Спадщина. Михальче. Михайлівський храм (1721-1775) та Миколаївська церква (1783). Експедиція 2020.

На сході Івано-Франківської області, на правобережжі Дністра біля впадіння в нього річки Демишинка знаходиться невелике село Михальче. Воно пов'язане з районним центром (Городенка) автодорогами та відстань між ними 17 кілометрів.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Княжа доба по собі залишила рештки укріпленого городища. Повість минулих років подає, що 993 року київський князь Володимир Святославич пішов походом на білих хорватів, які населяли землі пізнішої Галичини. Є версія що село стоїть на місці давньослов'янського городища білих хорватів. Саме тоді сучасна Городенківщина увійшла до Київської держави. 

З 1349 році все Галицьке князівство потрапило під владу Польщі. Посилювалась польська культура і релігійна експансія. На Городенківщині дані процеси не прогресували так швидко і не набули такого розмаху, як на західних землях Галичини.

У XV—XVII столітті більшого значення в краю набуває Михальче, розташоване на правому березі річки Дністер. Перша письмова згадка про село була за описом Ґійома Левассера де Боплана в 1639 році. Вигідне розташування на березі річки Дністер сприяло його розростанню та перетворенню в містечко. За свідченнями деяких істориків та переказів служило «Східними Воротами Галичини». 

В 1439 році тут вперше на Городенківщині було засновано римо-католицьку парафію та побудовано храм. Фундаторами його зведення були власник села, майбутній воєвода подільський Міхал «Мужило» Бучацький, староста снятинський і коломийський  та його дружина Катажина. Про це свідчить фундаційний лист — латинкою, кирилицею там лише виписане ім'я власне Мужила. Акт скріплений печаткою з гербом «Абданк», яка висить на зеленому шовковому шнурку. Відоме навіть ім'я першого пароха святині — ним став секретар Мужила Петро зі Скавіни. Храм носив імена св. Михайла, св. Катерини (так звали дружину Мужила) і св. Станіслава.  

Михальче згадується 6 січня 1448 року в книгах галицького суду. За візитацією 1615 року він був одним з небагатьох не розграбованих в краю. Найбільш дошкульним був татарський напад 1621 року. Після нього, як стверджує місцева легенда, у Михальчому залишилося лише дві сім'ї. Їх називали Осадчуками — тими, хто пережив ворожу осаду. До цього часу таке прізвище живе у Михальчому.

Не зважаючи на періодичні спустошливі набіги татар і турків, поселення успішно розвивалося, і вже в 17 столітті мало власний герб. Римо-католицьку парафію тут відродив вже аж Ян Скарбек у 1715 році. Він був власником Михальча — все ще містечка, а не села. Тоді ж, ймовірно, взялися і за храм. Відомо, що костел A.D. 1715 мав ще дерев'яну вівтарну частину, ґонтовий дах, а стіни були з глини та соломи. Скромно і недовговічно. 

Потрібно було щось солідніше – Михайлівську церкву взялися зводити у 1721 році на повністю новому місці. Але запрягали довгенько, бо освячено нову муровану святиню з п'ятьма вівтарями було аж у 1775 році (за іншими даними, у 1776) — львівським архієпископом Вацлавом Ієронімом Сєраковським. Храм освячували у містечку, а користувалися ним переважно селяни — у 1781 році Михальче втратило міський статус при австрійцях.  

В 1916 році святиня була сильно пошкоджена військовими діями. Реставрація тривала до 1925 року. Закрили храму 1944-му, невдовзі все його начиння знищили. В радянський час храм слугував складом. Навіть у вересні 2013 року  біля споруди відчувався їдкий запах міндобрив.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

У 2016 році за завданнями Домініки Кульчик (польська ділова жінка-мільярдер і донька Яна Кульчика, який був найбагатшою людиною в Польщі) польські архітектори обстежили будівлю і запропонували певний перелік будівельно-реставраційних робіт по костелу, який ще рік тому стояв руїною посеред села. 

Фото з сайту castles.com.ua
1995. Фото П. Маркова з книги «Старожитності Городенківщини»

2013. Фото І. Пустиннікової

У 2017 — відновлений (зовні, що там в середині нам не відомо) храм  у селі Михальче та жителі  колишнього містечка, східних воріт Галичини, радо вітали польську делегацію на чолі з Домінікою Кульчик. Приймаючи хліб і сіль та слова вдячності родині від громади, висока гостя подарувала храму  копію Ченстоховської ікони Божої Матері, а дітям які її вітали – солодощі.

Православна церква Перенесення мощей святого Миколая – молодша за сусідку (1783 рік), але доглянута (дивлячись на булатний дах можна сказати що пере доглянута), бо чинна. В її середину нам вдалось зазирнути, бо на вечірнє жужаня коптера над селом зібралось трошки містян, серед яких був і місцевий паламар. 

Декілька фото з wikipedia:
2010. Фото Тарас Пронь.

2011. Фото Buk — Buk.

ще одне відео та скріншоти з нього...
https://fb.watch/mD6qtQF3QE/

Джерело:

https://tochka-na-karte.ru/Goroda-i-Gosudarstva/11406-Mihalche.html

http://horodenkarda.gov.ua/dominika-kulchik-pobuvala-v-mihalche/

https://www.zamky.com.ua/zamki/mihalche/

https://uk.wikipedia.org/wiki/Михальче

https://castles.com.ua/michalcze.html