Для країни, яка знаходиться в кризі та бореться з зовнішнім ворогом, боротьба всередині влади означає послаблення. У далекому 2001 році «касетний скандал» не лише привів до того, що українці дізналися правду про президента Кучму. Витік інформації спровокував погіршання відносин України зі США та висунув на перші ролі кума Путіна – Віктора Медведчука. Невже через 20 років ми наступимо на ті ж граблі?

Здається «касетні скандали» давно вже стали невід'ємною частиною «новітньої історії» України. Вони спалахували (з різною силою) майже за всіх президентів. Безумовно найрезонанснішими були «плівки майора Мельниченка» після їх оприлюднення країну і Л.Кучму «штормило» досить довго. Правда й донині залишаються відкритими запитання: яким чином здійснювався запис розмов на Банковій та хто був головним вигодонабувачем з цього скандалу.

Здавалось, з уходом «старої гвардії» скандалів не буде.

Наступникам Леоніда Даниловича — Віктору Ющенку та Віктору Януковичу у цьому питанні пощастило значно більше — вони практично уникнули власних «касетних скандалів». Хіба що, свого часу, публіцист Г. Бурсов оприлюднив компроментуючі записи розмови В. Януковича зі своїм російським колегою Д. Медвєдєвим, але вони не змогли дотягнути до рівня «касетного скандалу — 2». До речі, джерело отримання цих записів й досі невідоме.

Після Революції Гідності прийшов новий час розкриттів.

Часи «резонансних зливів» повернулися наприкінці каденції п'ятого Президента України Петра Порошенка. Тут як знамениті «плівки» депутата-утікача Олександра Онищенка і так званий «Свинарчук-гейт». Якщо перший можна віднести до «білого шуму», то останній майже фатально вдарив по рейтингу Порошенка.

Правда і тут є питання, які не мають на сьогодні відповіді: чому копромат потрапив до журналістів розслідувачів восени 2018 року, а оприлюднений був «під вибори», а також чому зараз ця історія зовсім перестала бути цікавою і журналістам і правоохоронцям.

Іншими словами, «касетні скандали» з'являються не просто так. Їх публікація пов'язана з міжнародною ситуацією, або ж спрямована вплинути на результати виборів.

У часи Володимира Зеленського війна «зливів» вийшла з-під контролю та створила інформаційний хаос.

Чого тільки варті зливи копромату через телеграм-канали «Трубу прорвало», «Джокер», «Темний лицар». А «плівки» Гончарука?

З найсвіжішого – зливи інформації про брата Андрія Єрмака депутатом Гео Леросом, а також обвинувачення Ігоря Уманського в бік ДПС і ДМС.

Що єднає Україну пізнього Леоніда Кучми та року правління Зеленського?

По-перше, це два президенти загальнонаціональної легітимності. Так, другий тур у 1999 році був прорахованим, проте більшість українців реально проголосували за Кучму проти Симоненка. Так само як у 2019 вони проголосували за Зеленського проти старих політиків.

Володимиру Зеленському не закинеш того, що він президент «східняків» чи «західняків».

По-друге, і в часи Кучми, і в часи Зеленського йде стрімке зближення з Заходом. Саме при Кучмі українські військові летіли в Ірак.

По-третє, і в 2001 році, і в 2020 році Російська Федерація намагається збільшити свій вплив на Україну.

Ми не маємо повторити помилок 2002 року.

Проте ми не можемо собі дозволити відпустити країну в хаос під час війни та пандемії.

Припускаю, що неспроста фігурантом і активним учасником інформаційних кампаній є Андрій Єрмак. Його орієнтація в бік Росії видається дуже наглядною тим, хто моніторить ситуацію на Сході України.

Не виключаю, що саме через Єрмака зараз намагаються тиснути росіяни на Зеленського. Як на початку двотисячних на Кучму через Медведчука.

Зараз відбувається втілення технології дискредитації вертикалі Зеленського. Судіть самі, Андрій Єрмак призначає своїм радником Ігоря Уманського – колишнього міністра в уряді Юлії Тимошенко, що теж є цікавим фактом біографії економіста. Останній робить гучні заяви щодо прем'єр-міністра Дениса Шмигаля та говорить про зміну людей в ДПС і ДМС. Єрмак і Уманський роблять майже одночасні пости у фейсбук з критикою Дениса Шмигаля та Сергія Верланова, що активно розкручується у пресі. Знову ж: правоохоронні органи мають оцінити доказову базу цих звинувачень. Проте кому вигідна медіавійна?

«Касетний скандал» — 2020 може привести до соціального краху. Об'єктом атаки Єрмака та Уманського стали прем'єр-міністр Денис Шмигаль і голова ДПС Сергій Верланов. Іншими словами, люди, які відповідальні за виконання бюджету та його наповнення відповідно.

У гонитві за особистими інтересами можуть знищити не лише рейтинг президента, а й українську державу під час ідеального шторму.