Розташована на пагорбі, що підноситься над передмістям Києва — Куренівкою, в урочищі Дорогожичі (збереглося в назві сучасної вул. Дорогожицької). Тут сходилися дороги з Галича, Волині, Чернігова, Новгорода, Полоцька, Смоленська, місцевість ця була важливою в стратегічному відношенні на підступах до міста, нерідко служила ареною битв між питомими князями за київський престол. Захопивши передмісття (1139 г.) і оволодівши незабаром київським престолом, чернігівський князь Всеволод Ольгович заснував в Дорогожичі монастир.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту:
https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/588508.html
Близько 1150 року дружина Всеволода, княгиня Марія Мстиславівна, будує при монастирі Кирилівську церкву в пам'ять про чоловіка, котрий прийняв, як припускають, ім'я Кирила при постригу в ченці перед смертю. Надалі церква слугувала усипальницею чернігівської династії князів Ольговичів. Зокрема, у 1194 році там був похований герой "Слова о полку Ігоревім" — київський князь Святослав Всеволодовіч. В літописі Кирилівська церква вперше згадується під 1171 рик. XII-XIII ст. до церкви з півдня, півночі та заходу були прибудовані невеликі притвори, пізніше розібрані.
У 1605 році київський воєвода князь В. К. Острозький доручив ігумену В. Красовському оновити церкву і монастир. Під час ремонту було відновлено склепіння церкви (нижче початкових), колишні позакомарні перекриття були замінені чотирьохскатними дахами. При ігумені І. Монастирському (1687-1697 рр.) ведуться великі ремонтні роботи — перекривається дах, зводяться бічні чотири куполи, напівколони на фасадах замінюються пілястрами, фасади завершуються профільованим карнизом.
В церкви споруджується багатоярусний іконостас. Чергові перебудови церкви мали місце в середині XVIII ст. після пожежі 1734 року: над західним фасадом зводиться бароковий фронтон, фасади декорують ліпним орнаментом. З 1748 по 1760 роки дерев'яні монастирські споруди замінюються цегляними.
За проектом архіт. І. Г. Григоровича-Барського на північний захід від церкви будується триярусна дзвіниця (перший ярус — в'їзні ворота, другий — церква, третій — власне дзвіниця), територію монастиря обносять стіною з чотирма кутовими вежами, зводяться нові келії. У 1786 році Кирилівський монастир був скасований. На його території організована лікарня.
У 1860 році під штукатуркою був виявлен фресковий живопис XII ст. Фрески були розчищені і записані в 1881 -1884 роках олійним живописом під керівництвом А. В. Прахова. На ділянці, де були втрачені стародавні фрески, виконуються нові композиції, написані в техніці олійного живопису. У 1929 році Кирилівська церква була оголошена історико-культурним заповідником. У 1965 році вона стала філією Державного архітектурно-історичного заповідника "Софійський музей".
Церква складена з цегли-плінфи на вапняно-цемяночном растворе. Композіція Кирилівської церкви характерна для групи Києво-Чернігівських пам'ятників 30-80-х років XII ст. Це тринефний триапсидний шестистовпний хрестовокупольний храм спочатку з одним куполом і системою коробових склепінь. Фасади були розчленовані пілястрами з напівколонами і завершені профільованим карнизом з аркатурним орнаментом.
Після переробок церква прийняла форми, характерні для українського бароко. У нартексі збереглися стародавні аркасолії, в яких ще в середині XVII ст. стояли саркофаги князів Ольговичів. Тут же, в південній частині нартекса, була влаштована древня крещальня. Інтерьер церкви розписаний фресковим живописом середини XII в. і масляним живописом кінця XIX в. (робота художників Київської малювальної школи М. І. Мурашка під керівництвом А. В. Прахова і М. А. Врубеля). Винятковий інтерес представляють розпису XII в. в нартексі, південній апсиді, на пілонах.
Живопис XVII в. представлена портретом ігумена І. Монастирського, написаним маслом на пілоні південної стіни. Масляні розпису 80-1 років XIX ст. були зроблені на новій штукатурці в місцях втрати фрескок. Особливий інтерес представляють композиції, виконані М. А. Врубелем.
За радянських часів пам'ятник досліджували І. В. Моргілевський, Ю. С. Асєєв, Н. В. Холостенку. У 1954, 1965, 1968, 1976 роках були проведені поетапні реставраційні роботи. Давній фресковий живопис досліджувалася і частково реставрувалася в 1927 (Д. М. Кіплик), 1935 (П. І. Юкін), 1949-1954 рр. (Е. С. Мамолат, О. Ф. Плющ, Л. П. Калиниченко). В 1965-1980 роках повністю закінчена її реставрація (І. П. Дорофієнко, П. Я. Редько та ін.).
Від будівель Кирилівського монастиря XVIII ст. збереглися — сильно перебудована будівля келій, залишки стіни і одна з веж огорожі. Вежа цегляна оштукатурена кругла в плані. Покрита каркасним куполом зі шпилем. Стіни завершені високим профільованим карнизом. Із західного боку до башти примикає невелика ділянка монастирської стіни, завершена ідентичним карнизом. Кирилівська церква — видатний пам'ятник давньоруського зодчества. Унікальний ансамбль фрескового розпису XII в. і розпису худож. М. А. Врубеля мають велике значення в історії українського мистецтва.
погляд на останок
панорами з середини церкви дивимось тут
Джерело:
"Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР", Том 1, стр. 85-86.
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина".
Підписуйтесь на сторінки проекту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
ну як то так =))
