Всі бачили совєцьке пропагандистське кіно?
Ні?
Ну хто не бачив,тому я коротко розкажу про всі совєцькі пропагандистські фільми одразу.
Звичайно ,були виключення із совкової агіткіношки ,які погоди не роблять.Тому я про них потім розкажу.У розділі про «Пропалу грамоту» і «Соляріс».
А так все просто.
Сценарій- «совєцкоє значіт луччєє, запад-гнілой, Россія-родіна слонов, дєдиваєвалі в грязі і бєз патронов, русскіє спасают мір своєй Духовносттю.»
Діючі особи:
Герой — Русскій(кацап) із пралєтарской сєм*ї,
Помошнік Героя,він же Комісар — Русскій із родини гнилої інтєлігенції,який порвав із позорним минулим( іноді Єврей, але не так шоб дуже).
(варіант) Помошнік Героя- «чмо нєрусскоє»,яке мріє стати Русскім.
Любімая Героя- Вєлікоросска із рязанской дєрєвні,або Хохлушка,яка порвала із хахляццкім минулим.
Народ — ушльопки у валянках або шароварах,які не знають без Героя як підтерти задницю .
Врагі — проклятиє буржуї, праклятиє нємци, праклятая гнила інтєлігєнция,пралятиє націоналісти всіх національностей.
Друззя — нємци,гнила інтєлігєнция,всє нацональності,які мріють стати Русскіми через Духовність.
Предатель — Хахол із своїм геканням, шоканням і хахляцкой фамілієй.
Драматургія:
Война за Русскую Духовність . Явна і неявна. Із стрільбою і без. В сім*ї і на заводі. Русскіє несуть світу доброє,вєчноє і слєзу рєбйонка.
Фінал:
Русскіє перемагають. Друззя стають Русскіми, Всі стають Русскіми через Духовность. Врагі після покарання тоже стають Русскіми.
Прєдатєля -Хохла забиває сапкою Любімая Героя. Хохол горить в Пеклі.
Висновок- бути Хохлом погано. Бути Русскім харашо і нєізбєжно. Русская Духовность-це луччєє шо є у світі. Хто не буде Русскім — той Прєдатєль і горітиме у Пеклі.
Появився другий відтінок патріотизму- ніби і український за назвою,але Русскій за Духовністю.
От коротко і дуже стисло.
А зараз цей сценарій із приблизно такими ж посилками відтворюється в різних опусах,фільмах і передачах.
Знову погані Прєдатєлі-Хахли, Герої- Русскіє (які захищають Хахлов в окопах і на Майданах) і народ,який в шароварах не знає як підтерти задницю.
І все це явно і неявно,замасковане тріскотнею і красивими словами,з веселим гумором і високим пафосом.І ніби не про це,і ніби про патріотизм.
Але ,після вживання цього продукту,лишається гіркий присмак антиукраїнської пропаганди.
Виделочки знайшлися,але осад залишився.
Такий собі третій відтінок патріотизму.
