Я будівельник, якщо ви не знали.
Колись ми з партнером отримали пропозицію від відомого політика,міліонера і т.д. виконати роботи на будівництві його будинку.
Приїхали на будову в закрите «елітне» містечко. Він нам показує свій палац. І тут підходить його інженер, чи виконроб із якоюсь своєю проблемою.
Далі відбулося огидне дійство.Вельможний пан почав матюкати інженера, а потім із криками почав бити його по щоках.Чоловік стояв і терпів.
Видно робота дуже потрібна була. Сім'ю годувати треба і таке інше...Хоча ,не дай Бог, такої роботи.
Пан політик ,надававши ляпасів людині, зневажливо кинув: «Домовляйтеся із ним, він все розкаже!».
І пішов собі.
А інженер ,із слідами панських долонь на щоках, почав нам щось розказувати і показувати якісь креслення.
Нам було гидко до нестями. І за вельможу і за приниженого чоловіка. Ми вибачились і поїхали звідти. Не треба нам таких заробітків і таких замовників.
Не можна себе примусити працювати на покидьків. Але і з людьми, які не мають гідності, теж спілкуватися не хочемо.
Не варті ніякі гроші і вигоди того, щоб тебе принижували.
Хто буде тебе поважати, коли ти сам себе на поважаєш?
Я намагався забути цей випадок. Забув.
Але зараз само згадалося. Я не хотів. А воно лізе і лізе в голову.
Перший тур показав,що ,крім свідомого вибору, повилазили ті,хто хоче нас ,українців, принизити. Не отримати вигоду, чи нові дороги, чи зарплати, чи ще щось.
Вони волають на всі голоси щось подібне,що ми вже чули під час «русской вєсни»- «услиш юга-васток!».
А шо це за нова мода на ФБ з'явилася про «поважаю вибір»? Фоткаються із папірчиками із написами.
Це такий собі спосіб «піддобритися» до тих, хто голосував за зеленського? Типу- «ну дивіться, ми ж вас уклінно просимо, ми за вас, ну будь-ласочка, ну проголосуй за Україну а не за цирк, ну простіть нас, ми вже на все згодні...»
Пам'ятаєте, якраз перед війною, коли розквітнув сепаратизм, провели подібний «флеш моб» із подібним гаслом -"я розмовляю російською"?
І всякі україномовні видатні особи, музиканти,артисти і "моральні авторитети" фоткалися із папірцями з цим написом.(правда не всі,слава Богу).
І шо, помогло?
Хоч один із сепаратистів змінив свою ненависть до української мови у відповідь?
Я розумію ,що треба якось боротися за голоси. Але не ціною приниження себе.
Нас хочуть "провести через коридор ганьби".
Тобто щоб ми самі визнали,що наша боротьба за Україну, наш Майдан, наші жертви- все це було нашою помилкою.Що ми на колінах просимо нас простити.
Щоб ми "покаялися" в тому,що ми українці.
Саме цього хоче і хотів кремль.
Ви думаєте їм треба наші території? Ні. Їм треба щоб ми "покаялися". Щоб потім показувати в своїх "новинах" наше приниження і каяття.
Після цього ми зникнемо як народ і суб'єкт.
Нас хочуть "опустити" і вказати наше місце- "під шконкою".
Всі дивилися улюблений серіал "Гра престолів"?
Всі бачили ,як звинувачений і оббреханий Нед Старк, Правиця короля, погодився взяти на себе неіснуючу вину і "покаятися" перед народом за вигадану "зраду".
Чоловік пішов на це щоб врятувати життя і життя родини. Йому пообіцяли "прощення".
А після каяття на колінах відрубали голову. І знищили його родину.
Я не хочу щоб Президент України ставав на коліна, я не хочу щоб Президент України принижувався на вимогу карликів.
І не тільки діючий, але і наступний.
Це вже буде не Президент. Навіщо він такий тоді?
Винен — відповідай,не винен- борись і не здавайся.
І ми не здамося.
Все відбувається і минає швидко .Політики мерехять як стробоскоп.Скільки їх ще вилізе, спалахне надновою зіркою і щезне за рік, чи півроку.
В Україні це швидко. Від обожнювання і преференцій "любимому вождю і спасителю нації" до "клятого бариги", "убивці", "мародера", "шибздіка" минає добре як кілька місяців.
І шо? Державник має стиснути зуби і вперто досягати мети.А "шибздік" і мародер" хоче встингути "нацарювати сто рублів і драпнути за границю".
Ми це вже бачили.Практично в прямому ефірі.
Так, будуть обпльовувати,оббріхувати, кричати : "Геть!","Розіпни його!"
Нічого.Така робота і доля в українських політиків.У нас царів ніколи не було.
Зате продажного бидла вистачало у всі часи. Того,яке здавало своїх вождів під Кумейками і Берестечком, під Полтавою і Батуриним за солодкі обіцянки ворогів.
А потім його канчуками гнали назад до ярма,на панщину, на страту і до Сибіру.
Це завжди було і буде. У всі часи і у всіх народів.
Треба про це знати і готуватися до цього, не боятися і вперто робити свою справу.
Бути Президентом в Україні- це не тільки бонуси і няшки отримувати, як часто думають претенденти. Бонуси і няшки — то якраз для "шибздіків" ,"каліфів на час" і самозакоханих нікчем.
Президент має бути готовим не тільки до фанфар і килимових доріжок, а більше до ударів, плювків і каторжної праці. Частіше всього без подяки і навіть без доброго слова.
Але то таке. Перемелеться- мукА буде..
Головне не здати свій Вінтерфел.
Якщо ти у когось щось випросиш, то втратиш лице,повагу і перейдеш у штат "лакеїв". І назад уже не вернешся.
Так, нас стало менше на скількісь там відсотків, можливо стане ще менше.
Але ми не зникнемо. Ми залишимось українцями.
Ми звикли працювати і жити "в андеграунді".
Якшо шо, то ми знову виживемо і відродимось.
Хоч ЗЕма близько, але Вінтерфел вистоїть.
Головне- не боятися і не вимолювати нічого.
Перемагає завжди сильний духом.
Треба знайти порозуміння? Треба! А як інакше? Нам жити разом .
Життя продовжується і не закінчується після виборів.
Скільки їх було на нашому віку?
Працюйте і домовляйтеся на позитиві, без хамства, пихи і зневаги.
Домовляйтеся з опонентами, переконуйте їх, пояснюйте.
Але з гідністю і самоповагою.
Основні правила виживання — "не вір,не бійся,не проси!"
От і не бздіть.
