Той, кому трапилося спостерігати, як нещодавно в Раді знімали міністрів України, має відчути справедливе обурення від того, як нам, тим, хто вважає себе громадянами,
відверто плюнули в очі. Якийсь хлоп на трибуні, з вусами Гітлера, оголосив, що ці
міністри зіпсувалися, треба призначати нових. Жоден з зіпсованих не вийшов звітувати,
але ж вони, курва мать, не впоралися, тобто, просрали купу наших грошей, яких і так
не вистачає на багато потрібних справ. Куди не кинься — потрібні справи, на які державі
не вистачає грошей. І, навіть, в очи цим покидькам вже не можна подивитися.
Виходить, відповідальних немає? А де ж гроші? Їх повернуть? Як думаєте, хто винен? Це ж не гра Монополія, це наше життя в країні. А вони лише ніби рестарт роблять,
покидьки.
А давайте послухаємо, що нам отой сучий син гетманцев про відповідальність сказав:
«Ми наводимо лад у країні, в якій 28 років була „п'яна вечірка із вживанням важких наркотиків“ (с). Ти диви, який правдоруб! Тобто, до нього ми тут (яке ж слово підібрати до того, що ми до появи цього месії робили?), гуліванили. Як раптом, не сіло-не встало, той, хто сам себе народив, виростив, дав освіту, навіть вищу, усе — сам, прийшов дати нам (йой, а тут яке слово?) рай на землі, зелений! В мене сльози на очі навернулися, так я розчулилася. А, може, це просто, за класиком, жертва п'яної акушерки (усі ж були п'яні, чи забули?), верзе хто зна що. Це ж як його „накрило“ -  забув про те, що його обрали на певний строк до колегіального органу і що мене, та інших відповідальних громадян не на смітнику знайшли, щоб дозволяти такі вислови у наш бік та у бік нашої країни. А якщо почати розглядати, як саме вони „розгрібають“, що і в чиї кишені, то не вистачить ані слів, ані моїх нервів. Всі бачать та на своїй шкурі відчувають той лад, який комусь став ладніше.
І, ось сьогодні, своєю поведінкою ці довбо(зе)би™ намагаються вказувати нам на наше місце? Ой давно, мабуть, йому підсрачників не давали. Я по його пиці бачу, по сучому погляду бігаючих оченят, що він в Сірка позичив, що раніше давали. Тільки закомплексовані люди можуть хизуватися своєю посадою, вони ж не лохі якісь (с).
Не буду гасла писати, які наповнюють мою громадянську свідомість. Єдине нагадаю:
протягом 30 років, з яких: три Майдани, сім кривавих у війні, коли моя країна виборює
незалежність, ми не складали руки і маємо право, як громадяни, спитати тих, хто при
владі, як вони впоралися з завданнями, на які ми поклали наші гроші. Тож, сучі діти,
дивіться, начувайтеся!