Село виникло в один час із сусіднім Кострином. Першу церкву, присвячену Успінню пр. Богородиці, збудували з дерева в 1479 році на великому пагорбі при центральній дорозі. Ця церква згоріла (можливо, якраз тому це місце називають Згарищем), і тоді в 1707 році до Солі перевезли дерев'яну церкву бойківського стилю з галицького села Сянки.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: 
https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/588508.html

У 1751 році за священика Григорія Алексевича згадують дерев'яну церкву св. Михайла в посередньому стані, з двома дзвонами і кількома старими образами. За версією львівських реставраторів, теперішню дерев'яну церкву, що була збудована в Сянках на Львівщині в 1703 році як триверха, бойківського стилю, перевезли в Сіль разом з іконостасом чотирма парами волів у кінці XVIII ст. (ймовірно, в 1777). Згідно іншої — з Сянок церкву перенесли в 1707 році як бойківський дерев'яний храм. Можливо, церква ще якийсь час зберігала бойківські форми, але в 1834 році її перебудували. 

Церква отримала чотирисхилий дах, над бабинцем збудували невелику башту з бароковим завершенням, над вівтарем – мініатюрну вежу з конічним шатриком. Дах над центральним зрубом має значний вигин, чітко позначаючи місце, де колись височів центральний пірамідальний верх з заломами. Наву перекрили шатровим зрубом, перекриття бабинця і вівтаря плоскі. Над бабинцем облаштовано приміщення, через яке йдуть на хори. 

Опасання, що оперезує церкву з усіх боків, спирається на випуски вінців зрубів, а на головному фасаді – на чотири стовпи відкритого ґанку. А ось деякі розміри церкви в інтер'єрі: вівтарний зруб має довжину 3,3 м, ширину 4,35 м, висоту 3,5 м; нава – 5,82, 6,5 і 5 м; бабинець – 5,82, 4,4 і 2,78 м; зовні висота вежі становить 13 м; розмір вікон вівтаря – 0,5 на 0,5 м.

За пароха О. Даниловича в 1849 році підлогу було викладено плоским камінням. Зусиллями священика Михаила Лендєла в 1893 році зроблено ремонт церкви. Було замшено шинґлове покриття дахів, зароблено щілини у зрубах храму, збільшено вікна. М. Лендєл також згадує про дати, вирізані старослов'янськими літерами всередині та зовні на вівтарному зрубі. На думку священика, ці дати не мали ніякого відношення до часу спорудження церкви, а лише позначали роки попередніх ремонтів – 1750 та 1820. 

Роль іконостаса виконувало зібрання різних ікон. Так, апостольський ряд було подаровано з малоберезнянської церкви ЧСВВ (очевидно, монастирської) найімовірніше в 1707 pоку, намісна ікона св. Василя походила із Ставного, а п'ять пророків та інші ікони – з Сухого. Загальний колорит наближався до коричневого кольору. Вівтарний образ зображував зняття з хреста Ісуса Христа. Того ж 1893 році о. М. Лендєл організував виготовлення нового іконостаса. Вежа церкви несла два дзвони (один великий дзвін забрали під час Кошутової війни). Новий дзвін вагою 171 кг купили в 1898 році за 250 форинтів. Нині найдавнішим з трьох дзвонів є дзвін, відлитий Шандором Ласло в 1827 році.

У 1970-х роках розтесали вікна та церква була повністю ремонтована в інтер'єрі. Тоді ж розібрали старий іконостас і передали кудись у Росію. Зі старого різьблення збереглися лише царські врата, кивот і престол з балдахіном. Замінено також традиційні двері, що були припасовані до дерев'яного одвірка з арковим завершенням і легкою зубчастою насічкою.


360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті


На 1895 рік населення Солі складалося із 380 греко-католиків, 5 римо-католиків та 65 іудеїв. Церковну громаду очолювали дяк Сілард Андрашко, куратори Михайло Домище, Іван Тур, Іван Боборик, церківник Федір Тур. Зараз церква в опікуванні православної релігійної громади УПЦ. 

1929. Фото з книги Cirkevni pamatky na Podkarpatske Rusi Богуміла Вавроушека

1970. Гоберман Д. Н. Пам'ятники дерев'яної архітектури Закарпаття.

1971. Поп І.І., Поп Д.І. У горах та долинах Закарпаття. — М.: Мистецтво

1985. Пам'ятники містобудування та архітектури

1996. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття.

2006. Фото з сайту castles.com.ua

2008. Фото Olena krush

2017. Фото ікнтер'єру від Юрія Крилівця


Джерела:
https://www.pslava.info/SilS_CerkSvVasylja_2000CerkvyUkrajinyZakarpattja,115859.html
https://www.pslava.info/SilS_CerkSvVasylja,115855.html
http://derev.org.ua/zakarp/sil.htm
https://castles.com.ua/sil0.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Церква_святого_Василія_Великого_(Сіль)
http://decerkva.org.ua/zak/sil.html
https://go-to.rest/blog/cerkva-svjatogo-vasilja-v-seli-sil/
https://oda.carpathia.gov.ua/religion?page=3
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1397972120238239&set=p.1397972120238239&type=3


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.  

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина".


Підписуйтесь на сторінки проекту на:

Patreon
Twitter
Telegram
Instagram

 

 

ну як то так =))