Задовго до того, як у двері людини стукають озброєні люди в масках, а в ізоляторах починають застосовувати насилля, в суспільстві запускається інший, не менш руйнівний механізм — системна дегуманізація. До такого висновку дійшли учасники паралельного заходу «Від стигматизації до жорстокого поводження: уроки Росії та інших країн, ранні ознаки небезпеки, людська гідність і запобігання жорстокому поводженню», організованого Глобальним дослідницьким центром (ГДЦ) «АЛЛАТРА» в рамках третього Додаткової наради ОБСЄ з людського виміру у Відні.

Як журналістка, яка спостерігає за тим, як трансформується поле прав людини в останні роки, я не могла оминути увагою цю дискусію. Експерти, юристи та очевидці з різних куточків світу зібралися разом, щоб обговорити незручну, але життєво важливу тему: в який саме момент соціальна стигматизація перетворюється на прямий системний ризик для життя і свободи?

Від слів до репресій: анатомія руйнування

Відкриваючи захід, юрист і представник ГДЦ «АЛЛАТРА» Владімір Іванов одразу задав глибокий і тверезий тон дискусії. За його словами, історія і сучасна міжнародна практика вчать нас головному: тяжкі порушення фундаментальних свобод рідко починаються з фізичного насилля.

«Усе починається зі слів. З інституційних ярликів, — підкреслив Владімір Іванов. — Шлях від риторики до жорстокого поводження слідує певній схемі. Усе починається з цілеспрямованого навішування стигматизуючих ярликів. Коли громадські діячі або підконтрольні державі ЗМІ систематично клеймують будь-яку громадську організацію, духовний рух або групу меншин як „підривну“, „антисуспільну“, „культ“ або „секту“, мета цього — дегуманізація».

Філософ права і фахівець із федералізму з Італії Альберто Конту у своєму відеозверненні підтримав цю думку, наголосивши на небезпеці так званого «кримінального права підозр». Він нагадав, що фундаментальні права існують ще до легітимності держави, а реальний захист громадян залежить не від гарних декларацій на папері, а від повсякденної практики судів і поліції.

Особисті історії: коли волонтерство прирівнюють до злочину

Мабуть, найемоційнішим моментом зустрічі стало анонімне свідчення колишньої волонтерки громадянської платформи «АЛЛАТРА» з Росії. За освітою геолог і геофізик, вона займалася аналізом кліматичних даних та організацією наукових конференцій. Однак мирна діяльність щодо інформування про екологічні проблеми зіткнулася з жорстоким опором системи.

«Наша наукова робота базувалася на дослідженнях провідних світових інститутів і незалежних наукових джерелах, — поділилася вона. — Але нас навмисно клеймували „деструктивною сектами“ та „апокаліптичним культом“ — не тому, щоб ці ярлики відображали реальність, а просто щоб виліпити з нас образ ворога».

Після того як у серпні 2023 року організацію визнали «небажаною», а згодом — «екстремістською», в оселях колишніх волонтерів прокотилася хвиля жорстких силовиків-рейдів.

«5 червня 2024 року о 6:30 ранку в мою квартиру вломилася група приблизно з 15 осіб... Вони діяли так, наче проводили затримання особливо небезпечного злочинця, — розповіла свідкиня. — Мій адвокат дав мені чітке попередження: „Не повертайся. Тебе затримають і посадять... Для таких людей, як ми, повернення додому означає тюремне ув'язнення“.

Транснаціональні репресії та глобальна павутина дезінформації

Про масштаб проблеми свідчить і той факт, що з подібними методами тиску стикаються не лише волонтери екоініціатив, а й інші спільноти. Леош Стрнад, представник Асоціації Фалунь Дафа в Чехії, звернув увагу присутніх на феномен транснаціональних репресій. За його словами, переслідування духовних практик і культурних інститутів (таких як колектив ShenYun Performing Arts) давно вийшли за межі однієї країни.

„Катування майже ніколи не починаються в слідчому ізоляторі, — зазначив Леош Стрнад. — Вони починаються тоді, коли якусь групу зображують небезпечною, ірраціональною, нелояльною і недостойною захисту... Погрозу вибуху не потрібно виконувати, щоб налякати директора театру. Судовий позов не обов'язково вигравати, щоб забрати ресурси та завдати миттєвої репутаційної шкоди“.

Продовжуючи тему міжнародних зв'язків, Марія Анапрейчик (ГДЦ „АЛЛАТРА“) вказала на існування скоординованих мереж антикультового спрямування, які просувають зручні для авторитарних режимів наративи далеко за їхніми межами. За її словами, коли демократичні суспільства потурають таким методам, вони ризикують імпортувати чужі інструменти придушення громадянського простору.

Від прихованого насильства до „інформаційного тероризму“

Особливий фокус на системності проблеми зробила юристка, правозахисниця та колишня співробітниця правоохоронних органів із Латвії Євгенія Малєцька. У своєму виступі вона представила концепцію „інформаційного тероризму“, пояснивши, що фізичному насиллю завжди передує глибока інформаційна підготовка.

„Будь-якій фізичній ескалації завжди передує етап інформаційного тероризму, — пояснила Євгенія Малєцька. — Задовго до першого пострілу запускається механізм когнітивної дестабілізації та руйнування психологічного імунітету суспільства... Інформаційний тероризм змінює моральний клімат у країні настільки, що дискримінація, переслідування або репресії проти цільової групи починають здаватися виправданими або навіть необхідними для порятунку держави“.

Вона закликала міжнародну спільноту визнати інформаційний тероризм самостійним складом злочину, щоб правоохоронні органи могли припиняти дегуманізацію та цькування ще на ранній стадії, не чекаючи трагічних фізичних наслідків.

Погляд у майбутнє: де шукати захист?

Дискусія у Відні показала: проблема стигматизації та руйнування громадянського простору перестала бути локальним болем окремих активістів. Це глобальний виклик для верховенства права.

Як зазначила у своєму виступі політологиня з Бельгії доктор Аїша Баша, аналізуючи інституційні бар'єри на прикладі своєї країни, невідповідність між гучними деклараціями про толерантність і реальним доступом до прав для різних груп населення підриває довіру до всього суспільного договору.

Учасники паралельного заходу зійшлися на думці, що превентивний захист прав людини сьогодні потребує нового інструментарію. Недостатньо просто фіксувати факти насилля — необхідно вчасно розпізнавати тривожні сигнали на етапі, коли лунають перші стигматизуючі ярлики, захищаючи людську гідність від ескалації ненависті.