Зазвичай, таке не проти ночі має буде згадано. Але ж сьогодні Геловін? Саме на часі.
Хитається, йой, хитається спаплюжена зелена інституція. І що, либонь, не діти малі, розуміли куди сунуться. До того ж з усіх боків лунало, що відповідати доведеться. Якщо ж в твоїх мізках життя побудовано як кіно, то все норм: певні моменти можуть бути пропущені, вони не влізали у сценарій.
До чого це в тривожну ніч? Та до того, що час на маскарад збігає, загроза існування моїх близьких, друзів, моєї країни виє сиреною повітряної тривоги безперервно. Як людина емоційна ( я ж філолог за освітою), бачу вирішення кризи не в неможливих за Конституцією виборах достойного президента, а в інших — у виборах Голови Верховної Ради. Це ж не заборонено? Має бути державник, не підпадаючий під вплив ОПи, розуміючий, що за Конституцією в Україні парламентсько — президентська влада, що, ОПа, оп-па? А потім, відсторонити презе, як простроченого, до дідька, разом з усіма… Ні, не буду їх називати, усі і так знають.
Зібрати Кабінет Міністрів, в який захочуть піти люди налаштовані на Перемогу, на порятунок країни без набивання своїх кишень. В нас є такі люди. Це вони сьогодні не хочуть бруднитися в зелене. Скажіть, чи це буде гірше? Хіба це не план?
Залишилося останнє, як в тому старому анекдоті, вмовити королеву, ні, хай йому грець, Шрека!
