Той, хто не знає мови, ніколи не зрозуміє — чому в російскій армії «патєрі», а в українській «втрати».
Бо «патєрі» плануються заздалегідь та закладуються в кошторис війни, доки ці люди ще навіть живі. А втрата — це горе, яке завжди приходить до хати без попередження.
Тому росіяни своїх «тіряют», як шеляги крізь діряву кишеню, а ми своїх втрачаємо, як кохання, щастя та спокій.
