Спадщина. Круподеренці. Маєток графа Ігнатьєва, церква-усипальниця та млин. Експедиція 2015 року.

Круподери́нці — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Назва «Круподеринці» походить від слів «крупу» і «дерти». Саме таку функцію виконував водяний млин-круподерка збудований графом Ржевуським на річці Рось. В 1835 році граф Ржевуський продав село сімейному лікарю С. Я. Плятцеру. Тоді село відносилося до Бердичівського повіту і налічувало 60 дворів, у яких проживало 676 жителів.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Якщо їхати до села зі сторони Бурківщів, перше що ми бачимо — це старий млин...

Ігнатьєв Н.П. після укладання Пекінського договору

На початку 1890 року за 45 тисяч російських карбованців помістя купив граф Микола Павлович Ігнатьєв. Відомий дипломат в 46 років пішов у відставку і оселився тут. Його дружина походить з роду Голіцинів. Родина Ігнатєвих була великою – налічувала 7 дітей. На час придбання, в селі налічувалось 190 дворів, у яких проживало 1604 жителів, переважною більшістю жінки. Помістю належало 1573 десятини землі. В селі був дерев'яний водяний млин, дві кузні, цегельний завод, лікарня, пральня, водокачка, пожежна, церковнопарафіяльна школа, дерев'яна православна церква.

Ігнатьєв Микола Павлович. 1900.

На початку 1890 року за 45 тисяч російських карбованців помістя купив граф Микола Павлович Ігнатьєв. Відомий дипломат в 46 років пішов у відставку і оселився тут. Його дружина походить з роду Голіцинів. Родина Ігнатєвих була великою – налічувала 7 дітей. На час придбання, в селі налічувалось 190 дворів, у яких проживало 1604 жителів, переважною більшістю жінки. Помістю належало 1573 десятини землі. В селі був дерев'яний водяний млин, дві кузні, цегельний завод, лікарня, пральня, водокачка, пожежна, церковнопарафіяльна школа, дерев'яна православна церква.

позаду млина виглядає церква...

В 1895 році на кошти графа Ігнатьєва, за проектом О. М. Померанцева, була збудована цегляна церква — мавзолей і стала діяти з 17 вересня 1901 року. Разом з будівництвом церкви будувались і інші будівлі: хата священика, по господарські будівлі, лікарня. В 1896 році побудувався чотириповерховий млин з прибудованою олійнею, яка працювала на водах річки Рось.

в'їзжаємо в село та їдемо до млина...

З сходом сонця приїздили до млина люди не тільки з ближніх сіл, а й із сусідніх районів. Млин працював з раннього ранку до пізнього вечора. Вироблялася крупа гречана, ячмінна, пшоно, горох, кутя, борошно 3-х сортів, олія. Після проведеного ремонту в 1963 році підвищилась якість продукції млина. Млин працював у селі до 1991 року. Спочатку розвалилась олійня, перестали вироблятись крупи, а згодом і не стало помолу. На сьогодні чотириповерхова пам'ятка старовини стоїть без вікон і дверей. Через вікна можна побачити залишки механізмів.

В 1895 році на кошти графа Ігнатьєва, за проектом О. М. Померанцева, була збудована цегляна церква — мавзолей, як стала діяти з 17 вересня 1901 року. Споруда виконана у формах середньовічної болгарської архітектури. Будівлю дерев'яної церкви перевезли в село Адамівку яка існує до сьогодні. На місті престолу побудована цегляна капличка і поруч похований священик який ніс службу у цій церкві. 

3 липня 1908 року граф Ігнатьєв помер та був похований тут, через 9 років тут поховали його дружину — Катерину Леонідівну, яка померла в 1917 році. Поряд з батьковою могилою також похована дочка Катерина. Зусиллями Катерини Леонідівни в 1914 році встановлено пам'ятник на честь сина — лейтенанта В. М. Ігнатієва, і племінника капітана О. О. Зурова та моряків, які загинули в Цусімській битві 1905 року. У глибині церковного двору височить масивна кам'яна брила, по боках якої — чотири старовинних корабельних якорі, склеплених важкими ланцюгами. Над брилою — хрест.

фото з сайту ukrainaincognita.com

Після більшовицького перевороту 1917 року діти графа виїхали за кордон, церкву довго використовували як зерновий склад, а в маєтку поселилась Білашківська комуна. З 1920 по 1924 рік в маєтку знаходилась педагогічна школа. В 1930 році з дзвіниці церкви скинули самого найбільшого, найгучнішого 160 пудового (2,5 тон) дзвона, який при падінні зруйнував вхід у церкву. 

Рухаємось далі — попереду у нас церква — усипальниця родини Ігнатьєвих...

У часи нацистської окупації німці зрізали хрест на дзвіниці церкви, посилаючись на те, що хрест із золота. Німці хотіли підірвати могилу графа, посилаючись на те, що там є золото, вироби із золота. Григорій Рудніцький, який служив у графа, очевидець захоронення запевнив організаторів варварської затій, що золота в могилі немає, все цінне забрали болгари, які були присутні на церемонії поховання, а згодом при від'їзді діти графа. Для впевненості він клав голову на відсіч. 

З 1944 року в храмі Свято-Різдва Богородиці відновлено богослужіння. В 1957 році в село з дружиною і дітьми приїхав священик Сергій Васильович Виговський. Він почав піднімати церкву. Під його впливом відбудували мур, який є огорожею церковного двору, відновили хрест на кам'яній брилі пам'ятника Цусімському бою, очистили від зернових відходів і привів до порядку церкву.

Садибний будинок графа Ігнатьєва був збудований у середині XIX століття. Двоповерхова садиба зовсім не схожа на палац. Звичайний великий цегляний будинок, прикрашений дерев'яними оздобленнями та портиком. Архітектура побудована на контрасті скромно вирішених стінових площин та архітектурних дерев'яних деталей, що притаманно архітектурі початку другої половини ХІХ століття. Яскравий приклад підходу до рішення садибної будівлі з акцентом не на парадність, а на комфортність житла.

декілька кадрів інтер'єру від сайту ukrainaincognita.com

З 1920 по 1924 рік тут знаходилась педагогічна школа, яка навчала радянських учителів для виховання й навчання «дітей нової доби». З 1928 року організовано дитячий будинок для дітей-сиріт. В 1930 році в маєтку Ігнатьєва поселилась так звана Білашківська комуна, яка зруйнувала частину будівель та вивезла графське майно. 

на останок у нас садибний будинок графа Ігнатьєва

поруч з головною — господарська будівля...

а от і сам хазяйський будинок...

У вересні 1959 року дитячий будинок розформували, а в жовтні в графський маєток поселилась сільська восьмирічна школа, яка до того часу займала різні графські будівлі, у тім числі й хату священника. На той час в школі навчалось більше 200 учнів.

Сьогодні будівлю займає сільський фельдшерсько-акушерський пункт. До того часу медична установа займала стару солом'яну хату, у якій і був пологовий будинок. Після другої світової війни фельдшерсько-акушерський пункт займав ту графську будівлю, яка була призначена для лікарні і в якій лікувала графиня Катерина під час першої світової війни.

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Круподеринці_(Вінницький_район)

https://uk.wikipedia.org/wiki/Ігнатьєв_Микола_Павлович

https://www.pslava.info/KrupoderynciS_Cerkva,264074.html

https://vk.com/wall-63233064

https://ukrainaincognita.com/vinnytska-oblast/pogrebyshchenskyi-raion/krupoderyntsi/krupoderyntsi (2015)