Cпадщина. Кохавина. Монастир св. Герарда Згромадження редемптористів. Зовні. Експедиція 2018 року.

Почнемо з легенди, в якій як і годиться, фігурують незрозумілі з'яви високоповажним панам. Отже, кажуть, в 1646 році пані Анна Войнаковська їхала кіньми до міста Жидачева зі своєї батьківщини Руди. І раптом на дубі в кохавинському ліску, через який вела багниста дорога (а дуби тут ще ті, кремезні та міцні), побачила начебто образ діви Марії (розміром 70 на 100 см, початок XVII століття, чудова копія відомого образу Марії Сніжної). Четвірка коней впала перед незрозумілою з'явою на свої кінські коліна. Анна побачила, що не все так просто. Тим більш, навколо зображення в лісі палали свічки. Вона взялася молитися, візник – теж. О диво, коні раптом витягли карету з багна!
Войнаковська розповіла про це ксьондзу. Ксьондз повів до лісу людей. Мельник Коробка заліз на дуба, щоб зняти образ – але невідомою силою був скинутий на землю, хоча не відчув болю. Більше охочих зняти образ не було.
Невдовзі поголос про чудернацькі події поширився краєм. Про це навіть було написано в рудецьких міських книгах. Войнаковська хутенько перенесла за допомогою місцевого пароха ікону до себе в маєток, в сусіднє містечко Руда. При чому несли шанобливо, з усіма почестями. Не на той образ напали! Розписана дошка тричі поверталася до свого улюбленого дуба, причому в першу ж ніч після перенесення.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

просуваючись через село, вже здалеку бачимо шпиль дзвіниці — нам туди...

заглянемо на подвір'я

Аж в 1680 році на місці того дуба зводять дерев'яну каплицю (там капличка стоїть і дотепер). Кошти на неї дав київський воєвода Євстафій Виготський (теж пов'язаний з Рудою) та його дружина Тереза. Прочани клякнуть біля образу та п'ють воду з джерела біля каплиці. Львівський архієпископ Костянтин Ліпський дозволяє (хм) зняти з дуба образ, який ніхто не рухав більш як 30 років. Чудеса починають свій відлік.
Для такого образу потрібен охоронець. Для пароха поблизу зводять будинок. Невдовзі по тому неподалік (якраз десь між сучасним храмом та каплицею) будується і гарний дерев'яний храм Вознесення Діви Марії – на кошти паломників. Відправлялося в тому храмі двічі на тиждень. Потік пілігримів не висихав ні восени, ні взимку. Так навколо образу народився новий населений пункт – село Кохавина (іноді зустрічається форма Кохавино).

головна прикраса цього місця та ціль нашого відвідування — Храм Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ

обійдемо його навкруги

Документальне свідчення можна знайти у парафіяльній хроніці Кохавинської церкви з 1927-1931 років, де читаємо таке: "Ця ікона намальована на дубовій дошці, гарно обробленій, один лікоть ширини та один і три четвертих ліктя довжини (56/82 см). На іконі зображена Пречиста Діва Марія, яка тримає на лівій руці Дитятко Ісуса, внизу напис латинською мовою "O MATER DEI ELECTA ESTO NOBIS VIA RECTA" (О Мати Божа, вибрана, Ти є нашою прямою дорогою до Бога). Ікона від прадавніх часів знаходилася при дорозі, яка проходила з міста Жидачева до міста Руди, на старому дуплавому дубі в кохавинському лісочку, біля заїзду. Ця гарна ікона, як також чудове місце, привертали увагу подорожніх та навколишніх мешканців. Хто тільки проходив повз це місце, зупиняючись, заносив молитву чи коротке побожне зітхання, прославляючи Царицю Неба, дивлячись на Її образ та просячи Її заступництва на дальшу подорож. І Господь Бог за молитвами Пресвятої Богородиці не одного подорожнього на цьому місці вислуховував і в труднощах потішав. На жаль, невідомо, хто намалював ікону і встановив її на тому місці…"
А тепер простежимо, як проходило становлення цього благодатного місця…

відновлення йде, мабуть, не так швидко, як хотілось би, але просування вперед є, і це не може не тішити...

Невдовзі місцеві жителі на місці дуба звели дерев'яну каплицю (вона стоїть там дотепер, щоправда, вже мурована). Кошти на неї пожертвував київський воєвода Євстафій Виговський (очевидно, син гетьмана Івана) та його дружина Тереза.
Сюди 1680 року і перенесли образ. Дозвіл на це, після більш аніж 30 років, дав архиєпископ Львівський Костянтин Ліпський (в історичній довідці отців редемптористів Констанцій Липський). На урочистість з нагоди перенесення прибуло дуже багато прочан. Відтоді це місце стає центром безперервного паломництва вірян. Тоді ж починають свій відлік чудесні зцілення.

Минуло дуже мало часу і завдяки багатьом молитвам та чудам, які постійно відбувалися тут, ця місцина здобула величезну славу. Прочани не покидали її, вимолюючи ласки в Богородиці та п'ючи цілющу воду з джерела біля каплички. Людський потік не всихав у жодну пору року. Невдовзі деякі паломники оселяються біля каплиці назавжди, проводячи пустельницьке життя, посвячуючись молитві. Дехто з них почав зводити неподалік свої хатини. Таким чином виросло невеличке поселення, назване Кохавино.

Розголос про чудодійну силу ікони розноситься по всій околиці. У 1740 році прибуває церковна комісія, яка зібрала від людей, що присягнули на Біблії, свідчення про чудесні оздоровлення.

Через сім років з дозволу архиєпископа Ігнатія Вижицького (у деяких джерелах його іменують Миколаєм) сюди спровадили отців кармелітів. Тоді ж постала монастирська оселя. А вже наступного року власник містечка Руда Костянтин Виговський починає будувати новий дерев'яний храм Вознесіння, щоби в ньому помістити ікону Кохавинської Матері Божої.

Нарешті 12 травня 1755 року архиєпископ Вижицький спорядив ще одну спеціальну комісію для детального вивчення справи, пов'язаної з визнанням чудотворної ікони. Було опитано 24 свідки, які спершу бралися до сповіді та причастя, а потім склали присягу про правдивість своїх свідчень. Ось декілька з них.

Казимир Смоленський із села Крупсько, що біля Роздолу, свідчив про загоєння ран на ногах, котрі довго не гоїлися.

Антоній Ропачевський, мешканець Стрия, розповів про чудесне оздоровлення трилітнього сина, який захворів на важку форму віспи.

Катерина Бладкевич, мешканка Руди, під час сну придушила своїм тілом семиденного синочка, який вже не подавав ознак життя. Перелякана мати у відчаї та сльозах вдалася до помочі Матері Божої Кохавинської, і крихітка вижила.

Також члени комісії заслухали й занотували дані про дивне світло навколо образу та про чудесне воскресіння вже похололого семирічного сина Катерини Кревжелевської. Навіть сам 74-річний хорунжий Костянтин Виговський зізнався, що завдяки опіці цієї ікони він "…з семи війн вийшов без пошкоджень. Коней під ним кулі вбивали та навіть попадали в підковки чобіт, але жодна з них його навіть не дряпнула" (З книги М. Чермінського "Kochawina w przaszlosci i dobie obecnej" – "Кохавина в минувшину та добу теперішню").

Хоча навколо храму і викопано невеликий водовідвідний канальчик, в підвалах дуже сиро і ноги провалюються в землю по самі щиколотки...

На підставі всіх свідчень і остаточних актів 26 травня 1755 року архиєпископ Вижицький проголошує ікону Матері Божої Кохавинської чудотворною. А вже 22 червня (інші джерела вказують на 27-те число цього ж місяця), у перший день Зелених Свят за православним календарем, він особисто завітав на перенесення святині з каплиці до новозбудованої церкви. Відбувалася церемонія з величезними почестями за участю католиків трьох обрядів: латинського, візантійського та вірменського. Урочисту Літургію очолив єпископ Львівський Лев Шептицький (згодом митрополит), приїхавши спеціально зі Львова разом зі своїм хором.
До приходу на ці землі австрійської влади лишалося 17 років. Австріяки не дуже церемонилися ані з нашими замками, ані з монастирями. У 1780 році цісар Йосиф наказує ліквідувати кохавинську кармелітську оселю, а храм, каплицю і плебанію передати парафії Руди. Як на те, в рудянському храмі виникла пожежа. Довелося відновлювати попередню парафію.

Частина друга
Частина третя

Джерела:

hnizdychiv.org.ua

castles.com.ua

pslava.info

haidamac.org.ua

polona.pl

nac.gov.pl

artinfo.pl

allegro.pl