Декілька слів про село Гута. Розташоване за 8 кілометрів на захід від залізничної станції Сокаль, на схилах берегів безіменного потоку. Складається з двох частин: північна до війни називалася Мошків і була більшою за кількістю дворів від південної частини, яка мала назву Шмитків. Цікаво, що на початок 1930-х років у Мошкові не було церкви. Єдиний храм був на західній околиці Шмиткова. Після встановлення радянської влади, назви цих сіл об'єднали в нейтральну для совєтів назву Гута. До села курсують маршрутки зі Сокаля та Червонограда.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Неподалік від Себечівського лісу, на краю стрімкого схилу, на захід від церкви Покрова Пр. Богородиці, на диво, майже повністю (маю на увазі конструкцію) стоїть мурована надгробна каплиця в неоготичному стилі. Місце для неї вибрали специфічне, очевидно, щоб її було видно з усіх сторін. Крім того, частково під основу каплиці зробили насип. Зі сходу (зі сторони церкви) біля каплиці проходить цегляний мур (дивно, що його не розібрали).
Від заходу є цегляна підпірна стінка насипу. Каплиця висока, накрита ще старою бляхою, орієнтована з півночі вівтарем на південь. Складається з двох частин: нави та гранчастого вівтаря, кути яких зовні зміцнені контрфорсами. Перед входом ростуть дерева. Над входом (дверей нема) – велике вікно-розетка над яким напис : "CIENIOM RODZINY" (тобто, «тіням родини»). В інтер`єрі вівтарна частина трохи вища, її стіни розписані всілякою дурнею.
Зовні, з півдня, є відкритий вхід під вівтарну частину, де колись були поховані Станіслав Костка Платер-Зиберг (1823-1896), фундатор святині, та його дружина Марія Тереза Борх з Чарторийських (1834-1875). З середини гробниця виглядає як звичайний підвал.
За деякими відомостями ні Станіслав, ні його дружина тут все-таки поховані не були, а їх могили знаходяться в склепи Бебренского кладовища у Бебренскої волості, Ілукстськиго краю (нині це Латвія) зведеному у 1875 році. Зовні, в стіні склепу замуровані 4 мармурові плити з прізвищами графів Плятеров: Станіслав Плятер-Зіберг, Марія (при народженні Борха) Плятер-Зіберг, Ядвіга Плятер-Зіберг, Марія (при народженні Плятер-Зіберг) Велопольска. Виглядає він більш простішим ніж гутівська усипальниця.
склеп на Бебренском кладовищі
Походження роду графів Плятерів слід шукати в середньовічній Німеччині, у Вестфалії, коли в 1210 році був вперше згаданий Вестфальський лицар Гумберт фон Плятер. Предки Плятерів прийшли в Балтію разом з хрестоносцями. Поселившись в Латгалії, вони асимілювалися і прийняли польську культуру, створивши родинні зв'язки з родом Зібергов. Згодом, Плятер-Зібергі стали одним з найвидатніших і впливових родів в Латгалії. Їх власність перебувала не тільки в Латгалії, Відземе і Курземе, але і в Польщі та Литві. На кошти Плятер-Зібергов побудовано кілька садиб, замків, церков, облаштовані парки.
вернемось до гутівсої усипальниці
Загалом, каплиця в таку погоду виглядає мальовничо: частково оголені від тиньку зовнішні стіни, дерева і кущі біля неї, цегляні мури, але також забутою та покинотую. Тільки рідкі туристи та місцеві підлітки відвідують її, кожні з різними цілями. Кому про історію, а кому — просто випити на природі…
заглянемо в підвал під алтарною частиною
Погляд на останок
Джерела:
rodovid.org
visitdaugavpils.lv
wikimapia.org
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won"t hurt with our project! Come on! It"s only a dollar!
P R E S S ===>>> 
and support us!
