Несподіваність привертає увагу всупереч організованій засадничості досягнень уніфікованої реальності предметного простору. Мистецтво у неочікуваних творчих відкриттях виявляє специфічну продуктивність стилістичної організації напрямків мислення. Такий підхід до пластичного розгортання конфігурацій тектонічної граційності притаманний українській сучасній мисткині Лесі Улибіній. Виставка "Ex spatim" демонструє складні пластичні світи, що викликають захоплення від подиху незабутньої стилістичної видовищності, адже витвори Л. Улибіної втілені у зрозумілому матеріалі, передусім повсякчасного текстового звертання, але експоновані абстрактні уніфікації з паперу переповнені дивовижними вигинами творчої думки оприлюднюють, що життя не одноманітне саме у конфігуративно крихкій чистоті багатоідейного наповнення.
Втім, непередбачуваний розподіл багатошарового винайдення чіткості у несподіваному конструюванні оновленої закономірності сенсового складання перспективної гнучкості для паперової пластики вирішує естетичну раціоналізацію у витворах невимушеної абстрактності. Оглядовість подібних корпусних конфігурацій дивує багаторакурсною привабливістю. Наприклад, пластичний твір «Крила перемоги» відрізняється параболічною дискретністю вітрильного наповнення й геометричною рядковістю опорної консолідації внутрішніх сил реінтеграції конструктивної ресурсності задля перемоги. Відтак, розгляд деталізованого накопичення проєкцій-вигинів модульної видовищності переінакшує ставлення до мистецької методології з дотриманою регламентацією творчих експериментів. Багатозадачність у пошуку форми – це одне з визначних спрямувань при започаткуванні у двадцятому столітті постулатів сучасного мистецтва у перспективах генерування інноваційного передчуття абстрактної багатозначності. Зрештою, виклик унікальності у споруджених паперових конструкціях ужгородської майстрині при досягненні текстурності з утриманням опуклого тяжіння до об'ємно-просторового завершення виявляє, ніби незламну організацію творчої консолідації.
Насправді графіка Лесі Улибіної, також доповнено стверджує напрямок поєднання лінії та форми саме у містеріях несподіваного бачення, як це було закладено у ще одній назві до цієї виставки: «В містеріях Вселенської краси». Тому, звичаєво-утилітарне обмежене ставлення до багатоманіття структурованої лінійності має приземлено зупинитися перед прагненнями подиву, який має намір творчим рухом здійснити пластичне заповнення прогалин реальної порожнечі.
Чи можна упізнати ритм змінних викривлень, що ніби рухаються на зустріч конфігуративною систематизацією власної природи розкутого перенесення захопливого спостереження Лесею Улибіною до структурних обріїв специфічної послідовності? Скульптурна неперевершеність в архітектоніці паперової площинності саме вибудовує формотворення несподіваним представленням каркасної ствердності сегментованого винайдення. Здебільшого кропітке складання модульних елементів у першооснові паперового конструювання спирається на невидимі механічні закономірності внутрішнього структурування цілісності. Утворений поліморфізм неперевершено відгукується систематизованим впорядкуванням містичності, але загадковість від побаченого не зникає. Як зазначав Стівен Кінг: «Іноді те, що ми знаємо, безсиле перед тим, що ми відчуваємо». Супровід наукової фантастики до абстрактних конструкцій з паперу надзвичайно відповідає застосованому пані Лесею нахилу вимірювання прогресивного підходу у послідовній модульності крізь поступ нарощування конструктивної об'ємності, адже розгорнута багатоаспектність застосування пластичної структурованості відлунює безмежністю, що і є засадничістю для формоторчості. Зрештою, стиглий аналіз форми продумано зафіксовує сучасну мистецьку строкатість темпоритмічної послідовності. Людина не може застрягнути у безликості фокусування на інтенсивності запитів до предметного світу. Спраглість до підкорення незвіданої конфігуративності оприлюднює несподівані мінімалістичні звороти камерної монументальності. Виставка "Ex Spatim" Лесі Улибіної, що відкрилася третього травня у столичній Муніципальній галереї Деснянського району, вражає комплексністю можливого занурення у скромну апофеозність поєднання простого ставлення до складного визначення трансформаційних процесів життя, це важлива аналітична мистецька праця з винайдення сучасних обрисів пластичним явищам творчого сприйняття зовсім несподіваної зустрічі з мисленнєвою категорізацією вигадливої легкості у формовинайденні дійсно містичної змістовності. Творчість Лесі Улибіної – це сучасне українське надбання, про яке варто широко говорити, аналізувати та вивчати. У складний воєнний час важких випробувань твори Лесі Улибіної захоплюють увагу, відтак, несподівано відправляють глядачів у футуристичні виміри прекрасних часів майбутньої відбудови країни на колективно відтворених крилах перемоги.
