Спадщина. Білгород-Дністровський (Аккерман). Фортеця. 2013. Частина 1.

Аккерма́нська форте́ця, або Бі́лгород-Дністро́вська форте́ця — історико-архітектурна пам'ятка та найбільша фортеця України. Була споруджена за часів Пізнього середньовіччя (XIII — XV століття) на місці руїн античного поліса Тіра. Розташована в м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

 
Почнемо ми нашу подорож з прибережного боку фортеці (не доступної зараз у зв'язку з аварійністю стін) з фотографій 2013 року. В те відвідування внутрішня частина вже була закрита для вільного входу та й час був обмежений, в результаті чого була відзнята тільки прибережна частина фортеці ...

схема фортеці для кращої орієнтації

Своєю появою в кінці VI століття до н.е. Білгород-Дністровський, тоді ще Тіра, зобов'язаний переселенцям з іонійського поліса Мілет. Місто було засноване на перетині основних торгових шляхів, що послужило поштовхом до швидкого його перетворенню в багате незалежне місто-державу, яке до того ж з IV століття до н.е. починає карбувати свою монету.

Кинемо погляд на фортецю з ще доступних на той час причалів

Вид на зовнішню огорожу Військового двору з боку причалу No 2. Фото початку XX століття. 

Йдемо оглядати прибережну частину

Навіть після приєднання в I столітті н.е. до римської провінції Мезії, Білгород-Дністровський зберіг значну частину своїх суверенних прав: карбування монети, видання законів і т.п.
З ослабленням Римської імперії, після виведення оборонного гарнізону, Тіра була захоплена в середині III століття готами (німецьким плем'ям) і перетворена у великий військово-політичний центр Причорноморського королівства.

Гавань біля причалу No1 в період реставрації фортеці в 1978 р.

Почнемо огляд від вежі №30, усіяної вмонтованими ядрами

Владарювання готів тривало трохи більш як сто років і закінчилося в 375 році повним знищенням міста войовничими племенами гунів (союз кочових тюркомовних племен) під час їх завойовницьких східноєвропейських воєн.
Вигідне стратегічне положення знову забезпечило місту в VI столітті відродження вже в якості резиденції войовничого племені антів — одного з найсильніших слов'янських племен.

Вежа No 29/30 до реконструкції 2008 року. Вид з північного сходу

Вежа No 29/30 після реконструкції 2008 року. Вид з півдня. Фото А. Красножон

за нею ми бачимо одну з башт цитаделі — Придворну

Вид на фортецю з північно-східної сторони. Кінець XIX — початок XX ст

Картограма будівельних періодів вежі No 9/30: а — 1 період; б — 2 період; в — ґрунтове заповнення; г — передбачувані контури вежі.

Однак в IX столітті місто переходить у володіння східнослов'янських землевласників племені тиверців, які приєднують його, вже в якості Білгорода-на-усть-Дністра, до земель новоствореної Київської Русі. Входячи до складу Давньоруської держави, місто переживає бурхливий ріст і розвиток завдяки своєму прикордонному розташуванню.

Вид, з тоді ще наявного пляжу під фортецею

Північний фасад вежі No 29/30 і фігура Тетрактіс (до реконструкції 2008 року) (фото А. Красножон).

Комендантська, Придворна і зруйнована Скарбниця

XIII століття виявилося для міста багатим на історичні події: з ослабленням Давньоруського панування — переходить в 1214 році до влади Угорського королівства з ім'ям Фегер-Вар, а вже в 1241 році в ході Західного походу Батия (1227 — 1255/1256) приєднується до Золотої Орди під назвою Ак-Або. Саме цей період вважається початком зведення Білгород-Дністровської фортеці в тому вигляді, в якому вона перебуває і зараз. Її зведення тривало протягом двох століть.

Рів, що йде від вежі №30 до Головної (Кілійської) брами.

Початок XIV століття ознаменовано для міста приходом генуезців, які домоглися від Золотої Орди передачі у володіння цього укріпленого торгового центру (Монкастро) для розширення сфери своєї торгівлі.
У 1362 року місто, перейменоване в Білгород, знову стає слов'янським в слідстві ослаблення влади Золотої Орди в ході Великої Зам'ятні, коли після вбивства дванадцятого хана Бердібека (тат. Mөxəmmət Birdebək, Мөхәммәт Бірдебәк; ок. 1310-1359) за двадцять років на престолі встигли зміниться двадцять п'ять ханів.

Вид на цитадель з півночі. Фото Гр. Авакяна 1929 рік.

Вид на цитадель з південного заходу. Кінець XIX — початок XX століття.

Будівництво фортеці на території міста (молдавська назва Четатя-Албе) було завершено під владою Молдавського князівства у 1438 році, хоча номінально права на місто належали за Люблінським мирним договором 1412 року Польській короні. Місто як і раніше відіграє важливе значення у світовій торгівлі як місце перетину торгових шляхів Сходу і Заходу.

Вид на північно-західну вежу цитаделі і примикаючі куртини. Фото початку XX століття.

Вид на північно-західну вежу цітаделі з південного заходу. Фото Гр. Авакяна 1929

У листопаді 1440 року на розділовій стіні оборонного комплексу Білгорода була встановлена пам'ятна заставна плита з грецьким текстом, де повідомлялося, що при "благочестивому Воєводі землі Молдавської, Стефане II фортеця (Каструм) закінчена". Ім'я цього господаря особливим чином пов'язане з історією середньовічного Білгорода. Н. Йорга вважає, що мати Стефана, Станка, походила з білгородських "ректорів". Може бути, тому він вважає за краще знаходитися в Білгороді в період міжусобної війни з братом Іліяшем, перетворивши його у 1438 року на деякий час (до захоплення Сучави 1442 року) в столицю своєї Дольній (або Нижньої) Молдавії.

Фрагмент куртини західної огорожі Військового двору з видом на: північно-західну вежу цитаделі (задній план) і спорудження No II / 1 (ближній план). (Фото Гр. Авакяна, 1926 рік

Зовнішня огорожа Торгового двору. Фото кінця XIX століття. (Репніков 1912)

Вежа № 25

Молдавському господарю Стефану Великому, який зайняв престол в 1457 році вдалося підкорити громаду Білгорода, про що свідчить припинення емісії автономних білгородських монет. Однак Степан не зазіхнув на привілей porto franco Білгорода, а фортеця отримала відразу двох комендантів (пиркалаба) — одного призначали з Сучави, а іншого обирали "начальники" міста (Iorga 1 899: 87, 91). Відомо як мінімум три випадки облоги Білгорода османами та дві невдалі спроби десанту на березі Дністровського лиману в безпосередній близькості від міста. Всі ці операції можна пов'язати з чотирма етапами османської експансії на Білгород:
1) 1420 рік
2) 1454 рік
3) середина 1470-х,
4) 1484 рік, коли фортеця була взята військами султана Баезіда II.

Вежа No 25. Вид із заходу. Фото 1938-1939 роки.

Вежа No 25 під час реконструкції 1978 року.

2013

Західний фронт Бєлгородської фортеці: від цитаделі і до вежі No 21 (автор фотографії А. Тимошенко)

вид від цитаделі до вежі №20 (вежа "Пушкіна")

У турецькому підданстві місто опинилося з четвертої спроби в 1484 році після поразки молдавських військ від армії Баязида II (осм. بايزيد ثاني — Bâyezîd-i sânî, тур. İkinci Bayezid) (1447-1512), зміцнившого могутність Османської імперії за кошт ведення воєн з граничними державами. Завдяки туркам місто отримує нове ім'я — Аккерман (Білий камінь) і нову систему оборонних споруд в дусі часу.

Вид на фортецю із заходу. Рубіж XIX-XX століть.

Ділянка стику південної стіни барбакана з зовнішньої огорожею Торгового двору. Вид із заходу. Фото поч. XX століття.

Вежа №23

Водний барбакан, вежа No 23 і вежа No 11 — на одній лінії (автор фотографії А. Тимошенко)

У 1576 році відзначені якісь ремонтні роботи, проведені за розпорядженням султана Мурада III, характер і обсяг яких невідомий. Евлія Челебі також повідомляє в середині XVII століття про деякі роботи по "укріпленню" кріпосного ансамблю Мелек Ахмед пашею відповідно до наказу султана Мехмеда IV. Настільки ж невизначено звучать повідомлення письмових джерел щодо перебудов у фортеці й протягом XVIII століття. Не можна погодитися з тим, що на початку цього століття "з'являються земляні бастіони, побудовані французькими інженерами". Фортеця не відчувала масштабних перебудов і модернізацій до самого кінця XVIII століття.

Вежа No 23: внутрішні перекриття второго ярусу. Фото А. Красножон. І другий ярус вежі No 23: вид внутрішнього приміщення. Мал. 1926 г. (по Nicorescu).

Загальний вигляд на Торговий двір

У 1793 році зносяться бруствери майже на всіх вежах і стінах, розташованих з зовнішнього боку фортеці. Куртини північно-східного кута Військового двору посилені з зовні панциром з регулярної кладки. Закладаються деякі потерни, надбудовуються артилерійські амбразури на багатьох верхніх майданчиках куртин. З тильного боку стін з'являється валганг. Навколо вежі No 17 зводиться мурований панцир, який перетворив її в трапецієподібний в плані майданчик для артилерії.

Загальний вигляд на Торговий двір і Водний барбакан з півдня. Фото поч. XX століття.

Залишки водного барбакана

Водний барбакан і залишки вежі No 28. Вид із заходу. Фото Гр. Авакяна (?), 1929 рік.

До вежі No 15 прилаштовуються флангові крепіди. Скасовується тильна стіна башти No 8, зносяться три верхніх яруси. Куртина між нею і вежею No7 посилюється з зовнішньої сторони стіною. До вежі No 7 прилаштовують по фасам додаткові стінки для створення на верхньому майданчику двох артилерійських амбразур. У північно-східному секторі Військового двору шляхом добудови із зовнішнього боку збільшується міцність куртин на відрізку між вежами: No 2 і No 1. На верхньому майданчику куртини, між вежею No 1 і північно-східною вежею цитаделі, споруджуються артилерійські амбразури, з внутрішньої сторони стін зводиться валганг. У зв'язку зі створенням додаткового навантаження на перібол, в рові, під вежею No 1, до ескарпів прилаштовуються два контрфорси (No3, No4).

Залишки водного барбакана і примикаючої південної куртини після розкопок Міжнародної експедіціі 1999-2010 роки. (Фото А. Красножон)

Центральна частина Торгового двору. Вид з півдня. Фото 1920-х роки

Залишки вежі No 28 і південної стіни Водного барбакана. Фото Гр. Авакяна 1929 рік.

Вид на південний сектор Торгового двору. Фото початку XX століття.

Скасована "портова" вежа No29 перебудовується в артилерійську платформу («бастіон No 30"), де встановлена єдина гармата, яка спрямована в бік молу. На північній стіні "бастіону No 30" з'являється тетрактис зі старовинних гарматних ядер (Один з аргументів, чому ці ядра не могли з'явитися на стінах фортеці в епоху Баезіда II, після облоги, як символ воєнної перемоги, полягає в тому, що в більшості своїй вмуровані ядра — цілі, придатні для подальшого використання. Виробництво кожного з них — процес трудомісткий, особливо в Аккермані, де відсутні поклади міцних порід каменю. Тому використання ядер як декоративної прикраси фортеці в XV столітті видається сумнівним).

від на вежи №20-21-22

Вежа No 22 до реконструкцій: вид з боку Торгового двору. Фото початку XX століття. (По Репніков)

стіна між вежами №21 та №22

Такі ж ядра (або їх уламки), якими прикрашена кладка ескарпу, свідчать про повсюдний ремонт кам'яного одягу рову в даний період. Ці ж ядра, використані як кладочний матеріал, датують синхронним часом і цейхгаузи в Цивільному дворі (зокрема, споруду No III / 4), і артилерійський бруствер по всьому периметру його стін. Всі ці перебудови були спрямовані в основному на посилення мощі артилерійської оборони Білгородської (Аккерманської) фортеці.

Вежі №21-20

Вежа No 20: вид з південного сходу (фото А. Красножон)

Проект виражає щиру подяку Андрію Красножону за його дуже цікаву книгу "Фортеця Білгород (Аккерман) на Дністрі. Історія Будівництва", з якої використані старі фотографії до статті, та повідомляє, що в Білгороді-Дністровському 19 вересня 2018 року, в середу, о 15.00, в Краєзнавчому музеї (вул. Пушкіна, 17) відбудеться перша розширена презентація книги "Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор'я (XV-XVIII ст.)".

Продовження:

Частина 2

Частина 3

Частина 4

Частина 5

Частина 6

Частина 7

Джерела:

zabytki.in.ua

А. Красножон. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре. История Строительства.

dumskaya.net

Використині фотографії з колекцій О. К. Коломийченко та коллекції Т.И. Максимюка, а також з Фондів Білгород-Днестровского краєзнавчого музею.