Заснували монастир у 1633 році українські шляхтичі Лаврентій Древинський і Данило Єло-Малинський за привілеєм короля Владислава IV Вази як православний чоловічий монастир. За «благословенною грамотою» Петра Могили (1636) підпорядковувався Вселенському Патріархові та його Екзарху — Київському митрополитові.
При Богоявленському монастирі діяли братство, школа (працювала за навчальним планом Києво-Могилянської колегії), друкарня й шпиталь.
З видань друкарні найбільше відома т. зв. «Кременецька Граматика» (1638).

У 1-й чверті 18 століття Богоявленський монастир визнав унію з Римом і увійшов у чин св. Василія Великого.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

1807 року за указом російського імператора Алєксандра I: оо. Василіяни віддали територію свого монастиря з усіма будівлями Волинській гімназії (колишнього колегіуму) і перейшли в будівлі реформатського монастиря; також ченців ордену реформатів переселили до монастиря в Дедеркалах, в звільнені споруди (храм та прилеглий до нього двоповерховий корпус келій, збудовані за проєкт архітектора Антоніо Кастеллі на кошти княгині Теофілі Вишневецької (з Лещинських)).

1839 року Богоявленський монастир припинив існування, 1865 — відновлений як однойменний православний чоловічий монастир РПЦ. У Богоявленському монастирі була резиденція вікарного єпископа Волинської єпархії (1873–1922, 1924–1934 з перервами), якого титулували Острозьким, а від 1902 — Кременецьким, правлячого Волинського і Кременецького архієпископа (1922–1923, 1934–1941), глави так званої Автономної Православної Церкви в Україні (1941–1943).

До 1953-го мешкаючих тут 13 ченців розселили по інших монастирях єпархії, а сюди з благословення архієпископа Панкратія з Микільської обителі села Обич перевели 65 сестер з ігуменею Зоєю (Харкевич). Так з чоловічого, монастир став жіночим. Виходить, що історія жіночого Кременецького монастиря починається з середини XX століття — періоду гонінь на церкву. Уже в 1959 році обитель закривають, а монахинь насильно вивозять або в Корецький монастир на Волині, або в психіатричну лікарню.

У головному храмі обителі — Богоявленському соборі — атеїсти зробили спортзал, причому на місці вівтаря встановили роздягальню. Бібліотеку спалили, церковне начиння розграбували. Дзвіницю в 1959 році спалили, залишилися тільки кам'яні стіни. Дивом вдалося вивезти в Почаївську Лавру головну святиню монастиря — чудотворну ікону Божої Матері «Скорботна». У житлових корпусах розмістили лікарню ".

У серпні 1990 році обитель була знову відкрита, а головна святиня — ікона Божої Матері "Скорботна" — повернулася додому, в занепалу і давно не ремонтовану. Відновлювати монастир прийшли п'ять монахинь на чолі з ігуменею Херувимой і її помічницею Мариониллой (нинішньою настоятелькою).
"Монастир був в жалюгідному стані. Весь розпис зафарбовано фарбою. Кругом купи сміття, — розповідає" Сегодня "сестра Єлизавета. — Але Цариця Небесна допомагала. З різних куточків світу сюди приходили люди і жертвували на відновлення монастиря.

Історії меценатства тут найрізноманітніші. Наприклад, один з благодійників привіз цілу машину продуктів в Почаївську лавру. Чекає-чекає економа, щоб продукти віддати, а той все не йде. Раптом підходить жінка і тихо говорить: "Вези це в Кременець" та йде. Він спочатку уваги не звернув, почекав ще. Економа немає, зате в вухах голос жіночий: "Вези це в Кременець". Благодійник злякався, з'ясував у людей, як доїхати до Кременця. Люди і вказали дорогу в жіночий монастир. Коли приїхав, виявилося, що у наших сестричок з їжі тільки кілька шматочків хліба залишилося. Вони як побачили цю машину з продуктами, впали на коліна і просто розплакалися від щастя ".

Сьогодні в монастирі живуть 80 насельниць. Попри те що місце для городів не дуже зручне — на горі, матінки, за порадою агрономів, створили ступеневі городи, провели туди крапельний полив. Так що овочі й фрукти в монастирі свої, а також молоко, сметана і сир — в обителі живе 8 корів. На виході паломників пригощають монастирськими квасом і медовими пряниками.

До ансамблю монастиря, оточеного мурованою загорожею, належать Богоявленський собор, двоповерховий чернечий корпус із Миколаївською церквою (обидві споруди середини 18 століття в стилі пізнього бароко), дзвіниця з невеликою церквою преподобного Іова Почаївського (початок 20 століття) і господарські будівлі.

Кінець ХІХ століття...

1909?

1986. Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України

1991. Фото М.І.Жарких.

келії

Погляд на останок

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Богоявленський_монастир_(Кременець)

http://www.segodnya.ua/life/travel/po-svyatym-mestam-chudesa-kremeneckogo-monastyrya-544719.html

https://polona.pl/search/?query=kremenetz&filters=public:1

https://castles.com.ua/kre.html

https://www.pslava.info/KremenecM_CloisterReformativ,231883.html