Надходять роковини того дня, як Зеленський «узяв» Україну. Як там називається перша річниця? Ситцева, або марлева. Що сказати, дуже схоже. Те, що, так звані виборці (довго шукала толерантне визначення) помилилися, зрозуміло не лише мені. Але, як сталося, що країною керує клоун?
В ту саму мить, як хтось дозволив собі лише припустити , що некомпетентна, погано освічена людина може зазіхнути на пост президента країни, в цю мить і починається невідворотній програш не лише конкретного достойника, а і всієї країни, нажаль.
Демократичні медіа не впоралися зі своїм призначенням — пояснити, що клоун ( саме тому, що цЕ його фах!) не здатен виконувати надскладне завдання в ситуації, в якій знаходиться наша країна. Втім, в іншій країні йому теж не місце! Поважні хлопці теж розгубилися, тому що за правилами їх дорослого, серйозного світу гопники не мали а ні шансу, за визначенням. Дотепна фраза Парубія: «Було весело» запізнилася на 5 місяців. Це потрібно було сказати в новорічну ніч.
А потім, потім відверто сміятися над усіма заявами, дякувати за «підказки», плескати зверхньо по плечу, запрошувати з виступами та виходити на сцену, щоб похвалити. Хвалити за те, що добре виступив на корпоративі у ваших друзів, зіграв на піаніно, станцював десь (під дією). Активно демонструвати, хто є хто і де його місце. Ані на мить не припускати, що хтось сприймає намагання коміка більш ніж спробу розважити публіку під час виборчих перегонів. Так його б і сприймали, за стереотипом, який в цьому разі не є хибним. А вийшло так, що політики загралися в демократію і не помітили, що один, який і не є політиком, грає не за правилами. Він відверто брехав, навіть не давав собі праці зрозуміти ті тексти, які читав в відео зверненнях, не переймався відповідальністю за свої (?) обіцянки. Для нього, спочатку, це була гра та робота актором. Але те, що почали сприймати, як рівного, переконало і його, і споживачів кіна про президента, що клоун за фахом може бути президентом. Тут треба признати, що не всі в цієї професії негідники. Саме тому вони і не прагнуть зайняти не своє місце, мабуть, відчувають відповідальність.
Невіглас, людина без принципів, без жодного уявлення про державну діяльність, маленьке, закомплексоване створіння повірило в те, що може керувати великою державою. Цей факт ще раз підкреслює, що він не дуже розумний. Навіть, якщо його примусили. Розумна людина не потрапила б в таку пастку.
Хоча, мабуть, цей проект не спрацював би, та був би скасований, якби проектанти побачили, яке до нього відношення спочатку.
З огляду на те, що Інститут Президента в Україні дуже молодий, ми не маємо сталих традицій входження у владу, може, є сенс вимагати від кандидатів якесь ЗНО? З мови, історії, арифметики.
Отже, ті, хто дозволив собі, лише на мить, припустити, що це демократично: допустити людину без належної освіти та виховання приймати участь у виборах на пост Президента держави Україна, дуже помилилися. Результат цієї помилки — той неприпустимий стан речей, в якому ми знаходимося сьогодні.
