От вже 29-й рік точаться розмови про мову в країні, 70% населення якої на думку інших 30% розмовляє не на державній мові, а після сумних подій 2014 року навіть мовою окупанта! Статус державної мови закріплено в Конституції ст.10, де серед іншого зазначено, що «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Не можна відкидати той факт, що через певні історичні події більшість українців розмовляє умовно кажучи недержавною.

На думку ідеолога-філолога українських націоналістів Фаріон, молодість якої була насичена звісно ж іншим, ніж вона декларує зараз, в Україні не може бути іншої мови ніж українська. Ця нахабна пані звичайно ганьбить своїми висловами Україну так і її національну ідею, але в чому вона полягає? Кажете друга державна російська? Думаєте росіянам від цього кайфовіше стане? Вважаєте російську сучасну мову суто брендом і товаром РФ? І тут, здається, слід би звернутись до досвіду наших, так званих, європейських партнерів — так ми зараз називаємо наших головних кредиторів.

Коли дивишся на досвід Швейцарії, то розумієш які вони темні та недолугі, адже маючи лишень 8 млн. населення вони мають аж три мови! Яка ж у них національна ідея, що взагалі з їх ідентичністю? Де на плакатах їхні провідники нації? Вам ще їх не шкода??? От нам би їм якогось сучасного Куліша позичити, аби він їм єдину та державну мову створив та закріпив би її в Конституції! Та що там казати, такою ж «неідентичною» є Бельгія де 11 млн населення спілкуються трьома мовами. Є ще величезна Канада, де дві мови і взагалі не зрозуміло чи канадці англійці, чи французи, чи канадці, а якщо канадці — то де ж їхня мова! Біда, але у них мова колоністів і узурпаторів, але якимось дивом саме ця країна приваблювала вже давно найсвідоміших наших співвітчизників.

Якщо ж повернутися до давнього філософського питання що первинне яйце чи курка, то і в першої і у другої категорії відповівших є свої аргументи. Як на мою думку, національна ідентичність є первинною, а мова вторинна. На жаль, сучасні націоналістичні рухи України нічого окрім сліпої ворожості та безглуздих гасел запропонувати суспільству не в змозі. Це не можливо поки «сліпі вожді ведуть сліпих» і головною причиною їх сліпоти є ненависть, яка породжена расизмом і шовінізмом. Слід зауважити, що як на початку 20-го століття тим паче зараз лави українських націоналістів повні істориків, філологів та філософів львівської школи. У цього вельмишановного панства нема економічної моделі країни, нема бачення нової індустріалізації за якою стоятиме Україна та українська передова наука, а не побудовані за кредитні чи інвестиційні кошти заводи бренди і товар яких є власністю інших країн.

Для Фаріон мова -це зброя, а ще це можливість непогано пристосуватись і жити в достатку лишень теліпаючи язиком, яких, як відомо, без кісток. Тож чи хочу я якимось чином сказати, що захищати та підтримувати українську мову не потрібно? Не в якому разі! Українців треба заохочувати до вивчення мови, а не гвалтувати нею! Не можна її нав'язувати, але до неї треба долучати і головним чином молодь. Самосвідомість — це продукт розвиненого суспільства і взірцево-показовими хресними ходами, писанками, вишиванками чи провокаціями націоналістичної молоді, яка вже зараз вчиться мати гроші не створюючи національний продукт до цього не дійти. Україна це не мова -це люди, які люблять свою країну, родину, шанують думку один одного, прислухаються і не зазираючи за східний чи західний паркан будуть разом свою країну.