Спадщина. Чорнокозинці. Замок. Експедиція 2016 року.

Над Збручем, недалеко від його гирла за 20 кілометрів від Кам'янця, в чудовій мальовничій місцевості лежить село Чорнокозинці. Поселення це в історії стає відомим з половини XV століття. Відтоді до кінця XVIII століття воно було власністю кам'янецької римо-католицької біскупської катедри, і тут була літня резиденція кам'янецьких біскупів. А через те, що Чорнокозинці були недалеко від кордону Молдавії та лежали на татарському Волоському шляху, то в цьому поселенню було збудовано оборонного замка. Руїни цього замку стирчать і тепер на кінці села на горі понад Збручем.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Чорнокозинський замок давав захист місцевій людності, але проте поселення це й околиці часто терпіли від нападів, і татар, і волохів.
Коли у 1519 році король Жигимонт I, на прохання Кам'янецького біскупа Ваврженця Менджелевського, видавав привілей Чорнокозинцям на право влаштовувати тут двоє ярмарків, то зазначив у тім привілею, що це поселення мало привілей і перед тим; там він під час татарського нападу і загинув.
А татарські напади на початку XVI століття тут були часті: в роках 1502, 1503, 1507, 1511 і 1513-му. Найстрашніший татарський наїзд був у 1516 pоці, коли військові старшини сперечалися між собою і через це віддали Поділля «на м'ясні ятки», як каже тогочасний літописець; тоді Чорнокозинці та місто Скала під Збручем були спалені вщент.

Нападали на країну і волохи. З опису Подільських замків 1494 року видно, що волохи перед тим пограбували села, що належали до Кам'янецького замку: Ляшковицю і Крогулець (Кадиївці); певне постраждали тоді й Чорнокозинці. Року 1538 волоський господар Петру I Мушар завойовував Чорнокозинський замок, але не зміг здобути його і все поселення поза мурами замку було знищено.
Коли у 1588 король Стефан Баторій видавав Чорнокозинцям привілей на Магдебурзьке право, то зазначив у тім привілею, що це поселення перед тим спалили татари.
Чорнокозинський замок хоч був не державний, а приватний, біскупський, але тут XVI—XVII столиття часто перебували військові частини польські з прикордонним ротмістром, на обов'язку якх було боронити країну від татарських нападів.
Після того як у 1672 турки забрали Кам'янець, ще два роки Чорнокозинський замок зоставався в руках поляків. Але у 1674 турки захопили цей замок і знищили всіх, хто тут були, а самий замок спустошили. Коли Поділля залишили турки (1699), то власники Чорнокозинець кам'янецькі біскупи відновили замок і в самім замку побудували житло для літнього свого перебування, життя настало спокійніше і напади татар тоді вже фактично припинилися.

Коли саме засновано в Чорнокозинцях замок, не відомо. 
Різні історики вважають по-різному:
Пржездецький —  замок засновано ще за литовсько-руських князів Коріятовичів. Адже потреба в замку була тут завсіди, а місцевість для збудування замку була дуже придатна — це висока гора, що підіймається над річкою й забезпечена з двох протилежних боків проваллями. Справді що гора ця придатна для оборони від ворожих нападів, бачили люди як у найдавніші часи, так і в недавні. На тій горі в історичні часи, як вже було зауважено, стояв оборонний мурований замок. Але на тій горі замковій були стоянки людей ще за доісторичних часів, ще за пізнього неоліту; тут у землі трапляються сліди трипільської культури: знаряддя, розмальовані черепки, тощо. А за останньої світової війни тут було викопано військові шанці, де й можна тепер помічати уламки трипільського типу.

Юзеф Ролле і Євфимій Сіцинський не сумнівалися, що поселення в Чорнокозинцях з'явилося задовго до 15 століття (перша письмова згадка села відноситься до 1467 року). Так, наприклад, Юзеф Ролле вважав, що Чорнокозинці могли бути одним з найстаріших форпостів Поділля, дослідник вважав, ніби це місце було уподобано ще першими поселенцями, які з'явилися тут під час заселення краю. Ким були ці поселенці та коли вони тут влаштувалися? На це питання Ролле не відповідає, але один з варіантів відповіді знаходимо у Євфимія Сіцинського, який згадує про «сліди трипільської культури: знаряддя, черепках і тощо.» на замчище. Особливу цікавість викликає інформація Сіцинського про те, що трипільські шари оголилися, коли в районі Замкової гори під час Першої Світової війни солдати рили окопи. Ось, мабуть, і єдина згадка про «розкопки». Жодне з джерел не повідомляє про існування тут давньоруського городища, але логічно припустити, що воно тут все ж було. До такого висновку підштовхують непрямі докази. Як вже вище було сказано, поселенці це місце уподобали в давні часи, і місце для городища тут було відповідне — мис, який підіймається над долиною Збруча. Наприклад, у 20 км на північ від Чорнокозинців знаходиться замок у Скалі-Подільській, який також побудований на місці давньоруського городища, що влаштувався на мисі біля берега Збруча. Ще одне городище в теорії могло перебувати в 5 км на південь від Чорнокозинців, на тому місці, де зараз можна побачити Кудринецький замок. 

Коріатовичі.
У мережі можна наштовхнутися на інформацію, згідно з якою перший кам'яний замок в Чорнокозинцях був побудований Коріатовичами. Профільтрувавши джерела які були під рукою, приходимо до висновку, що ніякого чіткого зв'язку Чорнокозинців з Коріатовичами немає. Не зустрілось згадок про документи, які б пов'язували село або замок зі згаданими князями, в списку заснованих (або реконструйованих) ними укріплень Чорнокозинці також не зустрічав, а перша письмова згадка про Чорнокозинці відноситься до 1467 року. Так звідки взялися в цій історії Коріатовичі?

Пам'ятники містобудування та архітектури 1986 р.

Є. Сіцінський Оборонні замки західного Поділля XIV-XVII ст.

Чернокозинці на мапі Фрідріха фон Міга (1779 — 1782)

Варіант №1 . Орієнтовно в 1831 Володимир Даль , який працював деякий час в Кам'янці, записав легенду про Чорнокозинецькому замку (її переказав Сецінський,), який згідно з народною мовою колись належав «князю Куріятовичу». Очевидно, що трактувати це можна по-різному. Наприклад, можна припустити, що народ не помилився, що легенда дуже давня, і мова справді йде про одинного із тих самих Коріатовичів, але також можливо, що знатний рід вплели в легенду з волі народу. Складно визначити, що перед нами – джерело правдивої інформації чи джерело дезінформації.

Варіант №2 . У стислому описі історії села, складеному Олександром Пшездецьким в 1841 році, знаходимо рядок, де автор стверджував, що Чорнокосинецький замок, «як і все давнє на Поділлі», корінням своєї історії був пов'язаний з епохою Коріатовичів. Мало того, що фраза вийшла узагальненою та розмитою, так автор ще й навів її без посилань на джерело. У примітці Пшездецький зазначив, що інформацією з історії замку його забезпечив Тадеуш Сарницький, який на той момент володів маєтком у Чорнокозинцях. Цілком можливо, що Сарницький згодував Пшездецькому одну з місцевих легенд, схожу на ту, якою раніше народ почастував Даля. Не думаємо, що Сарницький мав якісь документальні підтвердження версії про Коріатовичів, інакше це джерело, по-перше, згадало б Пшездецьким, а по-друге, про нього знали б Ролле, Сецінський і Роман Афтаназі, але вони ні про що таке не знали, тому кожен із згаданих авторів, коли мова заходила про Коріатовичів, посилався на Пшездецького, а той, як я вже показав вище, ніяких доказів на підтримку своїх поглядів не привів. Не варто скидати з рахунків і простий людський чинник – господареві скромного маєтку було з якогось боку вигідно культивувати легенду про належність замку Коріатовичам, оскільки тим самим він підкреслював значущість своєї резиденції і, зрозуміло, свою роль спадкоємця княжої вотчини. Не стверджуємо, що все саме так і було, лише зазначаємо, що такий варіант цілком можливий.

Варіант №3. У «Пам'ятниках містобудування та архітектури Української РСР»  появу кам'яного замку віднесено до 2-ої половини 14 століття. У «Пам'ятниках...» не згадано Коріатовичів, але інших варіантів просто немає, адже саме Коріатовичі володіли у вказаний період Поділлям. Статтю в «Пам'ятниках...» написала Євгенія Пламеницька, яка спиралася на матеріали якихось маловідомих досліджень, невідомо коли проведених на замчище. Важко сказати, на який основі було датовано об'єкт. Може у Євгенії під рукою були якісь цікаві джерела інформації, може інформація про період будівництва була отримана на основі аналізу будівельних розчинів або інших деталей/вузлів комплексу. Але очевидно, що цей висновок не спирався на письмові джерела.
Таким чином, не бачачи перед собою матеріали досліджень замку Євгенією Пламеницькою, можна припустити, що версія про Коріатовичів не така міцна, як може здатися. Ні, звичайно, вона має сенс і навіть попри малий обсяг даних виглядає цілком життєздатною, але при цьому хочемо звернути вашу увагу, що, наприклад, у нашому розпорядженні немає жодного джерела, завдяки якому Чорнокозинці можна було б легко зв'язати з Коріатовичами . Є лише легенда від Даля, є щось схоже на легенду від Пшездецького і датування другою половиною 14 століття перших кам'яних укріплень – ось, мабуть, і все. Мало, якщо взяти до уваги той факт, що замок претендує на звання кам'яної твердині Коріатовичів, а цим званням на території України може похвалитися не так багато об'єктів.
Ще раз зазначимо, що версія виглядає цікавою і цілком робочою, але для того, щоб подавати її як факт, хотілося б, звичайно, ознайомитися з якимись більш-менш вагомими доказами. У скарбничку відомостей, що опосередковано підтверджують версію про Коріатовичів, можна віднести й розташування замку, що знаходиться неподалік інших укріплень Коріатовичів: Червоногруда (близько 50 км), Скелі (близько 20 км), Кам'янця (близько 20 км). Як можна помітити, щодо Скелі, Кам'янця та Жванця замок у Чорнокозинцях віддалений більш-менш на однакову відстань. Може, це збіг, а може й ні. Щоправда, Жванець у цій історії також виступає як темна конячка, оскільки в історії його ранніх кам'яних укріплень вистачає загадок.

Вариант №4. У польському письменстві є книжка оповідань Хадзкевича: "Zamek Czarnokoziniecki" (Вильна 1842 p.). В тім оповіданню розказується, що власник Чорнокозинець Кристоф Зборовський сватався до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано, але господар не згодився віддати свою сестру та ще й образив його, коли той приїздив до нього. Зборовський за це помстився: коли господар Лупуснано їхав також свататися до дочки Тарла, що жив у місті Скалі понад Збручем, то Зборовський захопив господаря коло Чорнокозинець і морив його в Чорнокозинському замку, аж поки одержав від в'язня одкуп — 6.000 червоних. Та фактичний бік цього оповідання аж ніяк не відповідав дійсності, бо Зборовський ніколи не був власником Чорнокозинець, а цим поселенням у XV —XVIII ст. володіли Кам'янецькі біскупи.

Цікаво також, що саме Чорнокозинці вибрали кам'янецькі єпископи як місце для своєї резиденції, і прописалися тут незабаром після того, як Поділля відійшло під контроль поляків. Адже вони з якоїсь причини вибрали саме це село, а не будь-яке інше. В цілому, кам'янецька єпархія вважалася досить бідною і не найперспективнішою з погляду кар'єри, оскільки землі тут були прикордонні, їх часто турбували набігами татари, паства бідувала, і вести церковні справи тут було важко. Поки чітко не зрозуміло, коли саме в Кам'янці з'явилася єпархія і єпископи. Виходячи з канонічної версії історії єпархії, можна зробити висновок, що якийсь Вільгельм став першим кам'янецьким єпископом ще при Кріатовичах, тобто у 2-й половині 14 століття. Напевно на перших порах єпархія відчувала себе не дуже впевнено, особливо якщо врахувати міцність позицій православної церкви. У цих умовах єпархія навряд чи могла собі дозволити організувати заміську резиденцію в форматі замку. Ситуація могла сильно змінитися вже після того, як Поділля перейшло під владу Польщі в 1434 році, після чого католицтву було дано зелене світло і єпархія стала багатіти.

У 1434 році починається польський етап історії Кам'янця, а в 1467 році, буквально через 30 років, в Чорнокозинцях вмирає восьмий кам'янецький єпископ. Причому очевидно, що до першої писемної згадки резиденція єпископів в Чорнокозинцях вже існувала, адже не на будмайданчику помер Микола Лабунський. Розрив між переходом Кам'янця під крило Польщі та появою єпископської резиденції в Чорнокозинцях виглядає не дуже значним, особливо якщо допустити, що резиденція могла з'явитися за десять або двадцять років до 1467 року, коли її вперше згадали в письмовому джерелі. А звідси вже дуже близько до гіпотези про появу замку в Чорнокозинцях за часів Коріатовичів.

Якщо на рубежі XIV і XV століть замок там вже існував, то все виглядає просто — приходять поляки, католицькі єпископи отримують підтримку і, можливо, в якості бонуса їм віддають один з прикордонних замків на Збручі. Якщо ж пов'язувати будівництво замку з єпископами, то тут історія виглядає не так красиво, адже в цьому випадку кам'янецькиv єпископам в XV столітті (ймовірно, вже після 1434 року) потрібно було з нуля будувати замок у 20 км від Кам'янця. Загалом, поки що більш цікаво виглядає версія, згідно з якою єпископи отримали щось більш-менш готове, а не вили заміське гніздо з нуля.

Цікаво також, що до 2-ї половини XIV століття столичний статус був у Бакоти й тільки у 2-ій половині XIV століття, в якості столиці Поділля стали вважати Смотрич і Кам'янець. У підсумку вибір був зроблений на користь Кам'янця. Ці процеси перенесення столиці з одного місця в інше якраз припадають на епоху Коріатовичів. Можна припустити, що після того, як ближче до кінця 14 століття Кам'янець утвердився в якості столиці, могло початися будівництво замка в Чорнокозинцях і тим самим могло бути покладено початок формуванню зв'язку між Кам'янцем і Чорнокозинцями, і цим зв'язком (вже сформованої), в теорії, кількома десятиліттями опісля могли скористатися кам'янецькі єпископи.

Правда тут виникає думка, що зв'язок цей міг існувати й раніше, в давньоруський період. Дані археологічних розкопок свідчать, що в Кам'янці існував давньоруський укріплений пункт, хоча тоді він не вважався столицею Поділля (тоді — Пониззя), а в Чорнокозинцях в теорії могло перебувати городище. Якщо все так і було, то Коріатовичі не налагоджували зв'язок між двома пунктами, а просто розвинули його, зміцнили, супроводжуючи цей процес зведенням нових фортифікацій, як в Кам'янці, так і в Чорнокозинцях.

Ольга Пламеницька відзначала, що ядро замку в Чорнокозинцях відноситься до древніх кам'яних укріплень мисового типу, тому його появу гіпотетично можна віднести до 14 століття або навіть більш раннього періоду. При цьому, в цілому, автор зробив акцент на тому, що правильно розв'язати проблему будівельної історії подібних об'єктів можна за допомогою ґрунтовних досліджень, а, судячи з усього, у випадку з Чорнокозинцями такі дослідження не проводилися і навіть у 21 столітті основні відомості про історію замку ми змушені черпати з даних книг, написаних століття назад, не кажучи вже про те, що архітектури замку останній раз на нормальному рівні аналізувалася в книзі, виданій в 1986 році.

Окремо в списку джерел варто згадати статтю Івана Могитича, в якій автор датував кам'яні укріплення ядра замку (зокрема дві південні кам'яні вежі) кінцем 13 століття, пославшись на книгу Євфимія Сіцінського  і статтю Ольги Пламеницької. Оскільки обидва джерела є в Мережі, ви можете переконатися, що про давньоруське минуле Чорнокозинців Сецінський не згадував взагалі, а в статті Ольги Пламеницької немає тверджень, що кам'яні укріплення древнього ядра замку належать до кінця XIII століття, не кажучи вже про датування кам'яних веж замку саме цим періодом. У випадку з датуванням укріплень 2-ю половиною XIII століття виникає питання, хто їх міг тоді та в тих умовах побудувати, адже в зазначений період Поділля перебувало під контролем Золотої Орди. Загалом, датування Івана Могитича виглядає не обґрунтованим, це схоже на гіпотезу, яку піднесли як факт.

Замок у Чорнокозинцях був невеликий, якщо порівняти його з іншими сусідніми замками. Не кажемо про Кам'янецький замок, але і Жванецький був значно більший.
План Чорнокозинського замку являє собою приблизно довгастий чотирикутник. Довші боки його, що виходили над проваллями, були завдовжки до 80 метрів, тут були мури; ширина чотирикутника з північного боку 50, з південного боку — 65 метрів.

На рогах замкового чотирикутника з південного боку було двоє круглих башт і між ними мур; по середині цього боку була брама. Ті башти, мур і брама не збереглися до нашого часу, а видно тільки сліди їх фундаментів. На північному боці замкового чотирикутника був великий двоповерховий будинок, що простягався на всю ширину того чотирикутника. На тому будинку із західного боку була кругла висока башта, що ніби сторожила Збручанську долину; рештки її й тепер ще держаться на замкових руїнах. Цього двоповерхового будинку було збудовано на початку XVIII століття.

Спроба графічної реконструкції:
Художник Збігнєв Шчепанек в своїй книзі "Zamki na Kresach" (2008) запропонував такий от варіант реконструкції вигляду замку:

У такому вигляді замок існував у 18 столітті, після того, як до старого бойового ядра (воно показано у вигляді двору, оточеного стінами) прибудували житлові корпуси.
Красива акварель і, ймовірно, єдина спроба реконструкції вигляду замку. Здавалося б, все прекрасно, але насправді це скоріше не реконструкція, а фантазія на тему. Джерел, які подавали відомості про архітектуру замка, не так вже й багато, але дивлячись на реконструкцію, складається відчуття, що автор малюнка навіть з цими крихтами інформації не знайомий. Чесно кажучи, ми навіть не впевнені, чи був він в Чорнокозинцях, оскільки деякі помилки можна було допустити тільки в разі, якщо не вдалося роздивитися на місцевості.
Неправильно показана конфігурація замку, неправильно показані пропорції окремих будівель (особливо веж), багато великих й дрібних деталей, які схоже, взяті зі стелі, інші (які можна побачити в наші дні), навпаки, не показані.

Прочитайте дані «Пам'ятників містобудування та архітектури Української РСР» і розгляньте фіксаційні плани руїн (є там же), ознайомтеся з описом замку Юзефа Ролле і Євфимія Сіцінського, придивіться до планування замчища, який можна побачити на супутникових знімках. Далі іконографія — картини 19 століття, фото Міхала Грейма. Паралельно можна вивчати численні сучасні фотографії замку, яких є маса в мережі. Думаємо, що після знайомства з цими базовими джерелами у вас вже виникнуть питання до реконструкції автора, дивно тільки, що вони у самого автора не виникли.

Деяка кількість фотографій зроблених на плівку у період 80-90 років минулого століття:

більше старих фотографій знайдете — тут

Дві акварелі Наполеона Орди, намальовані в 1871 — 1874 роках:
Одна з них миготіла в чорно-білому варіанті в темі локалізації укріплень в Чорнокозинцях, а ось друга раніше на очі не потрапляла. Судячи з усього, Наполеон Орда приділив Чорнокозинцям чимало уваги, якщо вже відомо про три його роботи, присвячених цьому селу.

Малюнок Н.Орди, літографія М.Фаянса. 1860-і рр.

Джерела:

Є. Сіцінський ОБОРОННІ ЗАМКИ ЗАХІДНЬОГО ПОДІЛЛЯ XIV-XVII СТ. (Історично-археологічні нариси) 1928,

zamki-kreposti.com.ua

Ольга Анатольевна Пламеницкая,

Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.

pslava.info