Ну, от не треба мені казати, що я до нього прискіпуюся. Це ж не я увесь день ллю з кожної праски все, що воно несе. Відійди нафік, і я не згадуватиму. (Я, навіть, кулаки стиснула на удачу.) Але вчора, починаючи з самого ранку, з налакованим чубом і в тоналці, яка мені так і не подобається, вилізла задоволена нудотна пика у спідньому і почала гундосити щось про єднання. Чомусь припало на думку, що він ніби воду заряджати намагається. Я не стала мучитися: і так було зрозуміло, що " я устал, я ухожу" не з нашим щастям чекати. Однак, в очі кинулися полиці в кімнаті, які призначені для книг. Там майже пусто! У дорослого вуйка, в якого є дружина та двоє діточок, на всіх чотирьох купа пустих книжкових полиць. На що тоді він витратив свою ковідну тищу?
А потім я подумала, що в нього багато різного житла і тому книжки розпорошені по всьому світу. І дійсно, не тягати ж бібліотеку з хати на хату. Чомусь, від такого припущення мені стало смішно.
Авжеж, типовий хлопець, як усі. Він працював, йому було не до книжок. Це сарказм. З того, як розмовляє його батько професор, культури читання в родині не було. Тому і демонструє обмеженість уяви, відсутність далекоглядності і, як результат, лише хаотичні вчинки, які сам називає тактичним мисленням. Тому і з'являються такі рандомні примусові свята на тлі загального занепаду, диви, знайшла культурне слово. Піду вдягну окуляри та капелюх.
Десь я вже чула, чи сама вигадала, що претендент на високу урядову посаду мав би здавати певне ЗНО, щоб потім ми не хапалися за голову у розпачі.
Це тому, що поки не з'явилася гарантія того, що обраним стає, за замовчуванням, особа, яка пройшла політичне виховання на всіх щаблях влади, отримала відповідну освіту та вдосконалила її своїм досвідом, проявила себе в кар'єрі керівника, як гідна людина. Хіба не цього ми очікуємо від президента?
