вава читав з суфлера текст і намагався бути чарівним. Про що текст, час від часу забував, бо дуже намагався добре артикулювати мову уськоязичними щелепами (ТМ). Адже коли тебе будуть показувати по тєліку, треба добре виглядати та привертати публіку, як кажуть: "Consuetūdo est altěra natūra", ось вава і запускав легку доброзичливу посмішку, яка, як йому здавалося, прикрашала його обличчя. В ту мить, коли зображення пики зовсім перестало співпадати зі змістом, в мене мимоволі вирвалося — Дайте йому лимон!
Про що показували ваву? День кримськотатарського опору російській окупації. Подія, за якої він би помер, якби... Він міг би і в Іловайську, або в Дебальцеві, чи ще десь померти, мабуть, якби... А ще він обіцяв щепитися разом з Армієй найкращою вакциною. Як у нас в Одесі кажуть: «ой, я хачу ета відіть!»
вава з часом сам почав вірити, що він презедент і тому в нього вже гірше виходить гра на публіку, та і ліньки. Втім, у пересічних пішов процес у протилежний бік: вони почали здогадуватися, що їх, м'яко кажучі, на...дурили. Нічого він не один з них, уявляєте? Як швидко втрачено наснагу та кураж. Це тому, що художник має бути голодним, хлопче. Можна було б попросити не виступати щодо подій, біля яких і поряд не стояло, а обмежитися письмовим посланням, але такі, що з'являються, бентежать як змістом, так і формою не меньше. Бо продукують їх непередбачувані долбо(зе)би.
Зітхнула приречено та промовила — коли вже?
