Спадщина. Гвізд. Успенська церква. 1739. Експедиція 2020 року.

Якщо заглянути в історію Прикарпатського краю, то нечасто зустрінеш назву села на сторінках спеціальних досліджень, хоча село налічує майже 7,5 століть. Отже, село Гвізд було засновано у XIII столітті, саме в цей час зафіксовані перші поселення на території села.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Згідно з переказами Гнізд, а одночасно і село Старуня почали заселятися в один час, і входили вони до складу Галицько-Волинського князівства. Тут відбувалися спільні з усіма руськими землями соціально-економічні, суспільно-політичні й культурні процеси. Коли Галич стояв столицею Галицько-Волинського князівства, то багато ворогів неситим оком позирали на нього. Зі сходу була небезпека нападу монголо-татарських орд, а з Півдня, тобто із Закарпаття загрожували мадяри. Галицький князь вислав своїх дружинників у Карпати, щоб знищити окремі групи угрів, які завдавали великої шкоди Галицькій державі. 

В лісових масивах Прикарпаття, а зокрема, на території теперішнього села Старуня була розбита група угрів, а їхнього ватажка було захоплено у полон. За переказом князя, ватажка прив'язали до кінського хвоста і так тягли аж до Галича. А оскільки село Старуня і село Гнізд лежали поруч, то якраз цього ватажка потягли в бік Гвізду. І так виникла назва села Гвізд, від слова" хвіст", мовляв, потягли його за хвостом в бік поселення. Але це тільки легенда. Точних даних від чого походить назва села на жаль немає.

Пам'ятка архітектури національного значення греко-католицька Успенська церква стоїть тут з XVIII століття — чи то її звели у 1739 році, чи то у 1793, століття ж одне, а в другому випадку могли просто цифри місцями переставити. Бо на надпоріжнику бабинця, там де намальована солодкава богоматір,  теж вирізьблена дата "1739". Pslava посилаючись на "Пам'ятники містобудування та архітектури УРСР" стверджує, що у 1793 році церква була перенесена з довколишнього пагорба на нинішнє місце. Можливо, в останні роки XVIII століття звели дерев'яну триярусну дзвіницю церкви. За сільською легендою, не підкріпленою абсолютно нічим, храм перенесли сюди з Манявського скиту.

В радянський час у храмі хотіли зробити музей, але селяни не дали — церкву так і не закрили. Зате фактично зачинили в наш час — після спорудження великої мурованої Преображенської церкви у 2012 році про стару мініатюрну красуню трохи забули. Хоча... На той час вона красунею і  не була — ґонт на дахах і дерев'яні стіни знову з'явились лише з весни 2017 року, коли для реставрації святині запросили косівських ґонтарів. Кажуть, ґонт прибивали до бляшаних куполів – правда чи ні, нам не відомо, але після 3 років виглядає дуже не погано. 

Ще кажуть що село не хотіло ґонту, що коли прийшов час ремонтувати пам'ятку, село мріяло про блискучу бляху — щоб красиво і щоб уфолюдкам у космосі страшно було. Переконав громаду священник — отець Іван Гедзик. Таких би священників — та в тисячу разів більше. може, українська спадщина і мала б шанс на життя. Коли ми під'їхали до церкви, священник з дітлахами облагороджував новопобудований спортмайданчик, але відірвавшись від роботи по благоустрою показав нам церкву зсередини, за що ми йому дуже вдячні.

Дерев'яна, хрестова в плані, однонавна. Центральний обсяг перекритий шатром з перехопленням на невисокому восьмерику на видимому ззовні Четверику. Гілки покриті скатними дахами, увінчаними главками. Спорудження опоясане піддасися на кронштейнах — випусках вінців. Невелика за розмірами, в компонуванні мас підкреслено ярусне членування. Внутрішній простір вирішено з висотна розкритим центральним об'ємом. На стінах – темперний живопис XIX столітті.

Дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, з шатровим верхом дзвіниця розташована на південний захід від пам'ятника. Перший ярус рубаний, верхні (четверик на четверику) — каркасні. Архітектурний ансамбль є вдалим твором гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.

2009. фото з сайту press.at.ua

фото dombrovskii_a з сайту shukach.com

фото з сайту decerkva.org.ua
2014. І. Пунда

2017. фото Tania Pryshliak

Джерела:

http://www.ukrainica.org.ua/ukr/yacik/241-projects/ivanofrankivsk/2634-2634

https://castles.com.ua/hvizd.html

https://www.pslava.info/GvizdS_CerkUspinnja,199042.html

http://decerkva.org.ua/fra/hvizd_Uspinnia.html

https://press.at.ua/photo/63-0-201