Спадщина. Більче-Золоте. Храм-усипальниця Сапегів. Експедиція 2016 року.

Більче-Золоте знаходиться у Борщівському районі в декількох кілометрах на південь від траси Борщів – Тлусте. 
Люди тут жили здавна. Поблизу села виявлено найстаріше на Тернопіллі поселення середнього палеоліту, що має вік близько 50 тисяч років. На території сільради знайдено два поселення трипільської культури (одно з них – в печері Вертеба), скіфські поховання, поселення черняхівської і голіградської культур і, нарешті, залишки давньоруського городища, яке було оточене валами і ровами. Саме поблизу нього у XV столітті неподалік річки Серет виникло поселення із назвою Більче.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Перша документальна згадка про Більче відноситься до 1482 року. Існує місцева легенда, яка пояснює назву села від дівчини на ім'я Більча, що врятувала селян від злого пана, який обклав селян тяжкими податками. Більча, яку сватав за себе сам пан, вбила злого володаря, а саму рятівницю замурували живцем у кам'яну гору. 

В другій половині XVI століття село входило до Червоногородського повіту Подільського воєводства. Володіли ним магнати Язловецькі. Можливо, що саме вони на початку XVII століття звели в Більчому мурований замок для захисту від татар і турків (перша згадка про замок – 1646 рік). Та, укріплення не дуже справлялися зі своїми функціями: спустошливі напади продовжувалися і не давали гармонійно розвиватися містечку. З приєднанням Поділля до Австрії, коли остаточно зникла загроза турецьких набігів, замок почав занепадати, а згодом його взагалі дозволили розбирати на будівельне каміння. Окремі його рештки ще можна було побачити в першій половині ХХ століття. Остаточно замок припинив своє існування, коли у 70-х роках минулого століття засипали замкові пивниці.

З середини XVIII століття Більчем володіли Потоцькі: спочатку Теодор Потоцький, белзький воєвода, а після смерті останнього – його син Адам. За описами 1787 року земельні угіддя села разом з Монастирком становили 1817 моргів, у тому числі 402 морги орної землі, 583 морги лук і городів, мешкало 249 селянських родин, які володіли рештою земель, а усі чоловіки віком понад 14 років обов'язково мали відслужити у війську. За часів Потоцьких у Більчому було розбито парк, залишки якого збереглися до наших днів.

У 1854 році Більче на аукціоні у тодішнього власника графа Іполіта Дуніна-Козицького купує князь Адам Сапєга. Саме родини Сапєгів село зобов'язане своїми пам'ятками, які збереглися до сьогоднішнього дня. У 1866 році вони переплановують парк у ландшафтному стилі. На території парку воєвода віленський, гетьман та канцлер великий литовський Леон Сапєга зводить двоповерховий палац, використовуючи для цього замкове каміння. Сам палац був знищений під час Другої світової, а на його місці збудовано сільський клуб. Все, що залишилося від палацово-паркової архітектури – паркова брама при в'їзді до села з боку Борщова.

У 1890-х роках поселення отримує нову назву – Більче-Золоте, а заодно і статус містечка. Це було поштовхом для розвитку ремісництва та освіти: в містечку проживали ткачі, ковалі, теслярі, бляхарі та інші ремісники, а з 1900 року діяла трирічна загальноосвітня школа. Напевне, що на початку 90-х років ХІХ століття і був зведений в парку храм-усипальниця Сапєгів, який і сьогодні є головною окрасою села. Хоча реєстр місцевих пам'яток датує споруду 1839 роком, що, напевне, є помилкою. 

Відомо, що князь Леон помер саме тут, в своєму маєтку — 8 лютого 1893 року. Чи не була ця споруда придворною капличкою Сапєги за його життя — і усипальнею після його смерті? Була, була. Тут же було поховано й дочку князя Сапєги Ізабелу. Вічний спокій обом отримати не судилося: в 1950-=х рр. рештки батька і доньки було ексгумовано і перенесено на сільський цвинтар. Над новою могилою навіть поставили дерев'яний хрест — щоправда, без жодного на ньому напису.

Храм невеликий і більше нагадує капличку. Але залишає найтепліші враження: маленька балюстрадка, великі готичні вікна, черепичний дах та декілька родинних гербів Сапєгів надають храму неповторності. Приємно, що він не покинутий: нещодавно в ньому проведено реставрацію і сьогодні тут час от часу правлять службу греко-католики.

кадр з відео зі служби 

Джерела:

andy-travel.com.ua

castles.com.ua

youtube.com