Стосовно «крематорію» на Андріївському узвозі. Я колись такий гараж побудував в гаражному кооперативі в Умані. Один в один.
Теж з оцинковки і із старого списаного контейнера. І колір такий же мерзотний і вирізи для вікон. То просто — болгаркою випилюєш, приварюєш електродами -троєчкою.
Головне встигнути ,щоб голова кооперативу не побачив раніше строку. А то примусить зрізати цю похабєнь. Ще й штраф заплатити.
Я встиг.
Отже я — концептуальний архітектор в пулі ЮНЕСКО.
Київ, Андріївський узвіз.
«Квадрат Малєвича, блін, Дроздова». Капєц. Припливли.
Для мене Київ з його каштанами і Андріївським, був святим місцем, на якому відпочивала душа.
Я приїздив спеціально, щоб посидіти під каштанами і послухати як кияни ввечері збираються поговорити і поспівати. Ви не пам'ятаєте? Тепер і не побачите такого.
Колись я навіть заночував в машині на Майдані біля фонтану , коли приїхав з Мурманська. Так було тепло і затишно. Як вдома.
Тепер каштанів немає- лише прибацані московські «йолочки» і скляні дебільні куполи засирають колишній затишний і приємний Майдан — обличчя Києва.
А на Андріївському ми грали джаз багато років, знали його в усіх закапелках.
Монмартр — ніщо в порівнянні із нашим Андріївським.
Колишнім Андріївським.
Це був справжній історичний Київ,а не те безлике жлобство із металопластиковими вікнами, нержавійкою і полірованим холодним гранітом.
Знали ми всх художників і музикантів, разом з туристами засиджувались у відкритих кав'ярнях і на горі Уздихальниці.
Тепер Андріївський і все навколо нього окуповано крутими ресторанами , бутіками і піцеріями із цінами Лондонського Сіті помноженими на три.
Між мерсами, бентлі і лексусами не пройти.
І тільки чинуші з Київадміністрації рахують хабарі і кивають на «папередніків»; " Ай-яй-яй! А хто єто зробив?
Мрія Голохвастова — на показ, багато, аляпувато,і позбавлено будь-якого глузду і смаку.
"Архітектор" сміливо говорить нам його словами: "Люді- єто міши, прастітє — кріси! Єто ж вєдь очінь і очінь! Да! Да! Но нєт!""
Голохвастови перемогли і захопили Київ і Андріївський узвіз.
Залишилося ще на Будинок з Химерами приляпати мансарду у вигляді великої оцинкованої каністри з позолоченими ілюмінаторами. Теж концепт. А чого?
Ну і порадити закрити цю халабуду плющем.
Щоб не видно було.
А можна ще палець ноги замалювати маркером — щоб не видно було дірку на шкарпетці у "архітектора".
А чого там? "Я так віжу!" Творець. А ви всі- "кріси", бо не розумієте високої "творчості"!
Як складно мабуть було придумати таку "геніальну" форму ! Мабуть аффтар препустив через себе всю історію архітектури,історію Києва, вивчав ландшафти, ночами не спав... І тут тиць-киздиць прямокутний гробик із чоної вагоночки. "Я так віжу". Мабуть під коксом "трєтій глаз" відкрився. Нафіга було вчитися стільки років? От я не архітектор, а гаражик у мене такий же получився.
Я так думаю, що "митець" може і собачу какашку створити в бронзі з позолотою — бо він "так віжу", а ви всі — "жлоби. каториє нє панімають!". Бо он в Парижі — Ейфелева вежа стоїть!
Я так думаю, що у Ейфеля рука не здійнялася б замість мереживної вежі, вершини інженерної думки, всадити серед свого улюбленого міста собачу конуру із стандартної оцинковки.
Він би застрелився ще на етапі проектування.
А цей нічого, прекрасно себе почуває. Ще й огризається на киян. Геній. Без літери "е".
До речі, посилання на Париж не підходять — я там був і цікавився тими речами.
Там діє категорична заборона на побудову подібних "концептів"- після того як побудували "Пегас- палас", чи як воно там називається". А то засруть прекрасну Лютецію своїми хворими фантазіями. Тому Париж і є центром світового туризму.
А Київ став центром несмаку і "концептуального" гавна із скла і цинкових панелей.
Харківсько-донецький жлобо-стайл.
Від дерев'яних іграшок в дитинстві і відсутності смаку і мізків. Зате амбіції — не менші ніж у Гауді.
Як писав класик Подеревянський: " Я зараз такий гумор 3,14здану — вони там всі повсцикаються!"(с)
Євро-ремонт, мля....
Як тебе полюбити, Києве не мій...
Пи.Си. Яким *удаком треба бути щоб так спотворити єдине історичне місце в Києві, що ще залишилося!
Не своє, не шкода.
Да! Да! Но нєт!
