармати, тому такій значній армії здалися замки в Рожнятові, Зaболотові, Перегінську, Пaлaгичax,  Більшівцяx, Лючі. Зрозуміло, що Семен Височaн не міг обійти Пнівський зaмок. Пізньої осені 1648 року повстaнці і козaцькі загони відправилися до твердині, де ховалося багато місцевих шляхтичів. Облогa продовжувалася кілька тижнів. Шляxтa з Болеxова спробувaлa було допомогти обложеним, але, побачивши сили повсталих, повернулa нaзaд. 

Час йшов, зброя все вдосконалювалася, кам'яні монстри грали все меншу роль у війнах і сутичках — і пнівський замок почав занепадати. У 1745 році його придбала родина магнатів Сенявських, а пізніше — Цетнерів. Граф Цетнер сприяв розвитку Надвірної та навіть дав їй свій герб. Великі ліси, що обступили місто, забезпечували сировину для деревообробних підприємств; славилися своїми виробами тутешні бондари, казанярі, кушніри. На місцеві ярмарки стікався народ з Польщі, Угорщини, Молдавії та навіть Росії. Наприкінці 18 століття Пнів потрапляє у державну власність Австро-Угорщини. А вже на початку ХІХ століття орендарі жадібно розібрали камені замка на будматеріал для... броварні! 

Зараз  це мальовнича руїна з прекрасним видом на двоголову вершину Старогори, з фундаментами палацу Куропатвів і незрозумілим бетонним бункером біля в'їзду в замок. Тут безлюдно і якось мрійливо. Особливо добре мріється про те, що і до цієї перлини Прикарпаття доберуться колись реставратори. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Не зважаючи на руйнування та час, замок дійшов до наших днів. Найкраще збереглась північна стіна, яка не втратила своєї цілісності та первісної висоти, не проглядаються на ній і сліди пізнішого муровання. Зберігся навіть тиньк.

Є тиньк і на круглій вежі, яка сполучає північну і східну стіни. Башта була високою і кількаярусною. Перекриття між ярусами були виконані з дерева. В стінах вежі є спеціальні місця, куди вкладали та кріпили колоди. Є і залишки самих колод. У доброму стані й східна частина. Викладена вона не тільки з каменю, але і з червоної цегли, використовуваної при перебудовах.

Східна стіна дає найчіткіше уявлення про різницю рівнів поверхні землі всередині замку та довколишньої території: зовнішня сторона стіни вдвічі вища, ніж внутрішня, а це наводить на думку, що в товщі землі всередині замку існувала невидима і прихована від зайвого ока підземна система приміщень. Зрештою, про це свідчать численні входи, які стрімко ведуть униз. 

У стіні є і вікна, перекриття прольотів для яких виконані з кам'яних балок. Над вікнами виступає карниз. В інших стінах і вежах які збереглися значно гірше і в багатьох місцях потріскалися, розсунулися або ж і зовсім розсипалися, прольоти для вікон і входів зі сторони внутрішнього двору виконані технікою склепінь. У стінах мурів і особливо веж є велика кількість каналів розміщених у товщі кам'яного мурування, якими проходив дим.

Таким способом в часи середньовіччя обігрівали приміщення. Наявність цих каналів, а також тинькування, вікон свідчить про те, що з самого моменту виникнення весь комплекс замку планувався і будувався не тільки як фортифікаційна споруда, але і використовувався для житла. Житлові приміщення були й у в'їзній вежі та розташовувались на другому поверсі. Сама вежа сильно пошкоджена, але арка в'їзних воріт уціліла. На фасаді в'їзної вежі збереглись ніші для моста та підіймальних ланцюгів. 

Коли почалося фінансування відновлення (2004-2005 роки, з держбюджету виділено 400 тисяч гривень), до замку було підведено електропостачання, влаштовано підстанцію, завезено будматеріали. Була піднята стіна біля гранчастої вежі. А далі почалось щось скандальне. Роботи на замку було розконсервовано замовником проекту без погодження з інспекцією з охорони пам'яток. Виділені гроші осіли невідомо де. Роботи мала вести приватна фірма «Про-Макс».
Процитуємо статтю Миколи Чорненького: «...як свідчать матеріали УБОЗу, „… службові особи управління архітектури та містобудування Івано-Франківської області, вступивши в злочинну змову з посадовими особами ПП «Про-Макс» (м. Івано-Франківськ) протягом 2004-2005 років, шляхом завищення вартості та обсягів робіт при реставрації пам'ятки архітектури національного значення «Замок 16-століття у селищі Пнів Надвірнянського району» (охоронний №280-Н), незаконно привласнили цільові бюджетні кошти та легалізували їх через приватних підприємців області на суму понад 225 тисяч гривень.

Як свідчить довідка про вартість виконаних робіт, у серпні та вересні 2004-го року реставратори постаралися на 110251 гривню. Були здійснені роботи із розчищення ґрунту навколо фортечного мура замку, розбирання бутової кладки стіни, відтворення кладки з бутового каменю висотою майже півтора метра, влаштування монолітного пояса тощо. Вже четвертого січня 2005-го року обласне управління містобудування та архітектури й ПП «Про-Макс» уклали новий договір. Акти виконаних робіт засвідчують витрату на реставраційні роботи трьохсот тисяч гривень.

Сказано, що нібито при виконанні кладки з бутового каменю використовувався кран на автомобільному ходу, який орендували в приватного підприємця. Та, як виявилося, в того приватника ніякого крана немає. Він надавав «про-максівцям» лише транспортні послуги власним вантажним автомобілем. Хоча за використання крана, згідно з актом виконаних робіт у жовтні 2005-го року було оплачено 10 тисяч гривень.

Цікаво закуповувався в приватних підприємців бутовий камінь. За товарними чеками, один кубічний метр коштував 50-70 гривень. І везли його буцімто з Пасічнянського кар'єру «Нерудник» Надвірнянського кар'єру та з села Жураки Богородчанського району. Оперативники запросили інформацію про ціну на бутовий камінь у 2005-му році. І небезпідставно були здивовані повідомленням, що одна тонна його коштувала на той час лише 24 гривні. Тобто вартість каменю штучно завищили у два-три рази. Мало того, підприємці-реставратори Пнівського замка у 2004-2005-му роках на згаданих уже кар'єрах бутовий камінь не закуповували.

Між тим, документи підтверджують, що для будівництва фортечного мура Пнівського замка в приватних підприємців спритні реставратори придбали у 2004-2005-му роках майже 457 кубометрів бутового каменю на 24 тисячі 305 з копійками гривень. Але насправді, за висновками експертизи, на будові використали лишень 183 кубометри каменю, що коштує чотири тисячі 334 з копійками гривень. Кудись випарувалися 19 тисяч 970 гривень.

На реставраційні роботи обліковано понад 131 кубометр цементно-вапнякового розчину на загальну суму 24 тисячі 415,9 гривні. Та експерти встановили, що витрачено менш як 70 кубометрів розчину на 17 тисяч 380 гривень.

Ще один шахер-махер здійснило ПП «Про-Макс» у грудні 2005-го року, уклавши угоду з якимось там приватним підприємцем, котрий мав виконувати ремонтно-реставраційні роботи, на кругленьких 50 тисяч гривень. Чоловік пояснив правоохоронцям, що він особисто мурував вісім бійниць на фортечному мурі Пнівського замка. Щоправда, «спеціаліст» не має ліцензії на здійснення реставраційних робіт, як і відповідної кваліфікації. У 2003-му році він лише закінчив Прикарпатський національний університет, здобувши диплом економіста.“.

Як зазначав автор проекту реставрації Роман Михайлишин, робота над проектом триває вже десятки років в Івано-Франківській філії інституту Укрзахідпроектреставрація (архітектори М.Король, О.Уруська, Н.Галюк, О.Лундяк). З семи веж замку (одна з них повністю втрачена) було розроблено робочі креслення на п'ять веж, на шість — ескізи. Проекти передбачають дерев'яні перекриття веж, дахи з дахівки або бляхи під дахівку. У 2007-2008 роках реставраційні роботи продовжувалися, хоча й кволо. Скажімо, було облаштовано підлогу й перекриття в одній з башт. Було змуровано дивний якийсь камін. Тож сказати, що роботи повністю припинилися, не можна. Але й назвати таке ніяке відновлення реставрацією теж язик не повернеться.

30 червня 2010 року Східна (кругла) вежа була зруйнована внаслідок повені. Після скандалу і кримінальної справи настало певне реставраційне затишшя, але від 2017 року роботи поновили. Цього разу їх збирались виконати в рамках проекту „Великі зміни малими кроками“. З районного та обласного бюджетів, а також коштів села Пнів і міста Надвірної, мали виділити 900 тисяч грн на відновлення частини муру та реставрації південно-західної вежі. В ній планували влаштувати інформаційний центр, „поселити“ екскурсоводів і науковців, продавати сувенірну продукцію. Но щось пішло знову не так. Роботи як почалась, так і закінчилась, хоча трошки щось таки зробили...

У 2020 році місцеве ГО „Надвірнянський туристично-інформаційний центр“ запропонувало новий проєкт — створення центру інтерпретації фортеці Пнів. Голова ГО Володимир Гринішак каже: „Там має бути сучасний, інтерактивний центр, де ми хочемо занурити людей в історію: показати, як жили люди там, чим вони займалися. Найперше, викликати емоції у відвідувачів, щоб вони пережили й надихнулися історією фортеці Пнів. Глобальне завдання – тримати людей якомога довше на цьому об'єкті“. За його словами, люди приїжджають на пів години, фотографуються, але не залишають грошей для бюджету. Зараз є виграний проєкт із ЄС, який має розпочатися наступного року:

„Партнером є місто Ардут (Румунія). Перше, що ми хочемо зробити, – виготовити проєктно-кошторисну документацію на консервацію, науково-проєктну документацію, що передбачено законодавством і починати роботи та планування щодо цього центру спадщини в підземеллі“, – каже голова ГО „Надвірнянський туристично-інформаційний центр“. Плани гарні — але як там воно буде. Подивимось... 

А зараз ми подивимось на замок та його околиці за допомогою 360 градусних панорам.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

360º панорами. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

Джерела:

Текст запозичений з сайту castles.com.ua
https://uk.wikipedia.org/wiki/Пнівський_замок

https://castles.com.ua/pnivzamok.html

https://report.if.ua/istoriya/tverdynya-maganativ-kuropatviv-abo-pro-shcho-movchat-ruyiny-pnivskogo-zamku-foto/

https://gk-press.if.ua/na-prykarpatti-hochut-stvoryty-tsentr-interpretatsiyi-fortetsi-pniv/