Спадщина. Белз. Комплекс сакральних споруд урочища Замочок. Експедиція 2019 року.

На місті колишнього замку, в урочищі Замочок, сьогодні разташовується комлекс сакральних споруд — Церква св. Миколая (колишня латинська церква Пресвятої Діви Марії), каплиця Св. Валентина та Марийська вежа-дзвіниця. Церква будувалась з 1906 по 1911 роки на місці дерев'яної каплиці ім'я св. Вероніки, побудованої в середині XIX століття. Архітектором нового мурованого храму був Калікст Кшижановський, його збудовано у стилі модерн з елементами готики. Фасад асиметричний, вежа знаходиться праворуч від входу. У фасад вмуровано ядра, а поверх нього вибито напис "O Mario Matko Boza Ratuj Nas". У міжвоєнний період храм використовувався як гарнізонний. У 1933-1938 роках за проектом архітектора Вітольда Равського закінчено будівництво всього храмового комплексу. Зокрема у 1935 році постав новий польовий вівтар св. Валентина, у якому нині зберігається нова копія ікони. Польовий вівтар збудовано у стилі функціоналізму. У 1933 році було збудовано дзвіницю в стилі модерн з елементами романтизму. Вона двоярусна, цегляна, увінчана короною, чим нагадує шахову туру. На фасаді розміщено один з історичних гербів Белза — зображення грифона. Вежа достатньо добре збереглася. Хресна дорога була збудована останньою — у 1938 році. Вона складається з цегляних мурів з 14 станціями. Два задніх кути акцентовані наріжними капличками. З 1939 року, коли Белз, як і всю Польщу окупували Третій Рейх та СРСР, тут знаходився німецький прикордонний спостережний пункт. З 1951 року, коли Белз перейшов зі складу Польської Республіки до УРСР, тут розміщувався вже радянський прикордонний гарнізон. З 1991 року церкву передано православній громаді, відтоді вона отримала ім'я св. Миколи.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

А зараз поринемо в історию... В люстрації від 1765 року записано:”Від міста за кількасот кроків за рікою Белзці (Солокія) є окоп замку між валами, облитий водою і неприступний через болота, славний і вшанований уміщенням образу Пресвятої Діви Марії, що тепер славиться ласками в Ченстохові. Тепер на пам'ятку на тім окопі стоїть Костелик під покровом Пресвятої Діви Марії". 
Дерев'яний храм на початку XIX століття розібрала австрійська влада, а всередині XIX століття на його місці постала дерев'яна каплиця Св. Вероніки, яку 1911 року замінили на муровану. Нинішній храм у стилі історизуючого модерну постав 1926 року як гарнізонний. Зведений він за проектом львівського архітектора Калікста Крижановського. Романські та ґотичні ремінісценції у пластично-композиційному вирішенні споруди створюють враження давнього замку. Інтер'єр (до 1991) вкривали розписи, зокрема з зображенням сцен перенесення ікони Пресвятої Богородиці з Белза до Ченстохови.

До 550 – річчя вивезення образу на Замочку була побудована Марійська вежа у 1932 році, де зображено герб Белза і Белзької землі. У 1935-1938 роках костельний комплекс розбудував також львівський архітектор Вітольд Равський. У модерновому стилі була збудована каплиця Св. Валентина та цегляна огорожа з брамою і маленькими вежами, що нагадують оборонні мури.

2005 року тут встановлено лазерну копію Белзько – Ченстоховської Матері Божої. Громада польського міста Долгобичува відгукнулася на пропозицію белзької громади про повернення Образу до Белза, звідки він був узятий. Для створення копії Образу було віднайдено художника, наділеного правом виготовляти такі образи. Ним став долгобичівський художник Кшиштоф Кондратюк. 

За допомогою лазера з Образу у Ченстохові була знята копія малих розмірів і відтворена на образ, рівний первинному, вивезеному з Белза. Робота тривала рік, витрати взяла на себе громада Долгобичува. 11 грудня 2005 року образ урочисто припровадили до Белза. Він був посвячений українськими єпископами і встановлений на місце постійного перебування – у відреставровану каплицю Св.Валентина на Белзькому Замочку.

фото Віталій Іщук

P R E S S ===>>> and support us!

За твердженнями мистецтвознавців, Белзька ікона вважається однією з найдавніших марійських ікон в релігійній християнській іконографії. На початку XX століття Бухарєв в книзі "Житие святых" вказує, що "за преданієм" Белзьку ікону написав святий євангелист Лука. Ця легенда про створення Белзької ікони євангелистом Лукою, повторюється і в "Encyklopedii kоscielnej". Якось Лука був присутній на зборах апостольських євангелістів в Єрусалимі. Після зборів, за легендою, йому явилася Пресвята Діва Марія. Він вирішив намалювати її. Образ намальовано на кипарисовій дошці способом інкауст: восковими фарбами на крейдяній канві. Така фарба не приймає інших фарб, але не боїться води, олійних розчинів.

Цариця Олена, яка відкупила Образ, вивезла його до Константинополя, бо римляни переслідували перших християн. Образ зцілював людей і ходив по церквах Константинополя, а наостанку був залишений у церкві Св. Софії до 986 року. Отже, 656 років (330-986 роки) образ був у Константинополі. Коли київський князь Володимир Великий одружувався з візантійською царівною Анною, два брати її, Василь і Константин Порфірородні, подарували їй ікону Пресвятої Богородиці, яку тут називали Одигітрія. Одружившись, Володимир та Анна виїхали в Київ, взявши із собою ікону. ЇЇ поставили в Десятинній церкві і вона рахувалася приватною власністю руських князів. За Ярослава Мудрого було добудоване нове приміщення і в 1039 році образ перенесли в новозбудовану Десятинну церкву. Там вона пробула 254 роки.

За леґендою, цей Образ — єдиний з тодішньої дерев'яної церкви, що вціліл від пожежі під час нападу монгольської орди 1240 року. Спочатку Образ був на престолі у деревяній церкві св. Духа, пізніше було збудовано дерев'яний храм (ХІV століття) Пресвятої Діви Марії і Образ було перенесено туди.

У 1382 році намісник польського короля в Галичині князь Владислав Опольський вивозить Чудотворний Образ з Белза до польського міста Ченстохова, щоб "спасти" його від можливих повторних татарських набігів. Чому Владислав Опольський не зоставив Чудотворний образ у своєму замку Ополє, а помістив в Ясногурськім монастирі біля Ченстохови, розповідає одна із легенд: "Збройний почот вирушив у далеку дорогу. Під Ясною горою запряжені коні не могли рушити воза з місця. Увісні Опольському було сказано, що Образ повинен бути залишений на Ясній Горі під Ченстоховом. Так і було зроблено." Ікона була передана на збереження монахам ордену Паулінів. ЇЇ помістили в монастирський костел на Ясній Горі. Відтоді Ікона почала називатись "Ченстоховською". Вона стала національною святинею поляків, залишаючись національною святинею українців. У 1430 році реставраторами з Німеччини Ікона була реставрована олійними фарбами (на той час спосіб інкауст був призабутий), кипарисова дошка була замінена на липову ще в Белзі після монголо-татарської навали на місто.

1906. Старий дерев'яний храм...

1910. Новий мурований...

Ченстоховська (Белзька) ікона Божої Матері

фото початку ХХІ століття від Сергія Криниці показує нам, як виглядав храм на той час, до втручання православної громади в його зовнішній вид...

Джерела:

http://belz.com.ua/?action=places&whatplace=01

https://uk.wikipedia.org/wiki/Церква_святого_Миколи_(Белз)

https://uk.wikipedia.org/wiki/Ченстоховська_ікона_Божої_Матері

https://polona.pl/search/?query=Belz&filters=category:postcards,public:1,hasTextContent:0

https://ishchuk.net/Podorozhi/Ukraine/Lvivska/Sokalski/Belz/

https://haidamac.org.ua/2009/03/belz-arhitekturna-spadschyna-chastyna-1-zamochok/