Спадщина. Лужани. Свято-Вознесенський храм. XIV століття. Експедиція 2020 року.

Старішого за цей храму на Буковині просто немає. І це одне вже змушує ставитись до нього з повагою. За радянських часів у храмі було відкрито фресковий стінопис, виконаний відразу після зведення святині. Фрагменти фресок зараз спокійно сусідують з сучасними яскравими мальовидлами та дешевими іконками на стінах.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

За століття існування церква «обросла» прибудовами: дерев'яні частини притвору та даху, декоративні верхи на даху. Раніше будівля була простішою та масивнішою, більш цільною: великий мурований куб. Вчені кажуть, що лужанська церква подібна до дерев'яних храмів хатнього типу (немає бокових екседр, гранований вівтар) та має «родину» серед храмів запрутської частини середньовічної Молдови. Схожі храми збереглися в Румунії — в Радівцях (1360) і Балінештах (1499). На подвір'ї — старий хрест, що вріс в землю, кілька поховань ХІХ століття, дерев'яна каркасна дзвіниця. 

Довгі десятиліття здавалося, що про історію Вознесенської церкви вченим все відомо: з грамоти 1453 року випливало, що Лужани та місцевий храм купив у такого собі Вранича боярин Федір Вітольд. Тим більш, в церквиці на північній стіні, ліворуч від входу, є й портрет бородатого боярина в червоній кіреї та верхи на коні та зі щитом і списом в руках. Підписаний — щоб, бува, не помилилися: «Аз пан Федір, зовоми Вітольда… хтитор храму сему…». 

Дата "1453" подорожувала з енциклопедії в енциклопедію, зі статті в статтю, аж поки влітку 2006 року сенсаційна знахідка не розбурхала сонне селище: в старій церкві знайдені унікальні фрески XIII-XIV століть у візантійському стилі, яким немає рівних у Західній Україні. Фрески були виявлені під шарами тинькування. Унікальний стінопис знайшли працівники Львівського спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація». Тож коли розпочалася реставрація, ніхто не усвідомлював наскільки багато тут збережено унікальних фресок, написаних ще на початку побудови храму. Тоді було відомо, що збереглася лише одна ікона, яка фігурувала в усіх краєзнавчих дослідженнях. Та яким було здивування реставраторів, коли перед ними, з-під шару тиньку, відкрилися розписи небаченої краси. 

Лужанська церква і раніше славилася стародавнім стінописом, який мирно сусідував тут зі значно більш пізніми та наївно-яскравими олійними розписами ХІХ століття. Та віднайдений під шаром забілів фрагмент фрески з Юрієм-Змієборцем на коні датують XIII століттям! 
«Ця ікона відрізняється від тих фресок, які ми бачимо на інших стінах храму, – розповідає отець Роман. – Якщо останні дуже професійно намальовані, то ікона Юрія Переможця досить примітивної техніки. Але саме така простота промовисто свідчить про її древність. Вона була знайдена в закладеній каменем ніші. Реставратори наткнулися на неї випадково та інтуїтивно почали розбирати кладку. А під нею виявили такий шедевр». 

Саме ця ікона і спричинила дискусію серед науковців, адже реставратори висловили думку, що будівництво храму може бути датоване не XV століттям, а XIII, а може і ще ранішим. Історики до спільного висновку не дійшли. Втім, спеціалісти, які знаються на іконописі, таки стверджують, що фрески, які вражають своєю майстерністю, нагадують школу XII- XIII століття, в ній проглядається візантійський стиль. 

Західна стіна церкви має зображення сцен з Нового заповіту. А на південній стіні виявлено лики святих Олени та Костянтина. Знайдено й старовинні графіті: «Був тут Стефан града Коломиї», «Був Яко і Павло із Львова», «Дон Коф 1690», «Іоанн Босковський 1695», «Монах Василь Ліщинський…». Є також написи польською та німецькою мовами. Найдавніше графіті датоване 1515 роком. 

На деяких фресках помітні подряпини. Переказ приписує їх появу ворогам-зайдам, які намагались пошкодити розписи зброєю. Ще одна легенда стверджує, що коли на село якось йшли турецькі загони, жителі Лужан розібрали старовинний іконостас і разом з церковним начинням сховали образи в криниці на церковному дворі. Та віднайти той скарб так нікому й не вдалося. Така оповідь може мати під собою реальну основу: храм пережив не одне спустошення. Проте з документів відомо, що у 1805 році новий іконостас для церквиці намалював богомаз Теодор Рудницький. А ще не підлягає сумнівам, що у 1783 році, коли з Галичини в румунську Сучаву поверталися мощі шанованого на Буковині святого Яна Нового (Сучавського), вони ночували в Лужанській церкві. 

Напевно, колись й склепіння храму були розписані, та первісна стеля споруди давно впала. А ще до того вона неодноразово горіла. З грамоти 1421 року відомо, що власником Лужан був Драгомир Вранич. Напевно, він теж мав відношення до побудови храму, адже жив в часи такого нетривкого на середньовічній Буковині мирного часу. Федір Вітольд стає з засновника церкви лише її розбудовником. За його часів храм приріс новим притвором.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

Під час розкопок археологи наткнулися на кам'яну кладку. Ці розкопки дали багато більше, ніж усі інші знахідки. Знайдено древню піч, елементи посуду, застібку від чоловічого одягу. Археологи їх датують II-V століттям нашої ери! А розкопки довкола фундаменту показали, що нинішній храм стоїть на фундаменті будови, яка існувала раніше. Відтак у дослідників виникло ще більше запитань, аніж відповідей. У радянські часи багато унікальних розписів Вознесенської церкви було втрачено: їх просто збили на висоті більше метра від підлоги, а стіни обклали плиткою. Нині цей буковинський храм потребує подальших досліджень та негайної реставрації: під загрозою руйнування дах (це питання підіймали ще при реставрації 2006-2008 року). Тож аби не втратити святиню – потрібно рятувати святиню вже зараз.

Відео від інформаційної агенція АСС

погляд на останок на стару та нову церкви...

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

статтю про попереднє відвідування дивимось тут

Джерела:

https://castles.com.ua/luzhany.html

https://risu.ua/podorozhuyemo-ukrajinoyu-luzhani-naydrevnishiy-hram-bukovini_n92182

https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/uryad-prositimut-pro-finansuvannya-dlya-zberezhennya-naystarishoyi-cerkvi-bukovini-61358