Найраніші згадки про церкву походять з 1507 року. Привілеєм з 20 січня 1554 року королева Бона дозволила самбірським українцям збудувати храм в середмісті. На підставі цього привілею у 1558 році збудовано дерев'яну церкву завдяки старанням Перемишльського єпископа Антонія (Радивилівського), яка стояла до 1738 року. В цьому році за кошти Іллі та Олени Комарницьких, українських магнатів, власників багатьох самбірських сіл, що мали осідок в Радловичах (сучасна Ралівка) поруч з дерев'яною збудував сучасну муровану церкву. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...

У 1841 році її відновлено і помальовано, але довший час вона стояла без іконостасу. У 1855 році старанням тодішнього судового радника Михайла Качковського прибудовано нову захристію, у якій помістили портрети фундаторів. У 1865 році церкву розширили добудовою вівтаря, іконостас та престоли вирізьбив Михайло Федорчак з Пряшева, ікони малював маляр Яблонський. У 1886 році ікони та престоли обновив маляр Сисінський.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті


Наступна зовнішня обнова відбулася у 1893 році, а у 1894 церкву помальовано всередині мистцем Корнилом Устияновичем. За пароха о. Щавинського у 1900 році оздоблено захристію, до входу прибудовано пригінок, замінений пізніше на ґанок для відправ у ньому під час відпустів. 

У 1908 році з матеріалу розібраної плебанії підвищено дзвіницю, а у 1912 – до церкви добудовано дві бокові нави, в результаті чого вона значно розширилася. У 1935 році пройшла реставрація стінопису Корнила Устияновича та доповнення його новим здійснив маляр Володимир Запорізький, емігрант з Великої України.

В церкві знаходилась чудотворна ікона Богородиці. Чудотворною вона стала у 1727 році. До цього часу ікона перебувала в домі міщанки Олени Добрянської. Після першого чуда її перенесли до церкви, тоді ще дерев'яної, а відтак – до мурованої. За свідоцтвом Олени Добрянської цю ікону якийсь мандрівник залишив її у шваґра Івана Становича (Стамовича), міщанина самбірського (за інших джерел — привезли зі Сходу два грецькі купці). Після смерті останнього під час епідемії чуми у 1705 році ікона перейшла у спадок Добрянській.  

Саме в її домі на обличчі 15 вересня 1727 року і з'явилися вперше криваві сльози. Ікона Богородиці з деякими перервами плакала кривавими сльозами упродовж дев'яти місяців. Напередодні Першої світової війни ікона знову заплакала, її плач тривав дев'ять днів. З початком воєнних дій на території Галичини о. Франц Рабій, дослідник історії цієї ікони, вивіз її до Відня, а в 1915 році повернув на попереднє місце. Папа Римський Пій ХІ завдяки клопотанням о. Ф. Рабія дав дозвіл на коронацію Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Урочистість відбулася 26−28 серпня 1928 року. Акт коронації здійснив за дозволом Святішого Отця єпископ Йосафат (Коциловський).

У 1935 році під час ремонтно-реставраційних робіт під головним вівтарем було відкрито підземелля, в якому покояться тлінні останки фундаторів церкви Іллі та Олени Комарницьких, їхньої дочки Софії та Перемишльсько-Самбірського єпископа Атанасія (Шептицького), який помер у 1777 році в селі Страшевичі біля Самбора. 

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті


По другій світовій війні весь час була чинною як парафія Російської православної церкви. В радянські часи, зокрема в 60-х та 80-х роках проводилися реставраційні роботи в церкві. В 1996 році ікону Богородиці реставрували в майстерні Львівського музею історії релігії (реставратор Василь Боянівський). Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці після тривалої вимушеної перерви 23 лютого 1997 року повернулася на головний престол церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

поштівки початку ХХ століття...

У 2007 році під час реставраційних робіт в найстарішій церкві Самбора завалилася стяжка у бічному вівтарі. Тоді перед очами з'явилося підземелля бічної апсиди. У ньому лежали хаотично складені рештки людських кісток. На частині труни, яка дивом збереглася, доволі чіткий напис – 1710 рік. Фахівці дотримуються думки, що тут поховані священики, які в різні періоди служили в церкві, інші не відкидають версії про імовірні поховання у підземеллі за часів другої Світової війни.

1977. Фото М.І.Жарких.

1992. Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія.

1997. Фото М.І.Жарких.

Джерела:
https://www.pslava.info/SambirM_CerkRizdvaBogorodyci,207740.html
https://map.ugcc.ua/view/73-tserkva-rizdva-presvyatoy-bogorodytsi-m-sambir-lvivska-obl
https://polona.pl/search/?filters=keyword:%22Sambor_(Ukraina)%22,public:0
https://caritas-sde.org/zaproshuiemo-na-pishu-proshhu-do-chudotvornoi-ikoni-sambirskoi-bogomateri/

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.  

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина".


Підписуйтесь на сторінки проекту на:

Patreon
Twitter
Telegram
Instagram

 


ну як то так =))