Хіба ми заважали їм борсатися в їхньому лайні, молитися їхнім дияволам, бо як ще назвати ті тотеми, в ім'я яких вбивають нас, як вони самі кажуть, дружній народ? Українці навчали, робили кращим той вбогий осередок, в який потрапляли на росії. Одяг, їжа, традиції — усім щиро ділилися з ординцями, аж до тієї міри, що вони з чогось вирішили, що все те — їхнє. 
Вони навалювали до Одеси влітку, спантеличені вже тим, що вздовж траси у нас стоять вбиральні. Жерли наші свіжі фрукти-овочі, дивувалися з цін за смачну їжу в кафе, насолоджувалися гостинністю та доброзичливістю.
Трясця їхній матері!!! Хіба цього було замало? Взимку ми ділилися тим, що виростили. Чому ми маємо ще й думати, як орда? Чи наш вибір шляху до кращого життя якось впливав на якість мордорського лайна? 
Людині притаманно прагнути кращого. Оце, що розпухло на дріжджах заздрості та ненависті поряд з нашою країною, не має права зватися людьми. Це нелюді, їм немає місця а ні серед людей, а ні серед тварин. Вже після самого першого влучання ракети града, ще тоді, влітку чотирнадцятого, я люто бажаю їм зникнути з нашої Землі. Свято вірю: ЗСУ, з нашою допомогою, впорається з цим. Влаштуємо Велику Дезінфекцію.
І нагодуємо нужденних, бо більше ніхто не створить перешкоди, коли ми повеземо хліб до них.