Горе.Болюча тема, що не залишає байдужих. Співчуваємо родинам загиблих. Чекаємо на результати досліджень, слухаємо експертів.
Хтось пам'ятає, яка техніка була в школах для навчання на уроках труда за совєтів? На якому тракторі опановували водійські навички? Для навчання давали те, що вже не потрібно в хазяйстві. Чи змінилася така практика? Жахлива авіатроща в Чугуєві свідчить, що ні. Як надалі житиме той, хто вирішив, що старий Ан 26 ще послуже? Серце крається, змінити нічого неможливо. Невимовне горе.
Хто відповідатиме? Кого покарають за цю непоправну втрату? І, головне, коли припиняться такі невиправдані катастрофи? Стільки питань.
Винні. Всі винні. Інструкції, які були складені за совка, не дуже передбачають порятунок людини. Сьогодні, за вини усіх, хто толерує совок, ми втрачаємо наше майбутнє: найкращих синів України, хлопців, які в час війни свідомо пішли навчатися військовій спеціальності.
Ще один випадок, який підіймає на поверхню нашу головну проблему — совок. Лише тоді, коли в управлінні не залишиться тих, хто діє за совковим правилом «Я начальник — ти дурак»; тих, хто замовчує проблеми заради гладкого звіту; керівництво набуде орієнтованості на людину. Вміння брати відповідальність на себе, цінити кожне життя, не ховатися за спини цапів відбувайлів — бажані якості сучасного командира. Час покінчити з радянщиною, з цим довбаним совком, заради тих, хто загинув, заради майбутнього наших дітей.
