Спадщина. Чинадійово. Замок Сент-Міклош. Експедиція 2020 року.

Поселення це русинське, стародавнє: відоме з 1214 року — тоді, щоправда, як Сент-Міклош — аж до 1944-го. (Хоча археологи накопали артефактів і з IV, і з ІІ тисячоліть до н.е.) Ім'я-тезку з Санта-Клаусом отримало ще навіть не місто, і не село, а стародавній феодальний маєток. Хоча люди, що тут жили, називали його на свій русинський лад — так, як зовемо його й ми зараз.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

1264 року король Іштван V дарує маєток магістру Аладару, королівському уповноваженому в справах догалицьких князів. Село розростається, населення його збільшується. У домінії Чинадійове перебувало на шанованому другому місці після Мукачева, а у господарському відношенні так і взагалі столицю випереджало!

Чинадієвська фортеця, сувора, кам'яна, всього з двома кутовими вежами, з метрової товщини стінами, зведена в XIV столітті бароном Перені. (Іноді називається цілком конкретна дата побудови: 1450 рік). Твердиня була центром Чинадійовської домінії. У 1657 році фортеця була значно пошкоджена польськими військами графа Любомирського.

В 1670 році твердиня переходить у власність родини Ракоці. Саме цей факт дозволив теперішньому орендатору споруди, художнику Йожефу Бартошу прив'язати до замка у Чинадійовому найвідомішу жінку Мукачева — мужню хорватку Ілону Зріні. Начебто легендарна захисниця Паланка саме в цих стінах вперше побачила своє кохання — юного (на 13 років молодшого за Зріні) угорського графа і ватажка антигабзбурзького руху Імре Текелі. Ілоні було 39 — і заради 26-річного Імре вона зреклася маєтків і титулу. 

В кінці червня 1703 року тут перебував бунтівний князь Ференц ІІ Ракоці — набирався сил після поразки свого війська під Мукачевим. Пізніше князь бував у Чинадійовому ще кілька разів. В 1708 р. в Сент-Міклош з Хуста перебирається кілька сімейств феодалів, котрі підтримали куруців. 

В 1728 р. замок отримує граф Фрідріх Шенборн — як дарунок від цісаря Карла ІІІ. Вже за шість років, у 1734 році, Шенборн береться за перебудову маєтку — споруду перекваліфікували з фортеці на палац. Ну, досить умовний, але палац. До цього часу це був бойовий замок. Навколо нього — маса бойових споруд на більш ніж шести гектарах землі. До сих пір знаходять навколо замку бастіони, рови, паланки. У певний момент високоповажний граф Шенборн взяв і зрівняв ці споруди із землею. 

Під час фашистської окупації замок перетворили на тюрму. В радянський час будівлю використовували як сільраду і склад, певний час тут базувалася військова частина. 
Північна частина замку — так неначе головна. Саме до неї веде парадний вхід. Та обидві частини твердині з'єднані між собою, хоча з південного боку і є автономний вхід. На першому поверсі фортеці шість кімнат та зала (палата) з великим вестибюлем. Другий поверх схожий за плануванням: шість малих кімнат та великий зал. Плюс довгий коридор.

Д. і І.Поп гарно і докладно описали герб, що прикрашав стіни замку: два лева напроти один одного, один з шаблею, інший, як Паць — з жолудем. Над ними повис меч в чоловічій руці. Цей геральдичний вибрик одного з власників фортеці, магната Лоньї, з'явився на стінах близько 1640-го року, а зник невідомо коли. В ХІХ столітті він ще був.

src="https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2020/AUTUMN_2020/104. CHINADIEVO/ZAMOK/DJI_0368_m.jpg" alt="" />

Перебудовували твердиню безліч разів: найбільш значні зміни відбулися в її зовнішності у 1734 та 1839 роках (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація). Тоді ж робітники знайшли в стіні замурований скелет, хтозна кого. Непахане поле для легендотворців.
Стараннями власників замку були частково відновлені середньовічні інтер'єри, стіни прикрашені старовинним та сучасним живописом. Експонуються раритетні меблі, археологічні знахідки, побутове начиння, книги з бібліотеки графа Шенборна. Завдяки неймовірній акустиці тут дуже популярні концерти камерної музики, на території замку проходять пленери і виставки художників. 

Завдяки чинним культурно-художньому і туристично-інформаційного центрам, арт-клубу культурне життя в замку вирує і тут завжди раді гостям. Туристам пропонуються містичні екскурсії з факелами, театралізовані програми, видовищні історичні реконструкції. Замок Сент-Міклош — епос і лірика.

трошкі історичного...

З книги II. RÁKÓCZI FERENCZ (Автор Márki Sándor)

Старе зображення замку

2005. Фото з сайту castles.com.ua

Джерела:

https://castles.com.ua/chynadieve.html

https://vidviday.ua/blog/ru/zamok-sent-myklosh-epos-y-lyryka/

https://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/730--чинадиево-архитектура-замка-сент-миклош/

https://vidviday.ua/blog/ru/zamok-sent-myklosh-epos-y-lyryka/

https://www.etoretro.ru/pic234493.htm?sort_field=image_date&sort=DESC&position=1