Спадщина. Добромиль. Ратуша. Експедиція 2019 року.

Цією статтею ми закриваємо 2019 рік. Він був дуже плідний на експедиції, відрядження та багатий на цікавих людей та пам'ятки. Це все Ви побачите вже в наступному році, який, ми сподіваємось, буде не гірше попереднього...
Околиці Добромиля були заселені ще з давніх часів. Так, виявлені у сусідніх селах численні археологічні знахідки вказують, що в басейні Вирви вже у добу енеоліту (міднокам'яний вік) жила людина. Доказом перебування людини на територіях самого Добромиля є сліди поселення так званої культури карпатських курганів, поширеної на Підкарпатті в I половині Ι тисячоліття до н. е.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Місто вперше згадується як село 1374 року. Тоді князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві та Стрвяжу відомі як Добромильський ключ, що включав місто Добромиль і села Арламів, Велике, Квасинина, Княжпіль, Передмістя Добромиля (Гучко), Поляна, Ляцко, Мігово, Папортно, Сопітник.
Близько 1450 року львівський ловчий Миколай Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1467 році селом управляв тіун Степан ще на основі руського права. Коли 1497 року Добромиль сплюндрували татари, згорів і замок. Цього ж року польський король Ян I Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив проводити ярмарки. Містечко швидко розвивалось. Сюди переселялись купці й ремісники. Спроваджені з Моравії ткачі (також прибували інші колоністи) виробляли високоякісне сукно. За ним, а також за місцевою сіллю приїздили купці з Угорщини й Сілезії.

28 червня 1566 року за старанням власника місцевих солеварень Станіслава Гербурта король Сигізмунд II Август надав Добромилю Магдебурзьке право. Запрошені власником Добромиля нові ремісники організовують цехи. Містечко укріплюється мурами й частоколом. Дерев'яний замок на горі Гербурт почав перебудовувати з каменю й цегли (див. Добромильський замок).
Продовжив цю роботу Ян Щасний Гербурт — видатний політичний і культурний діяч, який навіть писав поезії давньою українською мовою. У 1611 р. він запросив з Кракова друкаря Яна Шелігу й заснував у Добромилі друкарню. Тут Гербурт видавав як свої твори, так і праці Оріховського, Кадлубека, Яна Длуґоша (зокрема, перші 4 томи його праці «Історія польщі» вийшли тут). З 1622 року Добромиль у руках магнатів Конєцпольских після заміжжя Александри — доньки Яна Щасного Гербурта — за представником роду Самуелем.

З першої половини XVII століття відомі печатки з гербом Добромиля: у червоному щиті — зелене яблуко, пробите навхрест двома срібними мечами (частина родового герба Гербуртів). У XIX столітті (в період австрійського панування) на печатках міста побутувало зображення яблука, пробитого трьома мечами (як це було в оригінальному родовому гербі Гербуртів), однак уже в 1920-х — 1930-х роках польська адміністрація повернулася до варіанту XVII століття.
Після поразки військ Б. Хмельницького під Берестечком у Добромилі на площі стратили багатьох міщан і селян, на містечко наклали велику контрибуцію.

У 1772 році Добромиль потрапляє під правління Австрії, входить до складу Королівства Галичини та Володимирії. У 1784 р. на околицях міста з'являються дві німецькі колонії: Унтер Енґельсбрунн на схід від міста і Обер Енґельсбрунн — на захід (існували до II Світової війни, з 1867 р. — частини міста). Містечко й солеварні стають державними. Значно збільшився видобуток солі.
В 1872 році через місто прокладена важлива залізниця, що з'єднувала Львів з Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. В місті збудовано залізничну станцію. 1876 році з'явилися фабрика сірників, миловарня, склозавод, лісопильний та пивоварний заводи.

У 1876 році Добромиль підноситься до рангу центру однойменного повіту (залишаючись таким і в часи ЗУНР, і в часи її окупації Польщею після 1919 року). У 1880 році в ньому живе 2734 осіб, а в Енґельсбрунні — 291 (загалом 655 римо-католиків, 479 греко-католиків, 1884 євреїв i 7 осіб інших релігій). У приміському селі Гучко (тепер це правобережна частина міста) було 626 греко-католиків і 532 римо-католики.
У 1895 році під час виборів депутата до австрійського парламенту від сільської курії Перемишль — Мостиська — Добромиль від української радикальної партії висунуто кандидатуру Івана Франка, але його не допустили до віденського парламенту.

В 1921 році Добромиль має 5386 мешканців, серед яких 2119 євреїв. У період кризи 1929–1933 років містечко занепадає, посилюється страйкова боротьба.
1 серпня 1924 року до міста було приєднане правобережжя Вирви — село Гучко.
На 01.01.1939 в Добромилі проживало 6000 мешканців, з них 1400 українців, 2050 поляків, 2500 євреїв і 50 німців.

У 1940 році німців виселили до Вартеґав за програмою Додому в Рейх.
У 1940—1962 роках (за винятком 1941—1944) місто було центром Добромильського району.
23 червня 1941 року, під час II Світової війни, Добромиль захоплений нацистськими військами. В суботу 26 червня 1941 p. мешканці Добромиля відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке, яму, повну трупів,— помордованих НКВД в'язнів. Як вдалось з'ясувати, військами НКВС було вбито та кинуто у соляні шахти понад 2,5 тисячі осіб українського, польського та єврейського походження. Це були в'язні Добромильської та Перемишльської тюрем, національно-свідоме та активне населення, яке не було прихильним до совєтської влади. У шахтах було знайдено також трупи дітей. Станом на червень 2015 року відомо про приблизно 3600 вбитих.

У серпні 1944 року, після двотижневих боїв у місто ввійшли радянські війська. Під час цих боїв місто двічі переходило з рук в руки і було дуже зруйновано.
У 1957 році збудований хлібозавод, у 1959 — сироварний завод. Колишній деревообробний завод Ліхтмана, який займався тільки грубою обробкою деревини і заготівлею напівфабрикатів, перетворився на потужний деревообробний комбінат (Добромильський ДОК). Працював пивзавод. До 30 грудня 1962 року Добромиль був райцентром Добромильського району Дрогобицької і потім Львівської областей.

Добро́мильська ра́туша — ратуша, розташована на центральній площі міста Добромиля (Старосамбірський район, Львівська область). Пам'ятка архітектури державного значення, внесена до державного охоронного реєстру.
Побудована у стилі класицизму з елементами ренесансу.
Історія не зафіксувала, коли була побудована добромильська ратуша. З приводу цього є різні дати. Держбуд УРСР зазначав, що вона стоїть з XVIII століття. Інші джерела подають XVI століття.
Ратуша нагадує стародавній замок: квадратна в плані, великий годинник, овальні вікна на другому поверсі та масивні дерев'яні двері. На фасаді вежі — проткнуте мечами яблуко — родовий герб Гербуртів, а також герб Добромиля.
Депутатами місцевої влади прийнято звернення до уряду України про включення добромильської ратуші у державну програму реставрації пам'яток архітектури.

і трошкі архивного...

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Добромиль

https://uk.wikipedia.org/wiki/Добромильська_ратуша

https://polona.pl/search/?query=dobromil&filters=public:1