СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРНИМИ ПРОЄКТАМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

На цій сторінці мною публікувалися тексти, які оприлюднювала без наголошення на тому, що маю науковий ступінь і досвід з різних наукових сфер діяльності — отримала декілька перекваліфікацій, у тому числі з проєктно-інформаційної діяльності у зниклому навчальному закладі «Академія муніципального управління». Представлений текст був наміром підтвердження моєї спеціалізації з державного управління та з розкриттям нагальних проблем у сфері культурного проєктування під час війни. Текст підготовлений у вересні цього року (02.09.24 р.) за усіма вимогами до колективних монографій і мав бути частиною наукового збірника, але фінансова оплата та суміщення з іншою творчо-педагогічною спеціалізацією не дозволили вчасно опублікувати цей текст для науковців профільного кола спеціалістів. Тому, оприлюднюю свою авторську розробку з аналітичним нововведенням та з цитуванням професійної літератури без адаптації до широкої аудиторії. Цей сайт, прикро зазначити, не виправдав довіри, оскільки корегування переглядами відбувається несанкціоновано.

Ілюстрація до тексту: Моя власна робота «Соняхи», 2021 рік. Дивуюсь, як тоді малювала у національних кольорах, не дивлячись на інертний інтерес до пролонгації цієї теми, малювала з власним розумінням проблематики «Колористики в дизайні», яку вперше викладала у 2019-му році, висловлюю за це подяку Євгену Антоновичу. У цьому році вперше розпочала викладати дисципліну «Національна колористика в дизайні», яку люб'язно започаткувала Іванна Павельчук, викладала з популяризацією цієї проблематики із винесенням головних професійних моментів здебільшого для доморощених дизайнерів з видавництв, бо любов до Батьківщині проявляється у щирості та відкритості, а не у лобіюванні без дозволу перехопленої інформації. При викладанні свого авторського курсу в межах своєї науково-педагогічної тематики, яку мені затвердили в Національній Академії Педагогічних наук України задля розробки державного впровадження комунікативно-педагогічних навичок при підготовці майбутніх фахівців зі спеціальності дизайн,поступово опановувала специфіку застосування національних кольорів, яку ніхто не затвердив і публічно деякі професійні моменти виводила на цій сторінці. Маючи досвід наукової перевірки інформації, можу запевнити, інформація, яка публікувалася з цього року і на цій сторінці — це абсолютно ексклюзивне проведення дотичного впровадження тематики візуально-комунікативного розуміння кольору для допомоги здебільшого студентам профільних закладів.

Також висловлюю вдячність Оболонському відділу культури за інтернет-зв'язок, оскільки доступ до мого домашнього інтернет-ресурсу був зовнішньо заблокований рівно у березні 2023-го року.

ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ПРОЄКТУВАННЯ

ЗОВНІШНЬО-УПРАВЛІНСЬКОГО ОРІЄНТИРУ КУЛЬТУРОЗНАЧИМОЇ СФЕРИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ільницька Л. 

Вступ

Культурозначимі процеси соціокультурного спрямування слугують показником осягненого колективного розвитку крізь виконання перевищеного очікування стратегічного кризового управління. Вага слушного розповсюдження ідейного змісту воєнної готовності, при узгодженому стратегічному наповненні, відображає різнополюсність результативної стратегічності при відносному балансі вже укладеного до повномасштабного вторгнення плану втілення ареально-ланкових відділів культурного підпорядкування місцевого значення. Це оприлюднює важливість аналізу законодавчої системної основи, що впливає на службово дотриманий зміст регламентування галузі з переіндексованим способом системної відповідальності. Активний орієнтир оприлюднення викликів у організованих заходах, що відбивають загально укорінений баланс державницького нагляду, відлунює характером нормативного включення у функціональну приналежність зовсім іншої стимулюючої просвітницької необхідності демонструвати у підпорядкованих об'єктах культурно-мистецького призначення не емоційний зміст багатозначної творчості, а запит історичної ваги по відношенню до безпекової та мілітаризованої приналежності питомої вимоги підтримувати державницьку позицію міцного опору. Важливим залишається управлінський характер системних зв'язків збереження виведення нормативного нагляду документотворення у тих же межах персоніфікованої відповідальності. Актуалізація цього відомчого змісту на рівні культурної об'єктивації організаційного виміру відображає збережену збалансовану узгодженість, що була сформованою у довоєнний час затвердження планового сходження до реалізації поступальної мистецької мети цивілізаційної органічності з підкресленим визнанням причетності до світового еволюціонування закономірного творчого різнопланового насичення.

Обставини зовнішніх викликів, що обмежують заданий вектор планового проєктування стабільної пролонгації нарощування науково-технологічного обсягу інноваційності, спричиняють редукціонізм будь-яких рішень до осьового параметру набутого державницького підходу наріжної актуалізації обачного поступу впровадження.

Інваріанти проведення реконструкції багатофункціонального схоплення полімодальних значень виверення оптимального курсу нормативного проєктування при короткотривалому проведенні аналізу супутніх важелів призначення виявляють доступність державницького розкриття первинно закріплених складових неухильного дотримання узгодженого превентивного задіяння не багатокомплексності формуючого цілепокладання додаткового унормування нестандартного проходження періоду екстреного реагування на підступні виклики війни в управлінні, а наголошенні на багатозначності закладених дороговказів основного напрямку виконання культурозначимої програми базового підпорядкування конструктивності.

1. Складність нормативного проєктування положень

культурозначимої сфери в обставинах війни

Ставлення до загрозливих впливів війни на рушійні сили державотворення обумовлюється ризиковими обставинами критично виникаючих потреб у всебічно переформатованому набутті обмеженого вибору управлінських напрямків перекоординації у відповідності до нагальності. Оскільки стратегічна місія сприяння повсякденному нарощуванню гарантованих можливостей проявляти найкращий людський потенціал для примноження вагомого ресурсу країни перенаправляється на формування опору та боротьби, то типізоване призначення складання документизованої нормативності для функціонування упорядкованої визначеності вже не є пріоритетним масштабним планом управлінської роботи. Таку редукцію до статутної пропорційності втручання у хід протиескалаційного навантаження на визначену систему проєктно-нормативними уточненнями потрібно додавати до кожного масового зовнішнього виклику, що потенційно може диверсифікувати структурність гнучкої модуляції системності. Альфа і омега моніторингового рівня оприлюднення дотримання ефективного функціонування системи, навіть у мирний час, оптимальності залучення процесів нормативного проєктування – це баланс зорганізованого положення системності, коли «внутрішнє середовище визначають внутрішні фактори»1 і навпаки. Отже, нормативність проєктних рішень закріплює очевидний взаємозв'язок рушійного сенсу узгодження положень та підпорядкування заданих процесів руху системи. Довгоочікувані політичні рішення, що пов'язані із зовнішнім впливом, переходять на рівень складання уніфікованої проєктності нормативного ряду лише після накопиченого внутрішнього ресурсу доєднання до вже збалансованого організаційного розгалуження. Тобто під час воєнного стану такий планомірний інструмент корегуючого налаштування, наприклад на інформаційну інноваційність оптимізації управлінських важелів, лише підкреслює впорядкований устрій реагування на актуальний цивілізаційний запит, що сприяє поліпшенню потенційної якості господарювання. Проте, під час воєнної агресії, яка для системності оцінюється посилюваними зовнішніми факторами підвищеної небезпеки, такий перспективний напрям внутрішньої роботи, як нормативне проєктування, ускладнює швидкісне схоплення вже не стільки у класичному розумінні факторів, як зовнішніх викликів, а вже пригальмовуючих ситуативних епіцентрів постійного реагування цілісних поступів внутрішнього середовища організаційної моделі.

Зазначений супровід нез'ясованих наслідків апелювання до нормативного проєктування при зовнішньому натиску з небезпекою для усіх мешканців країни посилює вірогідність стабільно існуючої непрямої дії факторів дестабілізації системної узгодженості. Рівень зовнішнього впливу, як стабільного показника спроможності застосування внутрішніх факторів, не для воєнного стану управління проявляє спосіб реагування на події, що входять до кола державних інтересів. Також до непрямих дій зовнішнього середовища у корегувальній площині постійного зацікавлення безпосередньо мають відношення, як формулюють цю модуляцію змінювальних факторів цивілізаційного відбору О. Кузьмін та О. Мельник за диспозицією «соціокультурних обставин»2. Це широке умовивідне вирішення хоча би показників «кореляційного реагування» полягає у цивілізаційних маркерах руху мистецтва, або складових художнього вектору повноцінного розвитку, до якого відноситься, наприклад і колір. Таким чином, соціокультурні обставини відображають гнучкість системного реагування у прийнятті зворотної відповіді у бік нарощуваної на світовому рівні мистецької місії. Саме заходи поетапного застосування нормативного проєктування у культурозначимій сфері зазвичай у рівномірній площині погодження пролонгують зволікаючий поступ замість характерного мистецького розкриття колаборативного відтворення «світового принципу культурної співмірності». Відтак, у 2022-му році відбулося дивовижне визнання кольорів державного прапору України на високому світовому рівні, важливо також, що це реалізувалося під час жорстокого початку повномасштабного вторгнення. Проте, тодішня зовнішня ініціатива-підтримка на міжнародному рівні України від Міжнародного Інституту Кольору не знайшла внутрішнього підхоплення та своєчасної культурозначимої відповіді, окрім науково-педагогічного ініціювання особистісного спрямування задля потрібного братерського потискання кваліфікованої відповіді3. Яким же нормативним проєктуванням слід було визначати ступінь зрозумілого й патріотичного внутрішнього схвалення, якщо жодна мистецька інституція не підтримала науковий відгук на випередження при обов'язковій на даний час зовнішній заявці непрямого цивілізаційного впливу конкурентного визнання кожної країни на оприлюднення культурних позицій власної міжнародної своєрідності у топовому кольорі затвердженому за правилами класифікаційного міжнародного впорядкування? Цей історичний випадок пригальмованого озирання при невпевненому розумінні зовнішнього ініціативного наміру розкриває характерний плин стабільного культурозначимого прийняття, навіть не рішень, а фактів важливого, співмірного з іншими країнами, необумовленого значення зовнішньої дії соціокультурних обставин при рівномірній кореляції цивілізаційного руху вперед. Зрештою, неочікувана та сучасна реакція з приводу присвоєння українським кольорам всесвітньо культурозначимого статусу на внутрішньому системному сприйнятті сформувалася, скажімо, як «непрямий заохочувальний намір», який застигнув і проявив непідготовлений потенціал слушних факторів уваги та заклику до міжнародної культурної програми підтримки у нетривіальну площину константного та проєктного мислення внутрішньо колективного схвалення кольорознавчої ініціативи, доцільного вивчення якої ніхто системно не приділяв консенсусно схвальної норми підтвердження. Таким чином, проігнорувавши зовнішній ініціативно-невимушений запит специфічного колірно-культурологічного діалогу, тим самим відсунувши внутрішній ступінь у цій рідкісній та напрочуд сучасній царині до непримітного висвітлення вузько фахового рівня, зона рівноцінного наведення мостів, як міжнародного конкурентного поступу посиленої уваги, залишилася у вакуумному дезорієнтирі. Тому, із значною зупинкою у часі, опісля затвердження, поза нормативними міжнародними правилами, українських патріотичних кольорів, як особливих для колірного збереження історичних якостей боротьби за свободу, масова внутрішня увага окремих корпоративних груп до кольору вийшла із поля зору зовнішнього діалогу. Відтак, внутрішня ініціатива постійного дублювання ключових термінологічних складових кольорознавства у публічному мовленні, художній творчості з нарощуванням виставкових та видавничих заходів під час воєнних дій та без потрібного поля фіксації функціальної приналежності пізнавальної основи кодифікації вузькопрофільного контексту підкреслювала все той же утворений дисбаланс пропущеної відповіді на невідоме для нашої культури зовнішнє захоплення мужністю у вигляді колірного схвалення у акцентуванні на патріотичному сприянні. Назви деяких експозиційних заходів, що відбувалися під час перших років повномасштабного вторгнення: «Колір має мрію», дві виставки «Екзистенція кольору», «Поет кольору Г. Світлицький», «Колір як мова», «Почути колір» – вказують на випадкові уявлення певних творчих груп з приводу показового тлумачення вже давно сформованого класичного та непорушного знання про колір. При таких умовах недосвідченості збирається суперечлива площина накопиченого внутрішнього матеріалу, що демонструє на зовні часткові або вибіркові варіації суперечливості. Тобто очікувати зовнішнього відгуку резонансного мистецького діалогу в цій площині вивернутого витлумачення усталених колірних норм вже буде складно.

Тим не менш, в рамках історико-мистецтвознавчого аналізу встановлюються підтвердження, що періодично виникали етапи анти консенсусного ставлення до застосування незмінних колірних положень, як показників естетичного налаштування на реалізацію закладеної у кольорах гармонії у системній єдності. Перегини відтворення стереотипного дисбалансу поширення «колірних диспропорцій» італійський дослідник Бруно Мунарі у 1960-х роках ХХ-го століття зазначає наступним чином: «існували періоди, коли всі кольори були тьмяними; періоди, у яких присутньою була вся кольорова палітра, періоди, коли вона зводилася до трьох-чотирьох кольорів, у наш же час завдяки хімії, пластмасам й іншим винаходам у сфері кольорів панує хаос»4. Однак, цей характерний перебіг виведення на повсякденну орбіту кольорів не позначався спробами змінити продуктивну основу професійного спілкування з приводу колірного місцезнаходження з намаганням сполучати теоретичну складність обґрунтування рідкісного колірного напрямку наочного розуміння, наприклад з особливостями комунікативності колірного сходження, з виставковим процесом індивідуальних мистецьких набутків. Разом з тим, вітчизняні нововведення у царині розвитку кольорознавства залишаючись внутрішньо не визнаними однозначно не координуються у світовому просторі цього напрямку думку. Таким чином, український винахід «кольоропису» Флоріана Юр'єва міг би слугувати безпрецедентним провідником до міжнародного цивілізаційного зібрання відкриттів колірного бачення. Натомість, залучаючи проєктно вершинну мету «кольоропису» до «творчопису» поза науково-творчими досягненнями Флоріана Юр'єва у розриві поколінь все той же системний дисбаланс, але нижчого структурного рівня проявляє відкидання перспективного проведення моніторингу стратегічних зацікавлень для успішної пролонгації культурозначимого зовнішнього діалогу.

Відтак, наголошуючи на непрямих впливових діях світової спільноти в ініціативній зовнішній підтримці, які привідкривають реальний внутрішній механізм скерованого відгуку на міждержавні наміри, попередньо обґрунтовувався на прикладах застосування кольорознавчих норм у вибіркових внутрішніх диспропорціях з реакціями на зовнішні дії. Таким чином, протилежне цивілізаційним підходам витлумачення природи кольору з додатковим непрямим нахилом заперечення істинного положення речей відсторонює пріоритетні норми підтримки потенційно зацікавлених для європейського культурозначимого рівня фахових ідей високого внутрішнього потенціалу. Вочевидь, що зрозуміла складність зовнішнього середовища у кожній конкретній культурозначимій ситуації дескриптується за галузевим показником функціональної своєрідності. Проте, ініціативна площина зовнішнього пріоритету надання кольорам українського прапору особливої ваги при затвердженні статусних координат під час воєнних дій, вказує на такі характеристики, як «рухомість та динамічність зовнішнього середовища», але внутрішня непослідовність розкриває таку характерну рису, на яку звертають увагу О. Кузьмін та О. Мельник, як «невизначеність зовнішнього середовища»5. З приводу площини невизначеності, яка виявляє протилежну пропорційну оцінку на непрямі фактори адресної екстраполяції, то системне налагодження «балансуючих домінант» відтворює амплітуду наближення і відсторонення до зони результативності. Зокрема, невизначеність зовнішніх проявів на проєктному рівні має конструктивно, все ж таки, планомірно і творчо окреслюватися, а не нормативно встановлюватися, у фазах закріплення проблемної ділянки за нарощуваними факторами обумовленого впливу. Слід зазначити, що системна недомовленість стосовно культурозначимих питань призводить до очевидних концентрованих перекоординацій важливих зовнішніх ініціатив у неоднозначну сферу різнорідних показників ймовірно випадкового підсумку, а не «когерентного результату», який можливо при вчасному схваленні поширював би ключові значення зовнішніх ініціатив за довгостроковим культурним рівнем міжнародного визнання.

2. «Стратегічна інтерпретація» нормативного аналізу

мистецького досвіду з підґрунтям зовнішнього орієнтиру

Оптимальне налаштування системності корелюється з очевидним встановленням конгломеративної оцінки воєнного повсякдення з виразним способом застосування статегічного унормування правил організаційного способу доцільного дотримання. Всеохопність культурозначимого сегменту демонстрації державницького підходу до вагомих вирішень абсолютно рівнозначно, без дистанційної переадресації протокольних нормативних доручень, здіймає первинні значення внутрішнього суголосся, як багатозмістовний мистецький проєкт «Маріуполь нескорений».

Висновки.

Анотація

Стабілізація управлінського поля всеохопного нагляду над рушійними процесами державницького характеру регламентовано скеровується планомірними завданнями пріоритетного ставлення, які під час воєнного стану, згідно із перенаправленням до цілеспрямованого вектору безпеки, підтримують «первинний план обумовленого впливу» наскрізної позиції структурної системності. Ресурсні взаємодії галузевих ланок обопільного наслідування оптимального розуміння ретельного підсилення актуальної позиції координації відображають якість сформованого видобутку управлінського контролю над прийняттям рішень у складних умовах загрозливого тривання. Інформаційно-аналітична діяльність, як основа розбудови «нормативної векторності», і не тільки під час військових дій, відкидаючи приблизність осмислення багатоверифікаційності необумовленої розгубленості, дозволяє не витрачаючи час на пошуки нормативних гатунків управлінського проєктування, оптимально скоординовувати проблемну слабкість лінійно тупикової сторони консервативної прокрастинації, що не дозволяє не тільки завчасно реагувати на виклики, а й готувати наступні управлінські підходи бути на висоті посеред ще більших системних навантажень від масштабних руйнувань. Слід розуміти, що міжнародна послідовність відкритості до державницького зміцнення країни у критичний час залежить тільки від дотримання врегульованого механізму внутрішнього управлінського зосередження без декларативності на однозначних безпекових рішеннях всезагальності, що, в першу чергу, впливають на порядок дотримання обов'язкового регламентування у повноцінному життєствердності країни. Процесуальність нормативного проєктування, як виразника позавоєнного тривання затвердженої міжгалузевої бази скерованості, засвідчує типізовану конфігурацію підтвердженого збалансованого системного руху. Проте, нагальність обставин війни превалює над поступовим рухом нормативно-проєктної підзвітності. Аналітика узгодження незапланованого виведення даності результативного плану на прикладі культурозначимого ресурсу демонструє реальність розбіжних точок зору на інфраструктурному рівні повсякденного споживання тієї ж нормативної позиції без осягнення стратегічності «перекомплектованого розуміння» військового стану як обов'язкового чинника оновленої відповідальності.

Література

1. Кузьмін О., Мельник О. Основи менеджменту. Київ: Академвидав, 2007. 464 с.

2. Ільницька Л. Комунікативно-виховне значення часово-символічного підходу до розкриття специфіки кольорознавства. Перспективитаінноваціїнауки. Серія «Педагогіка». № 4(9). 2022. С. 133–143.

3. Munari B. Art ecomemestiere. Editori Laterza. 1966. 220 p.