Спадщина. Дашів. Палац Потоцьких. Експедиція 2015 року.

Текст і частина фотографій наведених в даній статті використана з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після липневого 2011 року відвідування Дашева . Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015 року, як завжди, доповнять розповідь.

І так, Дашів (Дашiв, Daszów).

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00393_middle.jpg

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Містечко стоїть на мальовничій річці Соб, притоці Південного Бугу. Береги біля маєтку укриті кам'яними стінами. Раніше річка доходила до них.

На другую сторону перекинут мост-плотина.

Дашів вперше згадується в 1420 році — тоді тут був замок, швидше за все дерев'яний, оточений валом і повноводною річкою Соб, проте є дані, за якими замок побудували пізніше. В кінці XVI століття ця територія піддавалася постійним татарським набігам і власник цих земель Остап Коровай-Седліцкій (Ostafi Korowaj-Siedlecki) продав їх Янушу Збаразському, старості Кременецькому, який скуповував землі у 
шляхтичів, що побоювались набігів. Януш Збаразький (Janusz Zbaraski) (1553? -1608) був одружений з княжною Четвертинською. Він облаштував і посилив Дашів, зробивши його своєю резиденцією, вибудував тут невеликий замок. Однак при синах його, Крістоф і Іржі, рід князів Збаразьких згас, і Дашів перейшов князям Вишневецьким. У 1641 році князь Костянтин Вишневецький заклав князю Стефану Четвертинському Дашів за 25000 злотих. Під час воєн Хмельницького Дашів захопили козаки, тут стояла козацька сотня. У 1671 році Дашів знову був у руках поляків, і вже польські війська стояли в Дашеві. Однак їм прийшлося покинуть його, коли на Поділля прийшли турки... Дашів прийшов в запустіння. Тільки коли містечком знову опанував представник Вишневецьких, Дашів розцвів. Це був останній чоловічий представник в старшої гілки Вишневецький — Михайло-Сервацій Вишневецький (Michał Serwacy książę Wiśniowiecki) (13.05.1680 — 16.09.1744), його титули займають кілька рядків — Пільний Гетьман Литовський в 1702 — 1703 і 1707 — 1709 роках, Великий гетьман Литовський в 1703 — 1707 роках і з 1735 року, каштелян Віленський з 1703 року і воєвода Віленський в 1706 — 1707 роках і з 1735 року, Регіментаріїв Литовської армії з 1730 року, Канцлер Великий Литовський в 1720 — 1735 роках, Староста Пінський, Волковиський, Глинянський, Тухольский. Був прихильником Росії та підтримував вигідного їй короля Польського, Августа III.

Михайло Сервецій Вишневецький

У той час Дашів був одним з ремісничих центрів Поділля, а в 1648-1712 роках — сотенним містечком Вінницького і Брацлавського полків. Михайло — Сервацій зайнявся Дашевом по справжньому, зміцнів та перебудував його, що було важливо, тому що йому, та його спадкоємцям, доводилося справлятися з гайдамацькими набігами у своїх наділах.
В шлюбі у нього народилися тільки дочки й однією з них, Ганні, Дашів дістався у спадок. Анна (Anna Wiśniowiecka (Ogińska)) (р. 1695) вийшла заміж за князя Юзефа-Тодеуша Огінського (Józef Tadeusz Ogiński) (1693 3.12.1736). Вона померла ще до смерті свого батька, в 1732 році, але Дашів закріпився за її лінією — перейшов до дочки Анни, Августи Огінської (Augusta Ogińska (Broel-Plater)) (1724 3 березня 1791), що вийшла 16 серпня 1744 заміж за графа Костянтина-Людовика Броель-Платера (Konstanty Ludwik Broel-Plater) (1722- 31.3.1778). Платеру Дашів належав до кінця XVIII століття. Графа Костянтина-Людвіга змінив його старший син, Юзеф-Вінсент (Józef Wincenty Broel-Plater) (11.07.1745-1802 (1806?)).

Герб Огинских (Брама)

Граф Константин-Людовик Броель-Платер

Поруч з будівлею палацу, через дорогу, залишки споруд, які колись входили в єдиний комплекс садиби. За розміром вони чи не найбільші самого палацу. У цій будівлі швидше за все розміщувалось управління господарством маєтку, можливо тут жила челядь. У повоєнні (Друга світова) роки розміщувалася восьмирічна школа.

Герб Платер

Граф Казимир-Константин Броель-Платер. Молодший брат Юзефа-Винсента Броель Платера. Портрет старшого знайти не вдалось поки що

Юзеф Вінсент був головою всього сімейства Платер в той час. 27 листопада 1761 він став Інфлянтським старостою, вже п'ятим в сімействі Платер. Втім незабаром він, з дозволу короля Станіслава-Августа, передав управління інфантою (приблизно відповідає Лівонії) своєму братові Казимиру-Костянтину (Kazimierz Konstanty Broel-Plater). У 1770-му році він одружується з Катериною Сосновською (Katarzyna Sosnowska) (р. ~ 1750- 1832). Потім займав інші посади, наприклад мера Бреста, генерал-лейтенанта Війська Литовського (1778-1791), був кавалером Мальтійського ордена, в місці Толочин Оршанського повіту навіть збудував Мальтійську Командорію. Став відомим масоном, був кавалером головних польських орденів — св. Станіслава (1773) і Білого Орла (1779), був нагороджений і іншими польськими, та не тільки, орденами. Граф Юзеф-Вінсент Броель-Патер був одним з організаторів т. зв. Польської торгової компанії, що увійшла також в історію як Чорноморська. Після пожежі, в 1785 році коли згоріло майже все містечко, Юзеф-Вінсент вирішує все негайно відбудувати — і звести тут свою резиденцію, проект якої він придумав сам. Особисто стежив за всім будівництвом. Відзначають, що все відновлювалося продумано і системно.

У 1787 польський король Станіслав-Август Понятовський повертався з Канева. При ньому був уже згадуваний брат Юзефа-Вінсента, Казимир-Костянтин, інфлянтський староста і костелян. Брат побував в Дашеві та залишив записки, що розповідали про будівництво Дашевського маєтку. За записками видно, що на той момент резиденція, задумана як комплекс різновеликих будівель була ще далеко не готова. Єдині готові на той момент будівлі були на ринковій площі, перейменованої на честь Короля в Августополь. Так само він згадує, як брат водив його показувати дикість і лютість місцевого населення, що полягало в постійному вирубанні дерев, що він висаджував. Не можемо точно сказати, чи бував Король Станіслав-Август в Дашеві, одні джерела вказують на це, інші ні. Але в тому ж 1787 році, 14 березня, граф Юзеф-Вінсент давав урочистий сніданок на честь Короля Станіслава — Августа, що вшанував його своїм візитом. Сталося це правда в іншому маєтку Юзефа-Вінсента — в ... Єкатеринбурзі. Так, не смійтеся, так він назвав свій маєток в Тернопільській області. Надалі відома назва Катербург, а зараз це Катеринівка. На честь кого він його назвав — на честь своєї дружини або в честь Катерини II — невідомо. Але прийнявши Короля Польського, він у квітні того ж року вирушив на зустріч з Катериною Великою, якою був прийнятий в Києві.
Граф мав чин генерал-лейтенанта.

Після приєднання Правобережної України до Росії Дашів увійшов до складу Подільської губернії. Географічне положення Дашева на дорозі з Липовця до Умані сприяло розвитку торгівлі та промисловості.
Юзеф Вінсент помер на початку січня 1806 (1802?) року, не дочекавшись закінчення будівництва. Антоній Ланге, який відвідав ці місця в 1825 році, зобразив їх на своїх малюнках. На них уже видно вибудувану резиденцію на березі Соба. Однак тоді вже ці землі належали зовсім не графам Платер, а Потоцьким! Відомий нам Станіслав Щенсни граф Потоцький (Stanisław Szczęsny Feliks Potocki) викупив Дашів з землями після смерті Юзефа Вінсента. Хоча точно сказати, що це було так ми не можемо — річ у тому, що датою смерті Юзефа Вінсента частіше всього вказується 16 січня 1806 роки, тобто після смерті Щенсного, померлого в березні 1805. Але, так чи інакше, після 1806 року Дашів перейшов до Потоцьких.

Це теж частина припалацових службових будівель, можливо це вхід в льох-холодильник. На більш ранніх літографіях видно, що на цьому місці був потужний контрфорс, в якому був влаштований прохід.

Стара дорога, що розділяє маєток. Справа, обгороджена парканом палацова частина, зліва — господарська. 

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6968_6971_middle.jpg

Один з бічних корпусів (пізніше з'ясувалося, що це кухонний корпус)

ворота садиби

Дашів дістався молодшому синові Щенсного, Володимиру Станіславовичу Потоцькому, вбитому на війні в березні 1812 року, при Кракові, у віці 23 років. Але він встиг одружується з княгинею Текле Сангушко (Teklą Sanguszko), і мав двох синів — Станіслава Володимировича (1808-1874) і Володимира Володимировича (1810-1880), який, між іншим, народився в Дашеві. У нього в розпорядженні були 10855 кріпаків. Після смерті чоловіка маєток перейшов до його вдови, Текли. Вона була досить доброю поміщицею, містила лікарів і аптеки для селян своїм коштом. Текла виїхала до Франції, де в таємниці вийшла заміж за свого камердинера Миколу Томаса, якому народила дочку і сина.

Володимир Станіславович Потоцкий

На сімейній раді було вирішено, що Дашів успадковує Володимир Володимирович Поторицькій, старшому синові, ще не одруженому Станіславу, відійшло сусіднє Підвисоке. У 1830 році гримнуло польське повстання. 2 травня 1831 року при Дашеві відбулася битва польської повстанської та російської армії. Поляков розбили, козаки спалили палац. Ті хто цікавиться цим питанням, напевно знають що після повстання маєтки поляків, що співчували або брали участь у повстанні були конфісковані. Зазвичай ще пишуть для красного слівця щось типу «цар захотів — дав, захотів — забрав». Так ось, дурниця це повна. Маєтки дійсно конфісковували, але — у вигляді надзвичайних заходів, проводилось це рішенням спеціальної комісії, і якщо до конфіскації були якісь законні заперечення — її просто не було. Це дуже цікава тема, але повернемося до історії Дашева. Так було і цього разу — маєток, яким керувала від імені сина Володимира його мати, Текла Іеронімовна Потоцька не було конфісковано, тому що Текла мала право на довічне управління ім. Але ж вона заклала частину маєтку, щоб допомогти повстанцям! Ось таке ставлення в Російській імперії було до прав власності. Володимир Потоцький, який співчував повстанцям, емігрував до Франції, де зовсім не займався організацією нового повстання, а пропалював життя, на гроші, які приходили йому з Росії. У 1847 році Володимир Потоцький повернувся в Росію, де за рішенням суду був визначений на поселення до Києва, на два роки. Ймовірно в Києві Володимир не погано проводив час, тому, що в 1849 році він одружився з дівчиною благородного походження Генріетте-Софіэю Депре (Henriette Sofia Després) (р. ~ 1817), по всьому — францужанці, але народилася вона в одному з Володимиром Потоцьким селі Жаданівка (зустрічається, Жадани) — сусідньому з Дашевом маєтку Потоцьких. Іноді вказується що вона була актрисою, але підтвердити це не можемо. Вінчання відбулося в Іллінецькому костелі 12-го квітня 1849 року. *

*Відомості про шлюб Володимира Потоцького і Софії Депре надані канд. іст. наук Оксаною Лобко

Міст-гребля стоїть на трьох потужних опорах, одягнених в камінь. Швидше за все, це пізнішої споруди міст (кінця XIX століття), тому що раніше опор було чотири та мали вони іншу форму.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00397_DJI00399_middle.jpg

З Гостьовий книги сайту sergekot.com:
Alex: 
- «В замку так само було два підземні ходи, один з них вів прямо на польське кладовище, а другий був прокладений під річкою Соб в сусіднє село. Правда їх засипали для того, щоб люди трохи менше тицяли туди ніс» ...

Дашів 1825. Малюнок Антонія Ланге. Видно чотири опори моста іншої форми.

Одеський Вісник, 15 лютого 1841 года ...

Ну ось і сам палац. Чомусь хочеться при його вигляді взяти слово палац в лапки. Вони що там, палаців не бачили?

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6890_6894_middle.jpg

Дашів 1872. Наполеон Орда

Зліва вздовж дороги — господарська споруда, що була на фото вище. Праворуч — палац. Зверніть увагу на центральний ризаліт — до 1887 року він був вирішений зовсім інакше — він і ризалітом то не був, до входу в будинок вели широкі невеликі сходи, далі п'ять так званих порте-фенетре — дверей-вікон; балкон на другому поверсі, не змінювався. Ще з малюнка видно, що річка була в ті роки набагато повноводнішою і ближче до палацу.

У травні 2008 він був на реставрації. Хоча скоріше на ремонті.

Ось так він виглядає після ремонту (2011). Єдине «прикрашення» суворого фасаду — тераса, що дивиться колись на річку (зараз на хащі), прикрашена чавунними колонами.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6904_6908_middle.jpg
а це вже 2015 рік

Ці сходи, тераса і чавунні колони — плоди останньої переробки 1887 року.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6910_middle.jpg

вид з пташиного польоту

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6911_6922_middle.jpg

Чавунна колонада. Колони знизу прикручені чотирма потужними болтами.

Ремонт 2008 року повністю знищив залишки орнаментального розпису на стінах головного входу — його було зроблено очевидно в 1887 році.
(Автора фотографій розписів ніхто не знає, якщо автор вийде на зв'язок, обов'язково вкажемо авторство фотографій)

Тепер тут все просто замазане цементом. Можна звичайно припустити, що весь розпис було ретельно відзнято і скоро буде відновлено, але =( ...

можна було так припустити, якби не ...

... сліди закінченої вже роботи — такий модний серед молоді вираз «тупо» — так ось, сходи XIX століття «тупо» одягли в сучасну плиточку .... Так що ніякого розпису тут вже не буде. А якщо буде, то такий, що волосся дибки встануть.

До честі тих, хто робив ремонт — бильця, балясини, стійки зроблені добре. Проте швидше за все самі сходи в оригіналі мали інший  вигляд, можливо взагалі без балясин.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6909_middle.jpg

Праве крило палацу. В глибині — споруда скоріше за все з радянських часів.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6924_6928_middle.jpg

На цій маленькій фотографії з довідника пам'яток архітектури УРСР видно Дашевський палац в 1970-х рр.

Збереглися старі віконні рами, не на довго...

У 1847 році чи то туга за батьківщиною замучила, чи то гроші скінчилися, але Володимир повертається в Росію. Його заарештовують за участь у польському повстанні та присуджують йому 2 роки в'язниці, замінене до проживання в Києві, а незабаром повернули та маєтки. Разом з тим він підтвердив своє право власності на Дашевський маєток, включавший до себе, крім Дашева, ще 13 сіл. * А може бути повернення Володимира Володимировича Потоцького було пов'язано з тим, що він хотів, щоб його дружина народила саме в його родовому маєтку — в Дашеві? Так чи інакше, єдина дочка Володимира і француженки, Марія, народилася в 1847 саме в Дашеві. (Пом. 1907). Марія Володимирівна Потоцька двічі була заміжня — спочатку за графом Адамом Бейден-Ржевуським (Adam Beydo-Rzewuski) (р.1830), офіцером російської армії, який помер в 1878 році, а потім за князем Вітольдом Святополк-Четвертинським (Witold ks. Światopełk-Czetwertyński) (1850-1909). Весілля з останнім зіграли якраз в Дашеві, тут же він і помер. Князь Вітольд Четвертинський в 1887 році затіяв в Дашеві останню масштабну перебудову, найзначнішою з яких була добудова лівого двоповерхового крила, що торцем дивиться на дорогу. Останньою господинею Дашева була дочка Марії Володимирівни від першого шлюбу, графиня Софія Адамівна Бейден-Ржевуська (Zofia hr. Beydo-Rzewuska). Цікаво що її чоловік носив титул князя Підгорського.
Пізніше, в 1850-х Володимир відремонтував палац, що стояв частково в руїнах після Дашевської баталії 2 травня 1831 року, під час польського повстання. Тоді було спалено половину палацу.
Треба сказати, що Дашевський палац не викликав особливого захоплення у тих, хто там побував. Автор записок Т. Бобровський, який побував в Дашеві в середині XIX століття, відгукувався про нього вкрай 
зневажливо — «т. зв.» палац «... несмачний і зовні й всередині» ...
Після смерті бездітного старшого брата Станіслава Володимировича, до Володимира відійшло і сусіднє Підвисоке.

*Лобко Оксана Анатольевна. Поміщицькі маєтки Правобережжя в умовах соціально-економічної трансформації 1831 — 1917 років (за матеріалами володінь графів Потоцьких).

На щастя, є кілька фотграфій інтер'єру. Кімната з колекцією порцеляни. Фото 1914 рік.

З гостьової книги сайту sergekot.com: 
oberst 
- «В самому палаці за розповідями земляків до війни розташовувався спеціальний дитячий будинок для дітей» ворогів народу ". Потім їх змінили діти загиблих фронтовиків".

Фрагмент одного з салонів. ~1914

Всього цього вже немає — те, що вдалося зняти всередині і може мати аутотентічность, дерев'яні сходи на другий поверх

Якщо обійти палац, потрапляєш на площу, обрамлену з одного боку самою будівлею палацу і навпроти справа гостьовим корпусом (на фото нижче) і кухонним корпусом — зліва. На цьому фасаді палацу двері порте-фенетре збереглися, але тепер перероблені в просто вікна.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6948_6952_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00395_middle.jpg

Від палацу до воріт йде алея

Біля воріт — прибрамний будиночок

Самі ворота — по всій видимості ще оригінальні

По праву руку від головного корпусу знаходиться стаєнний двір, куди ведуть свої, окремі ворота.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6953_6955_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6959_6963_middle.jpg

Складені стайні з гранітних каменів і виглядають дуже навіть не погано.

Стайні побудовані в 1887 році

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6956_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6961_middle.jpg

"Дашів — містечко Київської губернії Липовецького повіту. Жителів 5527. 2 православні церкви, римо-католицька каплиця, синагога і 2 евр. молитовних школи. Торговий пункт і кілька промислових закладів, лікарня, аптека, базари через 2 тижні, ярмарок. До пам'яті по наполегливій битві, що відбувалося близько нього 2 травня 1831 року між загоном ген. Рота і польськими повстанцями під проводом відставного генерала Колишко. Поляки були вщент розбиті, втратили всю свою артилерію, і цим рішучим ударом відразу було придушене повстання в південно-західних губерніях. *
* Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза і І.А. Ефрона

Палац від розливів захищала потужна гранітна стіна.

Ось так тераса виглядала в 1914 році — вся заросла виноградом. Поперед неї красива клумба та огорожа вздовж гранітної стіни.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00386_DJI00392_middle.jpg

Тут ще можна знайти сліди колишньої розкоші — серед буйних заростей в'ється стіна ... природа бере своє, залишене людиною і часом ...

Дашів, 1825 рік. Видно і палац і Михайлівську церкву через річку.

Ще трохи кадрів що не увійшли в розповідь

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/IMG_6896_6903_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00394_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00401_DJI00403_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00404_DJI00406_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00407_middle.jpg

Погляд на останок =)

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/34.%20DASHEV/DJI00385_middle.jpg

Ще раз висловлюємо подяку Сергію Котелко за дозвіл використання його матеріалів для даної статті, для ознайомлення з оригінальною статтею, сюда