Спадщина. Муровані Курилівці. Палац. Частина 1. Експедиція 2016 року.

Перша згадка цього місця в письмових джерелах відноситься до 1493 року, але тоді воно називалося Чурилівцами — засновниками поселення стали члени славної в ті часи на Поділлі родини Чурилів гербу Корчак (Czuriłow h. Korczak). Мурованими вони стали в XVI столітті, коли на схилі Жвана був побудований кам'яний замок — мурований (від латинського murus — стіна) з місцевого вапняку. Цікаво, що будівельники місцями обійшлися без розчину, для кращого зв'язку укладали камені виступом верхнього в поглиблення нижнього. Відомо, що у 1493 році тут вже налічувалося 9 будинків. 1493 рік заведено вважати датою заснування містечка, хоча зустрічається, наприклад 1453.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Десь в середині XVII століття Зофія, дочка саноцького стольника Миколая Чурили і Зофії Лянцкоронської, вдова князя Януша Четвертинського, отримала від батьків Чурилівці в дарунок до свого другого шлюбу з Казімєжем Миколаєм Коссаковським (Kazimierz Mikolaj Kossakowski). Так започаткувалася нова гілка старого роду, «Коссаковських на Твіржі та Богородчанах», яким Курилівці належали протягом наступного століття. Правнук Казімєжа Миколая, Станіслав Коссаковський (1721-1761), який так і не мав дітей з дружиною Катериною з Потоцьких (1722-1803), заповідав їй всі свої галицькі маєтки, а от Курилівці — лише на "dozywocie".

Катаріна Коссаковська, уроджена Потоцька, що складалася в графському Священної Римської імперії гідності, доброчесна і дотепна, відома опозиціонерка політиці Станіслава Августа, одна з субсіденток Барської конфедерації, не захотіла по приєднанню Поділля до Росії присягнути своїй тезці — російській імператриці, і маєток її конфіскували. Катерина II віддала Муровані Курилівці графам Комарам.

У 1805 році Станіслав Комар на подвір'ї старого замку звів новий палац. Кам'яні стіни-ескарпи з низькими широкими амбразурами стали своєрідним стилобатом, а ділянку куртини, відкритої в бік Жвана, переробили під оранжерею. Її дахом служить рівний, вимощений великими прямокутними плитами майданчик, що підступає до масивних опорних стовпів, які несуть балкон, що простягнувся вздовж усього п'ятнадцяті віконного фасаду будівлі. Звислий над цокольним поверхом балкон перш мав ажурні ковані баляси, а його виніс давав глибоку тінь, різко виділяючу два світлі поверхи над балконом. Парковий фасад відзначений приставним чотирьох колонним портиком іонічного ордера і двома ризалітами, візуально скорочує довжину витягнутої паралельно куртині будівлі. Парадний під'їзд прикрашений виносним портиком з чотирма колонами тосканського ордера, що несуть трикутний фронтон.

Планування — анфіладне, з парадними покоями на першому поверсі та житловими — на другому. Зал декорований спареними пілястрами, багатою ліпниною антаблемента, ошатною розеткою з акантових листків, вставлених у квітковий вінок. І тут багато що нагадує тижневих Величин, однак все більш органічно, крупніше, стилістично чистіше. Тут повністю панує класицизм.
Величезна світла будівля велично панує над парком і глибокою долиною Жвана, загаченого зовсім недавно в велике озеро. Розкішний пейзажний парк, закладений ще в XVIII столітті, з будівництвом палацу перероблявся під керівництвом Д. Макклера в 1814 році. Як і в інших подільських парках — своїх дітищах, — відомий садівник продовжував роботи та спостереження за рослинами довгі роки.

Задня стіна цієї будівля надбудована на східному мурі замку

Продовження тут

Джерела:

pslava.info

castles.com.ua

Подільські мандри