Спадщина. Меденичі. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (св. Параскеви). 1644. Експедиція 2019 року.

Відоме з 1395 року містечко в Дрогобицькому районі (населення близько 3300 осіб) над річечками Тисмениця і Літнянка. З 1533 по 1991 рік називалося Медениця.
Перша документальна згадка пов'язана з перебуванням у поселенні польського короля Владислава Ягайла. Спочатку Меденичі входили до Галицько-Волинського князівства, аз середини XIV століття стали осередком Самбірської королівської економії на Перемишльській землі. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Меденичі здавна славилися своїми джерелами зі смачною водою, тому брати-іудеї Йозеф і Мауріцій Колишери, яким поселення належало з 1886 року, влаштували тут виробництво пива та содової води, яку експортували по тодішній Австро-Угорщині. Працювали на броварі переважно етнічні поляки, українцям робота там діставалася нечасто — не знаємо, чому так. Пиво варили тут і в радянський час, а от зараз вже ні. А шкода. 

Головна родзинка селища — дерев'яна тризрубна безверха церква св. Параскеви (за чотиритомником — Успенська) з 1644 року, як свідчить напис вирізьблений на одвірку південних дверей, збудована дерев`яна тризрубна безверха церква розміром 23,2 х 7,7 м. Це ще що — часом трапляються згадки про 1589 рік побудови, хоча це, скоріше за все, була церква-попередниця.  Вона відразу захоплює погляд простими та масивними формами. Дещо вищий двосхилий дах нави вінчає на гребені ліхтар з маківкою. Тільки вони покриті бляхою, решта все дерев`яне. Взагалі, дуже приємно, що гонтове покриття не замінили бляхою.

У 1660 році церква отримала привілей від короля Яна III Собєського. В 1820 році до бабинця прибудовано присінок, а до вівтаря — ризницю. В 1960-х роках аркове опасання навколо бабинця і присінку зашалювали дошками. Невідомо, чому так зробили, але аркові отвори опасання будь-якій дерев'яній церкві надають оригінального вигляду. 

На стіні церкви є пам'ятна таблиця з написом: "Тут був священником в 1931 році Василь Шевчук, капелан УПА "Закерзоння", отець "Кадило". Розстріляний в Ряшеві 1948 році". Поруч з храмом двоярусна дерев'яна дзвіниця (XVII століття) розмірами 3,8 на 3,8 м. 
Влітку 2011 року на споруді якраз замінювали гонт. Так-так — ґонт, церквиця не вкрита бляхою з голови до ніг, дивовижа. 

малюнок-акварель Антона Вариводи (Краків), 16.11.1931 р.

1960-ті роки

1970

2006

Побачити стареньку можна при дорозі на Львів, поруч з масивним мурованим храмом-розкарякою з аляпуватими статуями біля входу. Новішу святиню почали зводити за проектом Є.Нагірного ще в 1939 році, але війна закінчити процес не дала. Добудували вже аж у 1990-1992 роках. Тепер дерев'яна церква, схожа на латинський костел, тільки на свята служить вірянам.

2011

В середину нам попасти на жаль не довелось. І взагалі, осіння експедиція 2019 року, хоч і складалася в більшості з фільмування дерев'яних церков Дрогобицького і Старосамбірського районів Львівської області, але всередину нам потрапляти вдавалося дуже рідко — десь один до п'яти з відвіданих храмів ... Так що якщо у кого є кадри інтер'єрів — ми з задоволенням їх додамо, з Вашим зазначенням авторства. Надсилайте!

А на останок — панорама...
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Завдяки Богдану Зятику ми можемо зазирнути краєм ока в середину щоб побачити трошки інтер'єру та оглянути ікону "Страшний суд" 1662 року, яка зберігається у Львівському Національному музеї імені Андрія Щептицького ...

Джерела:

https://castles.com.ua/medenyczy.html

http://decerkva.org.ua/medenychi.html

https://mistaua.com/Фотогалерея/Історичні/церква-успіння-богородиці/4143/?setcity=1795
Богдан Зятик

https://www.pslava.info/MedenychiSmt_CerkUspinnja,10945.html