Всі роки незалежності, а особливо останні десятиліття суспільству нав'язується образ шляхетності, як ознаки саме українця. Це вигідно відрізняє його від росіянина, у свідомості молодого покоління малюють образи не голеного не митого руського боярина якому протиставляється якісь гетьман, сотник чи просто ватажок гайдамаків. Ця «інформаційна-просвітницька» робота звісно не могла не дати своїх плодів. І я не буду розказувати про зухвалість, відверте хамство нової української шляхти чиї гаманці набиті навіть не українськими гривнями, де зображено тризуб самого Володимира.
Я розповім про більш банальні, побутові речі. На кінець січня 2021 року влада м.Івано-Франківська приймає рішення про неефективність двох обслуговуючих компаній, які надавали послуги з утримання багатоповерхових будинків. Неефективність — ліквідація таку операцію проводить влада міста зараз. Як буває у таких випадках, на місце звільнених директорів попали патріотичні вірні люди типу Котовича аби виконувати обов'язки ледь не арбітражного управляючого - посада шикарна, але про неї не цього разу. І може все пройшло би більш-менш гладко, але ж погода внесла свої корективи. Місто занесло снігом! Схоже двірників звільнили першими, тому продератись містом задача не для хворих і слабих.
Двори багатоповерхових районів занесло і мешканці як приватних будинків так і багатоповерхових набравшись терпіння прийнялися чекати дива. А диво то просте — це двірник з широкою лопатою, що вичистить перед під'їздом, зробить широкі проходи в людяних місцях. Двірник посада не шанована і для справжнього шляхтича не прийнятна. Воно й зрозуміло, хто на що вчився зауважить мій співрозмовник. Звісно, що на двірника ніде не вчать адже це простий не кваліфікований труд. Примітно, але оця згадана мною фраза весь час лунала з вуст людей «бригадирського світогляду» — тих хто не відрізняється особливо ані розумом, ані талантом, ані здібностями. Тож засипане снігом місто виявило неабияку шляхетність містян і за лопати кинулись братись лишень одиниці — не панська це справа! Не страшно, що один двірник не встигає розчистити територію підприємства, його більш шановані колеги будуть з незворушним терпінням палити, пити каву і просто сумувати, але Боже не дай рукам лопати! Схоже що у людини яка має справу із лопатою погана карма і це ледь не заразно! Вважайте на себе!
Пани які живуть у місті в приватному секторі, просто повідкидали сніг безпосередньо від воріт і виїжджали на своїх авто зразу на дорогу не цікавлячись підходами до свого будинку зліва і справа — кому треба той пройде, а краще нехай двірники почистять за що їм тільки гроші платять! О, ми про гроші! Багато хто навіть у форс-мажорних обставинах уникає лопати адже йому за це гроші не платять — це твердження по-своєму унікальне! Пам'ятаю як на початку 90-х люди сміялись з картини Ленін на суботнику, мовляв хіба посадовець такого рангу дозволив собі таке! Що сказати, часи змінюються, тепер школяр — це здобувач освіти і не дай Бог вам його притягти до якоїсь роботи. І нехай вмре від сердцевого нападу шкільний двірник він же слюсар-тесляр-завгосп але діти не мають брати в руки лопати — це ганьба! Як ми виростимо дійсно шляхетних нащадків, якщо діти митимуть після себе клас і прибиратимуть територію навколо школи. Декомунізація має подолати залишки совкового ганебного менталітету, пропоную для обслуговування вельмишановної шляхти замовити рабів! Адже кожен бовдур, що сезон збирав полуницю у Польщі і помінявши злоті у міняйл починає вважати себе нащадком ледь не Ярослава Мудрого! Браво!
