Спадщина. Митки. Палац Чихачова. Експедиція 2016 року.

Палац-садиба адмірала Миколи Матвійовича Чихачова розташована в с.Митки Барського району Вінницької області, що за 14 км від районного центру на шляху Бар — Копайгород. Палац збудований із жовтої цегли на пагорбі серед парку.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Історія.

Микола Чихачов — адмірал російського імператорського морського флоту, керівник морським міністерством, член Державної ради, генерал-ад'ютант, державний діяч. Народився Чихачов М.М. 17(29) квітня 1830 року у Псковській губернії, помер 2(15) січня 1917 року в Петрограді. 

Адмірал, кругосвітній мандрівник, дослідник Амура і Татарської протоки. У 1850-51 роках мічманом на корветі "Олівуца" (під командою капітан-лейтенанта І. Н. Сущева) перейшов з Кронштадта навколо м. Горн в Петропавловськ-Камчатський і в гирло Амура. Влітку 1851 року брав участь в експедиції Г. І. Невельського по дослідженню низового Амура і північній частині Татарської протоки: на човнах, а взимку 1851/52 років на нартах із собачою упряжкою обстежив весь басейн річки Горін (приплив Амура), потім з низового Амура переїхав в Де-Кастрі, а звідти на човні через протоку Невельського повернувся в червні 1852 в гирло Амура.

У 1853 році отримав звання лейтенанта і в тому ж році в капітан-лейтенанта; на корветі "Олівуца" (під командою Н. Н. Назимова) перейшов з Петропавловська до Гавайських островів, а звідти — до острова Бонин. Потім старшим офіцером на шхуні "Схід" і на тій же "Олівуца" (ескадра Е. В. Путятіна) ходив в Тихому океані. У 1854-55 роках під час Східної війни, на посаді капітана Петропавлівського порту, евакуював місцевих жителів на річці Амур; брав участь у військових діях проти англо-французької ескадри в бухті Де-Кастрі. У 1856 році, командуючи загоном, справив сплав по Амуру до Миколаївська. Звідти через Сибір повернувся в Петербург, завершивши таким чином кругосвітню подорож. У 1857 році через Сибір прибув в гирло Амура; командуючи пароплавом "Америка", перейшов з гирла Амура до південного Сахаліну для затвердження там російської влади.

У 1858 році в чині капітана 2 рангу, командуючи тим же пароплавом, перейшов в Тяньцзінь, звідки через Сибір проїхав в Петербург. У 1859-60 роках, командуючи фрегатом "Світлана", перейшов із Середземного моря навколо мису Доброї Надії до берегів Китаю; переведений в капітани "1 рангу. Кур'єром тим же шляхом повернувся на батьківщину. У 1877 році в чині контрадмірала, командуючи флотилією, брав участь на Дунаї в Російсько-турецькій війні. У 1885-88 роках в чині віцеадмірала виконував обов'язки морського міністра. З 1892 року — повний адмірал.

Чихачов придбав маєток в 1860-х роках, згодом збудував палац, для будівництва якого матеріали завозились із-за кордону (Англія). Навколо палацу він насадив парк (10 га) для своєї доньки Софії. За оповідями старожилів дерева в парку наче були висаджені ім'ям доньки -"СОНЯ".

зайдемо всередину

Дружина адмірала Євгенія Федорівна Корф народила дев'ять дітей:
Микола (1859), Євгенія (1861), Олександра (1864), Софія (1868), Катерина (1870), Віра (1871—1953), Ганна (1872), Наталія (1874), Дмитро (1876—1919). Адмірал — громадський діяч і політик, член III й IV Державної думи від Подільської губернії.
В 1867 Чихачов став також власником маєтку в Мурованих Курилівцях, які в той час належали до Подільської губернії.

XX століття.

До Другої світової війни в маєтку розміщувалася школа, під час війни — шпиталь. Після війни районне керівництво видало наказ, щоб розібрати будинок, але місцеві жителі захистили приміщення від розвалу. За часи існування палац змінювався, перебудовувались входи. Приміщення палацу мало горище, підвали та підземні ходи. В башті з вітражами ще у 1970-х була збірка картин — в тому числі й портрет Соні.

дах, в 70-х тут була пожежа

Наш час.

У палаці зараз розміщена Митківська загальноосвітня школа I-III ступеня. У школі є музей, де зібрані інструменти побуту різних часів — від кам'яних ножів до дерев'яних ложок. У величезному підвалі зараз спортивні зали та велика їдальня. З інтер'єру минулого залишилась так звана "сцена", яку можна опустити — або сховати. Насправді її вже немає — забита гіпсокартоном і перетворена в комору ...

вежа

а ось за цією стінкою була та сама сцена...

Погляд на останок

Джерела:

wikipedia.org

navy.su