Важко переоцінити внесок у розвиток західноукраїнських міст і селищ могутньої магнатської родини Потоцьких, представники якої займали найвищі військово-політичні посади Польського королівства і володіли величезними земельними наділами на теренах Галичини, Волині, Буковини та Поділля. У число облагодіяних ними міст входив і Чортків.




Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 


Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.


Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html




 



Ім'ям першого її власника цього прізвища, у званнях якого крім іншого значилося генерал Подільської землі, було князь Стефан (1568 – 1631). Саме йому зобов'язана своїм заснуванням дерев'яна перлина храмової архітектури, розташована всього в парі кварталів від древнього замку. Датою закінчення будівництва споружденної без єдиного цвяха церкви, освяченої на честь святого Миколая, вважається 1630 рік (за іншими відомостями 1613-й).




Однак, неспокійне XVII століття було не найкращим часом для дерев'яних будівель: постійні набіги кримчаків (в 1640 році місто ними було захоплене); боєзіткнення під час визвольної війни Богдана Хмельницького 1648 – 1655 років, коли Чортків став одним з оплотів повстанців; польсько-турецька війна 1672 — 1676, підсумком якої стала десятирічна окупація міста османськими військами… і як наслідок всіх цих подій – повне руйнування наприкінці століття дерев'яного творіння талановитих майстрів.




Новою датою народження храму вважається 1717 рік (згідно з іншими джерелами – 1738-ий), коли біля витоків його відродження став чортківський цех кушнірів, який виступив одним із фінансових спонсорів будівництва. Побудована на колишньому святому місці церква на Нижній Вигнанці була освячена 4 липня на честь Вознесіння Господня.





Майже два століття (до 1905 року) дерев'яна перлина виступала в якості парафіяльного храму сіл Нижня і Верхня Вигнанки, будучи надійним якорем в епоху зміни підданства на австрійське і часи великого сум'яття 1848 – 1849 років, після чого у зв'язку з ветхістю розкривала двері перед своєю паствою лише на великі релігійні свята.




Дивом виживши у вогняному згарище двох світових воєн ХХ століття Вознесенська святиня Чорткова з встановленням на галицьких землях антирелігійного комуністичного режиму країни рад розділила долю багатьох своїх побратимів по нещастю (хоча і в таких трагічних масштабах, зберігши свою унікальність): вона була закрита, а в 1946 році в її стінах остаточно припинилися богослужіння.




Пустуюча десятиліттями унікальна будівля, хоч і визнана пам'яткою архітектури, так і не дочекалося допомоги від радянської держави. Порятунок прийшов з рук Української греко-католицької церкви, якій оплот віри був переданий в 1990-му.




Отак вже через шість років силами пастви за підтримки церковної скарбниці були розпочаті масштабні реконструкційні роботи, які повернули церкві не тільки втрачену у вихорі часу дзвіницю та оновили старі фасади, але й доповнили будівлю масивним притвором в південно-західній частині. Роботи з відновлення дерев'яної перлини було завершено в 1997 році.
На цей час храм Вознесіння Господнього є чинним і відноситься до Бучацької єпархії УГКЦ.




Частини тризрубної дерев'яної церковної будівлі довжиною 25м з одним (бічні) і двома (середній) заламами верхніх ярусів при однаковій висоті мають різний периметр і завершення, згладжені за допомогою симетричною даху над бічними частинами. Вінчає конструкцію переважна висота зімкненої покрівлі центральній частині і три декоративних главки.




Візуальним об'єднувальним елементом конструкції Вознесенської церкви, який зливає воєдино давню споруду і нову масивну прямокутну прибудову притвору під вальмовим дахом, служить між'ярусне опасання. А внутрішній простір жваво підкреслює різьблена двоярусна арка між бабинцем і нефом.





Новозбудована за стародавніми канонами триярусна квадратна в плані (сторона 5м) дзвіниця з опасанням першого рівня і заламами другого увінчана відкритим арочним майданчиком під нависаючим зімкнено-схилим дахом.


декілька старих фото



 

Експедиція 2020 року


Джерела:

zabytki.in.ua

polona.pl

 

 

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. 
 
 


Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції і існування блогу та файлосховища. 

 
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проєкту «Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина». 

 

 
Підписуйтесь на сторінки проєкту на: 
 
Patreon 
Twitter 
Telegram 
Instagram 
 
Технічні партнери проєкту:


найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
 

 
 та
 
 


 

 
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.

 

 


ну як то так =))